p

                                                               РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» січня 2010 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого        – Овсяннікової А.І.      

суддів          – Довгаль Г.П.

                             – Ситнік О.М.

при секретарі       – Черниш К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та Харківського учбово-виробничого підприємства №2 ХУПО «Электросвітло» УТОС на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2009 року по справі за позивом ОСОБА_2 до Харківського учбово-виробничого підприємства №2 УТОС, Червонозаводської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Червонозаводському районі м. Харкова про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Харківського учбово-виробничого підприємства №2 ХУПО «Электросвітло» УТОС , Червонозаводської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова та третій особі – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червонозаводському районі м. Харкова про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що він є інвалідом другої групи з дитинства; з 1993 по 2004 рік працював ливарником пластмас в Харківському учбово-виробничому підприємстві №2 «Электросвітло» УТОС, де отримав хронічне професійне захворювання.

Він тричі звертався до відповідача за видачею направлення на МСЕК і тричі отримав відмову. Вважає такі дії відповідача неправомірними та порушуючими його права.

Крім того, відповідач на порушення вимог ст.ст.4, 13 Закону України «Про охорону праці» не забезпечив здорові, безпечні умови праці, що привели до професійного захворювання.

До того ж відповідачі провели необ’єктивне слідство причин профзахворювання та склали неякісний акт за формою П-4 від 01.03.2005 року, який рішенням суду визнано недійсним та зобов’язано відповідачів скласти новий акт.

Вважає, що такими діями відповідачів йому причинена моральна шкода, а тому просить стягти з Харківського УВП №2 УТОС 25 тисяч гривень; з Червонозаводської санепідемстанції – 20 тисяч гривень.

Крім того, з вини Харківського УВП з 01.03.2005 року до 13 вересня 2006 року він недоотримав 1549 гривень.

Ця сума складається з щомісячних страхових виплат у розмірі 83 грн. 75 коп., які б він отримував вже з 01.03.2005 року, якби було правильно складено акт за формою П-4.

Просить стягти з відповідачів – з кожного по 805 гривень.

У наступному ОСОБА_2 неодноразово уточнював та доповнював позовні вимоги.

В останній позовній заяві ОСОБА_2 заявлені вимоги до Харківського учбово-виробничого підприємства №2 ХУПО «Електросвітло» УТОС , Червонозаводської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова та до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червонозаводському районі м. Харкова.

Просить стягти з Харківського УВП №2 матеріальну шкоду у розмірі 2690 гривень, що є проіндексованою сумою щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2005 року та 27 тисяч гривень моральної шкоди, спричиненою ушкодженню здоров’я та з усіх трьох відповідачів 50 тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди, яка причинена неправомірними протиправними діями та бездіяльністю.

При цьому вина Харківського УВП №2 полягає у необ’єктивному розслідуванні обставин та причин виникнення профзахворювання; складання неякісного акту розслідування від 01.03.2005 року; трьохкратну відмову видати направлення на МСЕК; бездіяльність протягом цього часу для вирішення спірного питання про наявність у нього профзахворювання; не створення безпечних умов праці; які призвели до профзахворювання.

Вина Червонозаводської санепідемстанції м. Харкова полягає також у необ’єктивному розслідуванні обставин та причин виникнення профзахворювання; складання, документальне оформлення та затвердження неякісного акту розслідування за формою П-4 від 01.03.2005 року; не здійснення

кконтролю за об’єктивним розслідуванням обставин та причин виникнення профзахворювання; бездіяльність у вирішенні спірного питання про наявність у нього профзахворювання.

Вина Фонду полягає у необ’єктивному розслідуванні обставин та причин виникнення профзахворювання;  прийняття участі у складенні неякісного акту розслідування від 01.03.2005 року та у бездіяльності – нездійснення контролю за об’єктивним розслідуванням обставин та причин виникнення профзахворювання.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди просить також врахувати, що він є інвалідом другої групи; отримавши профзахворювання вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав та до сторонніх осіб  для надання йому певної допомоги. У його сім’ї змінився звичний образ життя, при цьому його дружина є інвалідом першої групи; вони проживають разом з батьками – пенсіонерами.

В останньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги остаточно і просив стягти з Харківського УВП №2 матеріальну шкоду у сумі 2050 грн. та моральну у сумі 25 тисяч гривень; з Червонозаводської санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова моральну шкоду у сумі 20 тисяч гривень, з Фонду соцстрахування – моральну шкоду у сумі 18750 гривень.

Представник відповідача Харківського учбово-виробничого підприємства №2 ХУПО «Електросвітло» УТОС позов не визнав і пояснив, що вони ні матеріальну ні моральну шкоду позивачу не причиняли. При складанні акту за формою П-4 від 01.03.2005 року та розслідуванні профзахворювання комісія не погодилась з тим, що захворювання позивача є професійним і вирішили перевірити цей висновок в Інституті гігієни праці в м.Києві, що є їх правом.

На всі заяви вони направляли ОСОБА_2 обґрунтовані відповіді.

Що стосується направлення на МСЕК, то його видає лікувальний заклад, який обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий.  

 Представники відповідачів Червонозаводської санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червонозаводському районі м. Харкова (далі – Фонд) проти позову також заперечували; вважають, що моральна шкода позивачу ними причинена не була.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

З Харківського учбово-виробничого підприємства №2 «Електросвітло» УТОС на користь ОСОБА_2 стягнуто три тисячі гривень по відшкодуванню моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на безпідставне неприйняття

судом їх доводів щодо наявності вини відповідачів у причинені йому матеріальної та моральної шкоди.

Неправильне складання акту від 01.03.2005 року потягло за собою неотримання ним страхових щомісячних виплат у розмірі 83 грн. 75 коп. до 16.09.2006 року.

Рішенням суду, що набрало законної сили, такі дії визнані незаконними.

В апеляційній скарзі Харківське учбово-виробниче підприємство №2 ХУПО «Електросвітло» УТОС просить змінити рішення суду у частині стягнення з них на користь позивача трьох тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди і відмовити позивачу в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на відсутність їх вини. Їх дії відповідали всім вимогам закону.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає; апеляційну скаргу Харківського УВП №2 слід задовольнити.

При цьому колегія виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди Червонозаводською санепідемстанцією м. Харкова та Фондом суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності їх вини у причинені будь-якої шкоди позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи 01 березня 2005 року Харківським УВП №2 з участю відповідних організацій було складено акт за формою П-4 про розслідування хронічного професійного захворювання відносно ОСОБА_2

Комісія визнала сумнівною можливість виникнення профзахворювання у ОСОБА_2 та вирішила для остаточного з’ясування цього питання направити його для огляду в Інститут гігієни праці Академії медичних наук у м. Києві.

Це право комісії не суперечить вимогам закону.

Як на один з доказів наявності вини відповідачів ОСОБА_2 посилається на рішення цього ж суду від 04.07.2006 року, згідно якого акт від 01.03.2005 року визнано недійсним та зобов’язано скласти новий акт.

Між тим, постановляючи таке рішення суд вказав, що акт від 01.03.2005 року складено без урахування фактів, що містяться у рецензії Харківської обласної санепідемстанції від 22.05.2006 року ; у листі Харківської міської санепідемстанції від 14.02.2006 року; у доповненні від 13.01.2006 року та медогляду від 04.10.2004 року.

Тобто, без урахування рецензій та листів за 2006 рік, яких станом на 01.03.2005 року не існувало.

Отже, підстав вважати, що ОСОБА_2 причинена моральна шкода діями санепідемстанції та Фонду – не можна.

Що стосується відшкодування Харківським УВП №2 майнової шкоди у сумі 2050 грн., то рішення суду в цій частині також є законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія також вважає, що вини Харківського УВП №2 у складанні акту від 01.03.2005 року  так, як його було складено, немає.

Комісією складено акт в межах своїх повноважень і вважаючи наявність профзахворювання сумнівною у відповідності до п. 74 Постанови КМ України від 25.08.2004 року №1112 «Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій на виробництві» прийнято рішення про направлення потерпілого в Інститут гігієни праці.

Як вказує представник УВП №2 враховуючи такий висновок комісії не вирішувалося питання стосовно проходження ОСОБА_2 МСЕК. При цьому йому роз’яснювалося щодо видачі такого направлення іншими установами, визначеними законодавством.

Отже, рішення суду у частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відповідає вимогам закону.

Що стосується рішення суду у частині стягнення з Харківського УВП №2 трьох тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову.

Висновок суду заснований на вимогах ст.237-1 КЗ про П України та ст.1167 ч.2 ЦК України. Однак, вимоги ст.1167 ч.2 ЦК України цих правовідносин не стосуються, окрім пункту 3 цієї статті: в інших випадках, встановлених законом.

Дані відносини стосуються трудових і регулюються відповідно спеціальним Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Всі суми, виплата яких передбачена цим законом, Фондом проведені.

Причинення моральної шкоди Харківським УВП №2 позивачу не доведено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.3; 313; 314 ч.2; 316; 317; 319; 325  ЦПК України, колегія суддів, -

                                       ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2– відхилити.

Апеляційну скаргу Харківського учбово-виробничого підприємства №2 ХУПО «Електросвітло» УТОС – задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2009 року у частині стягнення з Харківського учбово-виробничого підприємства №2 на користь ОСОБА_2 три тисячі гривень моральної шкоди - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_2 в задоволенні позову до Харківського учбово-виробничого підприємства №2 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

В інший частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

                   Головуючий:           /підпис/                      

                   Судді:                      /підпис/

                   Копія вірна