Справа № 22-ц- 5132/2009 рік. Головуючий І інст.: – Слурденко О.І.
Категорія: право власності. Суддя-доповідач: – Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2009 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Ізмайлової Г. Н.,
суддів: - Коростійової В.І., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Остапович Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, відділу житлово-комунального господарства, будівництва та комунальної власності Чугуївської міської ради - про визнання частково недійсним свідоцтва про вправо власності на квартиру, визнання права власності на частину квартири,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_7, діюча в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування свої вимог зазначала, що з серпня 1999 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 та мешкала без реєстрації в кв. АДРЕСА_1, наймачем якої являвся її чоловік.
30 листопада 2000 року у них народився син ОСОБА_9, який став проживати разом з ними за вказаною адресою.
У травні 2008 року шлюб між нею та ОСОБА_6 розірвано.
Після розірвання шлюбу їй стало відомо, що у листопаді 2003 року ОСОБА_6 таємно від неї приватизував вказану квартиру на своє ім’я, чим порушив право їх малолітнього сина на приватизацію житла.
Посилаючись на вказані обставини , ОСОБА_7 просила суд визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 видане відділом житлово-комунального господарства, будівництва та комунальної власності Чугуївської міської ради 28 листопада 2003 року на ім’я ОСОБА_6, та визнати за їх сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав.
При цьому посилався на те, що з травня 2003 року по червень 2004 року позивачка та їх малолітній син у спірній квартирі не проживали, оскілки мешкали за місцем їх реєстрації в АДРЕСА_2.
Представник виконавчого комітету Чугуївської міської ради позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2009 року позов задоволено.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 від 28 листопада 2003 року, видане відділом житлово-комунального господарства, будівництва та комунальної власності Чугуївської міської ради за № 174/4 на ім’я ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає зміні з таких підстав.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир (будинків) шляхом передання їм цих квартир (будинків) у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК Української РСР, що був чинним на час приватизації спірної квартири, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що приватизація квартири була проведена з порушенням майнових прав малолітньої дитини позивачки, а тому слід визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру та визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири в порядку приватизації.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що з 21 серпня 1999 року по 14 травня 2008 року подружжя ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебувало у зареєстрованому шлюбі.
Після одруження ОСОБА_7 вселилася проживати до АДРЕСА_1 наймачем якої перебував її чоловік ОСОБА_6, проте залишалася зареєстрованою до 29 листопада 2006 року в АДРЕСА_2
30 листопада 2000 року у ОСОБА_6, ОСОБА_7 народився син ОСОБА_9, який став мешкати за місцем проживання своїх батьків.
28 листопада 2003 року ОСОБА_6 приватизував АДРЕСА_1 на своє ім’я, що стверджується свідоцтвом про право власності, виданим йому відділом житлово-комунального господарства, будівництва та комунальної власності Чугуївської міської ради.
На час приватизації житла ОСОБА_8 постійно проживав в спірній квартирі зі своїми батьками ОСОБА_6, ОСОБА_7 та мав право на її приватизацію як член сім’ї наймача квартири на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Встановивши, що право малолітнього ОСОБА_8 на приватизацію квартири порушене, суд правомірно дійшов висновку про необхідність визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_7 заявила вимогу про визнання частково недійсним в 1/2 частині свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру.
Суд вирішив спір в межах вимог, заявлених нею у суді першої інстанції.
При цьому, судова колегія визнає, що право на приватизацію вказаної квартири у листопаді 2003 року мали дві особи: - відповідач ОСОБА_6 та його малолітній син ОСОБА_8
ОСОБА_6 висловив бажання приватизувати квартиру та реалізував його шляхом отримання в Чугуївській міській раді свідоцтва про право власності на квартиру.
Право на приватизацію іншої 1/2 частини квартири мав також і його малолітній син ОСОБА_8, який його не використав, а тому суд обґрунтовано визнав частково недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1
В той же час, судова колегія вважає, що суд безпідставно визнав за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку приватизації, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація житла здійснюється лише уповноваженими на це органами за письмовою заявою всіх повнолітніх членів сім’ї наймача.
З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині визнання за ОСОБА_8 права власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 та відмовити позивачці ОСОБА_7 у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду відповідає обставинам справи та є законним й обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що з травня 2003 року до червня 2004 року його малолітній син не проживав в АДРЕСА_1 та не мав права на участь у приватизації спірного житла, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.
Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягала десяти років, є місце проживання її батьків (усиновителів) або одного з них, з ким вона проживає.
Місце проживання малолітнього ОСОБА_8 в установленому законом порядку між подружжям не визначалося, а на час приватизації квартири він мешкав разом із батьками в АДРЕСА_1
Ці обставини стверджується вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 8 травня 2009 року, яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та яким достовірно встановлено, що з червня 2003 року по вересень 2008 року подружжя ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх малолітній син мешкали однією сім’єю в спірній квартирі.
Зазначений вирок набрав законної сили та не оскаржений ОСОБА_6 в установленому законом порядку.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПУ України судова колегія,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області 20 серпня 2009 року змінити.
Рішення суду в частині визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_7 в цій частині позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: