Справа № 22-4559/09
Головуючий у 1-й інстанції - Лісовські О.В.
Доповідач - Матвеева О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Матвєєвої О.А.
суддів Касьяна О.П..
Шебуєвої В.А. при секретарі Крєвській О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року в справі за його позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи:Управління справа ми Верховної ради України, Управління житловими будинками Управління справа ми Верховної Ради України, про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним.
Заслухавши доповідь судді Матвєєвої О.А., пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2008р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 12.07.1999 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Зазначає, зокрема, що про порушене право йому стало відомо у жовтні 2007р., а тому суд безпідставно відмовив йому у позові у зв»язку з пропуском загального строку позовної давності в той час, як до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману, застосовується позовна давність у п»ять років.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні в частині застосування норм матеріального права з таких підстав.
Як установлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 була приватизована 12.07.1999р. в рівних долях на ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло \а.с. 7\.
З зазначеним позовом до суду позивач звернувся у лютому 2008р. та послався на те, що про приватизацію йому стало відомо в жовтні 2007р. після подачі необхідних документів для отримання згідно квартирного обліку квартири по АДРЕСА_1 \а.с. 6\.
Однак, такі доводи не є переконливими, оскільки квартиру АДРЕСА_1 позивачеві було надано в жовтні 1999р., що підтверджується витягом з протоколу засідання профкому Державного будівельного комбінату Управління справа ми Верховної Ради України від 20.10.99р. та ордером \а.с. 12-13\.
Таким чином, на час отримання зазначеної квартири в жовтні 1999р. ОСОБА_2 знав, або повинен був знати про приватизацію квартири по вул. Луначарського.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, при цьому послався на ст. 257 ЦК.
Правильно відмовивши у позові з таких підстав, суд першої інстанції помилково застосував ст. 257 ЦК, оскільки строк пред»явлення даного позову сплив до набрання чинності діючим ЦК, відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень якого правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати позовну давність, встановлену ЦК в редакції 1963р., відповідно до ст. 71 якого загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, а закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові \ ст. 80 ч. 1\.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів змінює рішення в зазначеній частині, а в решті рішення є законним та обгрунтованим і не може бути скасоване з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 71, 80 ч. 1 ЦК України в редакції 1963р., ст. ст. 3ОЗ, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року змінити, а саме: посилання на ст. 257 ЦК замінити посиланням на ст. 71, 80ч. 1 ЦК України в редакції 1963р.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.