Справа № 171/886/21

2/171/592/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2021 р.                                       м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кодрян Л.І.

за участю секретаря Перепеткевич Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Перший український міжнародний банк», в якому просить визнати виконавчий напис № 38866 від 01.12.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з нього на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості у сумі 22250, 91 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис № 38866 від 01.12.2020 року, про стягнення з позивача на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 22250,91 грн.

Вказує, що приватний нотаріус мотивував вчинення виконавчого напису тим, що позивач є боржником за кредитним договором №200718225501 від 07.10.2016 року укладеним із ПАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший український міжнародний банк». Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.02.2020 року по 29.09.2020 року, сума заборгованості за кредитним договором складає 22 000,91 грн., плата за вчинення виконавчого напису 250 грн.

Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним та не підлягає виконанню.

Посилається на те, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 та при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів..

Зазначає, що постановою КМ України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», де встановлено, що нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року постанову КМ України №662 від 26.11.2014 року в частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів новим розділом було визнано незаконною та нечинною. Тому позивач вважає, що на даний час чинним законодавством передбачено можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Вказує, що з 22.02.2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Позивач зазначає, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 01.12.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між стягувачем та ОСОБА_1 кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Посилаючись на норми чинного законодавства позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 38866, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з позивача на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості, у розмірі 22250,91 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.04.2021 року зупинено стягнення по виконавчому провадженню №64167386, яке відкрите на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 38866, виданим 01.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 22250 грн. 91 коп. на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Ухвалою суду від 29.06.2021 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. витребувано належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо вчинення 01.12.2020 року виконавчого напису, який зареєстровано в реєстрі за № 38866, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у сумі 22250,91 грн. та продовжено строк підготовчого провадження до 12.07.2021 року.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, представник позивача ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, не заперечив проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Перший український міжнародний бак» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. копію нотаріальної справи щодо вчинення 01.12.2020 року виконавчого напису, який зареєстровано в реєстрі за № 38866, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у сумі 22250,91 грн. на виконання ухвали суду від 29.06.2021 року до суду не надала, в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, ураховуючи вищевказане, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

01.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис №38866 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 200718225501 від 07.10.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ ««Перший український міжнародний банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший український міжнародний банк». Сума заборгованості складає 22000,91 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача 250 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню – 22250,91 грн. Вказано, що стягнення заборгованості проводиться за період з 29.02.2020 року по 29.09.2020 року (а.с.16).

Відповідно до заяви № 200718225501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07.10.2016 року між ПАТ «ПУМБ» та позивачем укладено договір, згідно якого ОСОБА_1 відкрито поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 з встановленням кредитної лінії в українській гривні, відповідно до якого банк встановив клієнту кредитну лінію в сумі 7000 грн., строк дії кредитного ліміту встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Підписанням заяви підтверджується, що позичальником отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також що з правилами користування платіжної картки ознайомлений і зобов`язується їх дотримуватись (а.с.17).

15.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 64167386 на підставі виконавчого напису №38866 від 01.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в сумі 22237, 84 грн. (а.с.18).

05.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 64167386 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с.19-20).

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Положення ст.18 ЦК України передбачають, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі – Порядок) передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Так, згідно підпункту 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктом 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 до вказаного переліку входять  нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 до вказаного переліку входять кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Верховний суд у постанові від 20.05.2020 року у справі № 629/2858/16 висловив наступну позицію.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такі правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84 цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18), від 15 січня 2020 року № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс19).

Як вбачається із матеріалів справи, на вимогу суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. копію нотаріальної справи щодо вчинення оспорюваного виконавчого напису не надано.

Таким чином, суд не може встановити, які документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника було подано стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Крім того, з наданих до суду письмових доказів не встановлено, що ОСОБА_1 отримував будь-які претензії, вимоги про наявність заборгованості та погашення боргу від стягувача АТ «Перший український міжнародний банк» чи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 не був проінформований про існування заборгованості та її розміру, чим був позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або подати письмове заперечення стягувачу чи нотаріусу.

Крім того, як зазначалося вище, згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як встановлено відповідно до укладеного між ПАТ «ПУМБ» та позивачем договору відповідно до заяви № 200718225501 від 07.10.2016 року позивачу відкрито поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 з встановленням кредитної лінії, строк дії кредитного ліміту встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

Проте, до матеріалів справи відповідачем, приватним нотаріусом не надано договору комплексного банківського обслуговування, а також відомостей щодо типу кредитної картки, що містять дані про строк дії кредитного ліміту.

Як встановлено судом між позивачем та ПАТ «ПУМБ» договір укладено відповідно до заяви від 07.10.2016 року.

Вищезазначені обставини надають підстави для висновку про недоведеність дотримання нотаріусом вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні 01.12.2020 року виконавчого напису в частині дотримання умов, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Як встановлено з виконавчого напису № 38866 від 01.12.2020 року стягнення заборгованості проводиться за період з 29 лютого 2020 року по 29 вересня 2020 року згідно договору від 07.10.2016 року. Разом з тим, розрахунок заборгованості за вказаним договором до матеріалів справи відповідачем, приватним нотаріусом не надано.

Таким чином, до матеріалів справи не додано доказів дотримання нотаріусом вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні виконавчого напису в частині строку давності за вимогою по договору від 07.10.2016 року.

Відповідачем та приватним нотаріусом не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України на спростування доводів позовної заяви про відсутність доказів безспірності суми заборгованості, вказаної у виконавчому написі № 38866 від 01.12.2020 року.

Отже, суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису всупереч вимог підпункту 2.3 пункту 2, підпункту 3.1 пункту 3, глави 16 розділу ІІ Порядку, ст.88 Закону України «Про нотаріат» не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Разом з тим, суд вважає доводи позивача про те, що укладений між ПАТ «ПУМБ»  та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого не посвідчений нотаріально та вказане свідчить про те, що надані для вчинення виконавчого напису документи не можуть підтвердити безспірність заборгованості, а сам виконавчий напис вчинений за умов, що не відповідають вимогам закону, такими, що заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»; 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів (в редакції з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Саме до таких висновків про застосування зазначеної норми права дійшов Верховний суд у постанові від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18.

Суду не надано доказів, що серед документів наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису наявний оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися безспірному порядку.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31.01.1992 року при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість скарг повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням норм діючого законодавства, отже позов підлягає задоволенню.

Що стосується вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов`язаних з наданням йому правової допомоги, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено згідно наданих представником позивача письмових доказів (а.с.21-27, 85-86) позивач поніс витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Оскільки рішенням суду позов задоволено, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. по даній справі слід покласти на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1362 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01 грудня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №38866, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 22250 (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 91 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29.07.2021 року.

СуддяЛ. І. Кодрян