Справа № 953/17569/20

н/п 2/953/876/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Садовського К.С.,

за участю секретаря - Ворончук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/17569/20 за позовною заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КП «Жилкомсервіс» Нуянзов Д.С. звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача КП «Жилкомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.03.2007 по 01.08.2015 у сумі 6960 грн. 98 коп., за період з 01.07.2018 по 31.05.2020 у сумі 1337 грн. 16 коп., а всього 8298 грн. 14 коп. та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування  позовних вимог, представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Між сторонами був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради – спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1 зі змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках, що передбачено ч.2 ст.633 ЦК України.

Позивач належним чином виконує свої зобов`язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій, однак відповідачі за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачують, внаслідок за адресою АДРЕСА_1 утворилась заборгованість.

З метою захисту порушеного права, КП «Жилкомсервіс» звернулось до Київського районного суду м.Харкова з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості та 28.09.2018 Київським районним судом м.Харкова був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.08.2015 по 30.06.2018 у сумі 8298 грн. 14 коп.

Вказаний судовий наказ відповідачами скасовано не було, разом з тим, відповідачі не вчиняють дій щодо повної оплати заборгованості по особовому рахунку, внаслідок чого на момент звернення до суду з позовом, на особовому рахунку утворилась наступна заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за період з 01.03.2007 по 01.08.2015 у сумі 6960 грн. 98 коп., за період з 01.07.2018 по 31.05.2020 у сумі 1337 грн. 16 коп., а всього 8298 грн. 14 коп.

Послуги позивачем надаються всім співвласникам будинку, а тому підприємство зобов`язане надавати послуги незалежно від факту їх оплати окремими власниками житловим приміщень. Таким чином підприємство вимушене нести витрати, пов`язані з наданням послуг та не отримує належну оплату, що призводить до зростання заборгованості та погіршення господарських відносин з підрядниками комунального підприємства «Жилкомсервіс». Зазначене може привести до погіршення якості послуг, та, як наслідок, приведення спільного майна багатоквартирного будинку у неналежний стан.

На підставі викладеного представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 справу передано для розгляду судді Садовському К.С.

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вказаних вимог, судом було сформовано запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб – відповідачів у справі та 30.10.2020 отримано відповідну довідку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

За умов ч.6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.

Ціною даного позову позивачем зазначена сума 8298 грн. 14 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із положеннями п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідачі мають право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.11.2020 відповідачами отримано, правом на подачу відзиву не скористались.

У судове засідання представник позивача не з`явився, 29.07.2021 представник КП «Жилкомсервіс» - Нуянзов Д.С. подав до суду заяву, відповідно до якої просить суд справу слухати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлялись в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

В ході судового розгляду встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09.09.1996 реєстраційний № НОМЕР_1 та Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання наступних осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України  власність зобов`язує.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За час дії спірних правовідносин, а саме за період з 01.03.2007 по 31.03.2020 року діяли Закон України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, з подальшими змінами,( далі Закон №1875-ІV) та Закон України « Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII з подальшими змінами в редакції станом на 17.03.2020 ( далі - Закон № 2189-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст.13 Закону №1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною 3 ст. 31 Закону №1875-ІV передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону №2189-VIII передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» КП «Жилкомсервіс» є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою та групою будинків та забезпечує надання населенню житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2011 року за № 893 , з подальшими змінами від 27.01.2012, 10.05.2017, 11.05.2018 визначено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у місті Харкові.

Відповідно до положень частин 1, другої та третьої ст. 32 Закону №1875-ІV , плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до частин 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 1 частини 1 Закону №1875-ІV , пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-ІV , пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Надання послуг здійснюється КП «Жилкомсервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011, з наступними змінами 27.01.2012 №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 та від 11.05.2018 № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Договори про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами були укладені шляхом опублікування публічного типового договору в офіційному виданні ХМР – спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1.

Пунктом 1 договору визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Невід`ємною частиною даного договору є рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, тому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності між ним та позивачем договірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

На підставі викладеного, у відповідачів виникли зобов`язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги, оскільки вони є співвласниками нерухомого майна. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідачів як споживачів від оплати відповідних послуг.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Також вказані положення закону свідчать про те, що споживачі зобов`язані своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Це випливає з положення ст. 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.

Наведене свідчить, що відповідачі зобов`язані були своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території.

З довідки про нарахування та оплату житлово комунальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що за період з 01.03.2007 по 31.05.2020 позивачем нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачами оплата послуг у повному обсязі не здійснювалася.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надає КП «Жилкомсервіс» за адресою: АДРЕСА_1 , то в них виник обов`язок сплатити ці послуги.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 березня 2013 року у справі № 6-6ц13, у статтях 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком виконавця є надання таких послуг вчасно та відповідної якості. Згідно зі статтею 68 ЖК УРСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Встановивши, що відповідач, як власник квартири, отримує та користується наданими позивачем послугами, але не сплачує за них, відмова у задоволенні позову в повному обсязі фактично звільняє відповідача від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг. Згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов`язання. У разі визнання протиправним, скасування рішення виконкому міської ради про зміну тарифів, необхідно виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними.

28.09.2018 Київський районний суд м.Харкова за заявою КП «Жилкомсервіс» видав судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 ,. ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь КП «Жилкомсервіс» суму заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд за період з 01.08.2015 по 30.06.2018 в розмірі 1998 грн. 66 коп.

Вказаний судовий наказ набрав законної сили 24.10.2018.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресою: АДРЕСА_1 становить: за період з 01.03.2007 по 01.08.2015 - 6960 грн. 98 коп., за період з 01.07.2018 по 31.05.2020 - 1337 грн. 16 коп., а всього 8298 грн. 14 коп.

Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом. При цьому ніякої розбіжності в площі нерухомості та нарахованої сумою судом не вбачається.

Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні 09.06.2021 представником відповідача ОСОБА_4 – адвокатом Мартовицьким К.В. зроблено усну заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог КП «Жилкомсервіс».

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд задовольняє клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до даного позову, оскільки визначений законодавством трирічний строк позивачем було пропущено, клопотання про поновлення строків позовної давності представником позивача заявлено не було.

Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані відповідачам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2007 по 01.08.2015 та за період з 01.07.2018 по 31.05.2020 - є обґрунтованими та доведеними.

Проте наявні підстави для відмови позивачу у позові в частині стягнення заборгованості за період з 01.03.2007 по 28.10.2017 у зв`язку із пропуском позовної давності, а тому стягненню підлягає заборгованість, яка утворилась за період з 01.11.2017 по 31.05.2020.

Як судом встановлено, заборгованість за період з 01.08.2015 по 30.06.2018 було стягнуто за судовим наказом.

Згідно наданої довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг по особовому рахунку № НОМЕР_2 , заборгованість за надані послуги за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2017 по 31.05.2020 – відсутня.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог КП «Жилкомсервіс» за наведених вище підстав, а саме: в частині стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2007 по 28.10.2017 у зв`язку із пропуском позовної давності, а за період з 01.07.2018 по 31.05.2020 – у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, немає.

На підставі викладеного, керуючись  ст.2-5, 12, 13, 77, 81, 141, 174, 178, 191, 211, 223, 247, 259, 263-266, 268, 273 ЦПК України, ст. 11, 256, 257, 267, 525, 526, 509, 610, 638, 639, 642 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» , суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», місцезнаходження м.Харків, вул..Конторська, буд.35, код ЄДРПОУ 34467793.

Відповідачі: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено та підписано 29 липня 2021 року.

Суддя Садовський К.С.