Справа №11-а -684     Головуючий у суді першій інстанції - Смик С.І.

Доповідач в апеляційній інстанції-Григор'єва І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14  квітня 2009 року     колегія суддів  судової палати у кримінальних  справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - судді Верховець Т.М., суддів - Григор'євої І.В., Бартащук Л.В., з участю прокурора - Василенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження по скарзі ОСОБА_2 за апеляцією скаржника ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2009 року,   -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність Генерального прокурора України Медведька О.І. відмовлено.

Згідно постанови, суд розглянув по суті подану засудженим ОСОБА_2 скаргу, в якій він просив порушити перед Генеральним прокурором України питання щодо перевірки, в порядку ст.ст. 99-1, 100, 227 КПК України, постанови прокурора Вишгородського району Київської області про відмову в порушенні кримінальної справи відносно слідчого прокуратури Піхи О.С., а також вжити заходи по притягненню до встановленої законом відповідальності працівників прокуратури Київської області, які проводили перевірку законності постанови прокурора Вишгородського району Київської області Хадаріна В.М. від 04.02.2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно слідчого Піхи О.С. і встановити в діях останнього та прокурора Хадаріна В.М. ознаки злочину, передбаченого ст.ст. 162, 364, 365, 367, 374, 387 КК України.

В обґрунтування прийнятого рішення про відмову в задоволенні скарги, суд у постанові послався на те, що скарги на дії прокурора, відповідно до вимог ст. 236 КПК України, розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК України. Ст.ст. 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 236-8 КПК України передбачають лише порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи. З огляду на вказані положення кримінально - процесуального закону, суд дійшов до висновку, що порушені заявником ОСОБА_2 питання в порядку, судового контролю, глави 22 КПК України, оскарженню не підлягають, а тому правові підстави для задоволення скарги відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Печерського суду м. Києва від 06.02.2009 року, як незаконну, скасувати, а матеріали скарги направити Генеральному прокурору України для організації перевірки, в порядку ст. ст. 99-1, 100, 227 КПК України, доводів скарги щодо законності постанов прокурора Вишгородського району Київської області Хадаріна В.М. від 04.02.2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 162, 364, 365, 367, 374, 387 КК України відносно слідчого прокуратури Піхи О.С., прийняття рішення, в порядку ч. 2 ст. 97 КПК України, стосовно вказаних прокурора та слідчого. При цьому апелянт посилається на те, що подана ним до суду першої інстанції скарга, по суті була повідомленням про злочин, а тому, відповідно до вимог ст.ст. 4, 97 КПК України, суд не мав права залишати її без розгляду та зобов'язаний був направити для вирішення Генеральному прокурору України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність постанови суду першої інстанції та неспроможність апеляційних вимог, перевіривши матеріали скарги та обговоривши викладені в апеляції та прокурором доводи, колегія суддів уважає, що подана скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

обговоривши викладені в апеляції та прокурором доводи, колегія суддів уважає, що подана скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Всупереч посилань апелянта, судом першої інстанції скарга ОСОБА_2 не була залишена без розгляду, навпаки місцевий суд її розглянув в судовому засіданні по суті з наведенням конкретного обґрунтування прийнятого рішення про відмову у задоволенні поданої заявником скарги.

Як правильно зазначено у постанові Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2009 року, діючим кримінально - процесуальним законом - ст.ст. 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 236-8 КПК України, передбачені права учасників кримінального процесу та відповідних зацікавлених осіб оскаржувати до суду певні процесуальні рішення прокурора, органів дізнання та досудового слідства, зокрема постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття провадження у кримінальній справі, про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину або відносно конкретних осіб.

Оскаржувати ж дії прокурора, органу дізнання чи досудового слідства, пов'язані з порушенням або відмовою у порушенні кримінальної справи, не оскаржуючи в установленому зазначеними спеціальними нормами КПК України порядку, саме процесуальне рішення (відповідну постанову), чинний процесуальний закон права не надає.

Таким чином, висновок суду у постанові про відсутність в межах КПК України правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 є правильним.

Варто відмітити, що подана засудженим ОСОБА_2 скарга не може бути і предметом розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки по суті вона стосується дій, які не пов'язані з адміністративною чи управлінською діяльністю.

Крім того, зміст скерованої безпосередньо до Печерського районного суду м. Києва скарги ОСОБА_2 і викладені в ній вимоги спростовують доводи апелянта про те, що наведену скаргу суд зобов'язаний був уважати повідомленням про злочин і тому направити її для вирішення Генеральному прокурору України. Отже, доводи апелянта про порушення в цій частині судом Конституції України, вимог кримінально-процесуального закону, у т.ч. ст.ст. 4, 97 КПК України є неспроможними. Більш того, якщо апелянт уважає, що перевірка порушених ним у скарзі питань є компетенцією Генерального прокурора України, жодних перешкод для звернення до нього з відповідною письмовою заявою у ОСОБА_2 немає.

З урахуванням викладеного колегія суддів уважає, що постановлене 06.02.2009 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 рішення Печерського районного суду м. Києва є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування з направленням матеріалів скарги до Генерального прокурора України, як про це ставиться питання у поданій апеляції, не убачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_2 на   постанову Печерського районного суду м. Києва від 06
лютого 2009 року, якою йому в задоволенні скарги на бездіяльність Генерального прокурора України Медведька О.І.  відмовлено,    залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції - без змін.