ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19.07.06 р. Справа № 17/198
Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод», м. Макіївка
про стягнення 17’995,68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Плахтюк О.І., Ширяєва О.О., Проненко О.В.
від відповідача: Лакіза Ю.В. Чаленко В.І.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулась до господарського суду з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» про стягнення суми17’995,68 грн., яка складається з 14’996,40 грн. – плати за користування вагон ми у липні 2005 року та 2’999,28 грн. – податку на додану вартість («ПДВ»), який нарахований на суму плати.
В обґрунтування вимог посилається на «Правила користування вагонами та контейнерами»; Наказ Міністерства транспорту України від 2 лютого 1999 року № 53 «Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць» в редакції, яка діяла під час нарахування спірної суми; договір №7/143 від 19.03.2001р., натурні листи вантажних поїздів, відомості плати за користування вагонами №№ 71818-71820, 71823, 71824, 72856-72858, 76907-76909, 76911, 76912, 76920, 76921; рахунок-фактуру № 237 від 08.08.2005р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що позивач повинен був надати знижку 50% згідно телеграми № 00094А за підписом першого заступника Міністра транспорту України та наказу Міністерства транспорту України № 302 від 10.06.1999р «Про внесення доповнення до таблиці №1 Ставок плати за користування вагонами». Відмову залізниці надати знижку вважає необґрунтованим, так як Правила обслуговування залізничних під'їзних колій не передбачають порядок плати за користування вагонами, розмір ставок, зборів та інших платежів, а також можливість їх застосування
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
На підставі укладеного між: сторонами на п’ять років договору № 7/143 від 19.03.2001р., у липні 2005 року відповідачу станцією Кринична Донецької залізниці подавались вагони для навантаження.
Отримані вагони відповідач завантажив та передав залізниці для відправлення зі станції Кринична на станції Рені-Порт, Нікітовка, Дебальцеве, Ясинувата. Облік часу перебування вагонів у відповідача провадився станцією Кринична і оформлений відомостями плати за користування вагонами. Згідно з цими відомостями, які містять розрахунки платежу за користування вагонами, залізницею на відповідача була нарахована плата у сумі 43’425,10 грн. Вказані відомості представником відповідача були підписані із зауваженням, що нарахована залізницею сплата за користування вагонами відхиляється, оскільки станцією неправомірно не надана 50%-ва знижка на вантажний маршрут. Крім того, відповідач відмовився сплачувати суму ПДВ, нараховану на зазначену суму плати.
Відповідач погодився з частиною із нарахованої плати та сплатив 28’428,70 грн.
08.08.2005р. позивач виставив відповідачу додатково рахунок фактуру № 237 на суму 17995,68 грн. (у тому числі ПДВ 2’999,28 грн.), який відповідачем сплачений не був. Направлена на адресу відповідача претензія № 223/6-65 від 15.08.2005р., з вимогою здійснити оплату спірної суми, була залишена без відповіді та задоволення. У зв’язку з чим залізниця звернулась до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами.
Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень законодавства, яке регулює відносини щодо плати за користування вагонами та нарахування ПДВ.
При цьому залізниця вважає, що знижка, надання якої вимагає відповідач, можлива тільки у разі планування ним перевезення вантажів маршрутами. Без надання планів перевезень вантажів маршрутами сформовані відправником поїзди не можуть вважатись маршрутами.
На думку ж відповідача, для надання 50% знижки достатньо факту зайняття вагонів для навантаження маршрутів.
Зважаючи на те, що:
· у разі зайняття вагонів для навантаження маршрутів відправникам згідно з наказом Мінтрансу України № 302 від 10.06.1999р. надається 50%-ва знижка по платі за користування цими вагонами;
· відповідно до Правил перевезень вантажів маршрутами відправника (далі – «Правила») обліку підлягають усі маршрути, що задовольняють вимоги пп. 2 і 4 цих Правил;
· залізниця не надала відповідачу 50%-ву знижку із посиланням лише на те, що перевезення вантажів маршрутами у липні 2005р. відповідачем не планувалося, однак планування маршрутів передбачено п. 1 Правил, а не пп. 2 і 4, тобто планування не є однією із умов, а тим більше – визначальною, на чому наполягає залізниця, визнання чи не визнання сформованого поїзду як маршрут;
· наказ Мінтрансу України № 302 від 10.06.1999р. не ставить у залежність від планування перевезень вантажів маршрутами надання чи ненадання знижки по платі за користування вагонами, зайнятими для навантаження маршрутів, так само як і від виду маршруту;
· згідно зі ст.18 Статуту залізниць України у випадку необхідності одночасно із місячним замовленням подаються плани перевезень вантажів маршрутами, тобто планування маршрутів відправником є не його обов’язком, а правом;
· відповідно до п. 2 Правил: маршрутом відправника вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником на залізничній під’їзній колії призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов’язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях;
· згідно з п. 4 Правил маса і довжина маршрутів встановлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів;
господарський суд вважає, що плата за спірними відомостями у сумі 14’996,40 грн., залізницею нарахована безпідставно і стягненню не підлягає.
Аналіз норм Статуту свідчить про те, що у разі достатньої кількості вагонів відправник має право зайняти надані йому залізницею вагони для відправки вантажу маршрутом без попереднього планування і залізниця зобов’язана прийняти такий маршрут до перевезення. У разі ж відсутності у відправника необхідної кількості вагонів для перевезення вантажів маршрутами він має право одночасно з місячним замовленням надати залізниці план перевезень вантажів маршрутами. І у цьому випадку виникає обопільна відповідальність сторін за незабезпечення завантаження маршруту: залізниці – за незабезпечення подачі необхідної кількості вагонів, а відправника – за його не завантаження.
Вимога щодо стягнення ПДВ – 2999,28 грн., додатково нарахованого на зазначену суму плати, є безпідставними, оскільки:
- користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України, не може вважатися послугою. Плата за користування вагонами, виходячи зі Статуту, є – мірою відповідальності відповідної особи перед залізницею у зв’язку із знаходженням вагонів у цієї особи під вантажними операціями; у зв’язку із затримкою вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від зазначених осіб та у зв’язку з затримкою вагонів, пов’язаною з митним оформленням;
- «Державний класифікатор продукції та послуг», затверджений наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997р. не містить такого виду послуги, як плата за користування вагонами;
- за змістом п. 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – «Закон») об’єктом оподаткування ПДВ є товари, роботи та послуги, а плата за користування вагонами будучи мірою відповідальності не відноситься ні до товару, ні до роботи, ані до послуги;
- база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що встановлена п. 4.1 ст. 4 Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку;
- плата за користування вагонами, як міра відповідальності, не може вважатися базою оподаткування у розумінні Закону.
.
Судові витрати покладаються на позивача.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Татенко В.М.