Справа №22ц-1832,2009 р. Головуючий в 1-й інстанції
Зубов О.С.
Категорія: 51 Доповідач - Цуканова І.B.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року липня місяця «08» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.
при секретарі - Пасько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою малого приватного підприємства «Таврія» на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «13» жовтня 2008 року
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до малого приватного підприємства «Таврія» про зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітня 2007р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до МПП «Таврія» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 7888,48 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., покликаючись на порушення відповідачем її права на оплату праці /а.с. 3-4/.
В червні 2007р. ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмету та підстав позову, просила змінити формулювання причини звільнення її з роботи з МПП «Таврія» з п.4 ст.40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України і дату звільнення з 15.03.2007р. на день вирішення справи в суді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2353,36 грн., заборгованість по заробітній платі в розмірі 550 грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000 грн., покликаючись на незаконність звільнення наказом МПП «Таврія» №13-К від 15.03.2007р. з посади бармена кафе №8 в м.Херсоні за прогули, яких вона в дійсності не допускала /а.с. 17-19/.
В липні 2007р. ОСОБА_2 виклала позовні вимоги в новій редакції, в якій відсутня вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати/а.с. 36-38/.
В квітні 2007р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до МПП «Таврія» про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 7885,48 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., покликаючись на порушення відповідачем її права на оплату праці /а.с. 6-7/.
В червні 2007р. ОСОБА_3 подала заяву про зміну предмету та підстав позову і просила змінити формулювання причини звільнення її з роботи з п.4 ст.40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України і дату звільнення з 15.03.2007р. на день вирішення справи в суді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2353,36 грн., заборгованість по заробітній платі в розмірі 550 грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000 грн., покликаючись на незаконність її звільнення наказом МПП «Таврія» №12-К від 15.03.2007р. з посади кухаря кафе №8 в м.Херсоні за прогули, яких вона в дійсності не допускала /а.с. 10-11/.
В липні 2007р. ОСОБА_3 виклала позовні вимоги в редакції, в якій відсутня вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати /а.с. 24-26/.
Протокольною ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 11.07.2007р. справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження/а.с. 159/.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 13.10.2008р. позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з роботи з МПП «Таврія» із п.4 ст.40 КЗпП України - за прогули без поважних причин на ст. 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням, дату звільнення з 15.03.2007р. змінено на 13.10.2008р.. Стягнуто з МПП «Таврія» на користь ОСОБА_3 10862,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 09.04.2009р. виправлено описку в резолютивній частині рішення суду і в реченні про зміну формулювання причин і дати звільнення ОСОБА_2 після слід «ОСОБА_2» доповнено словами «та ОСОБА_3».
В апеляційній скарзі МПП «Таврія» просило рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм чинного законодавства.
Рішення суду в частині відмови позивачам в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ніким не оскаржується.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи видно, що позивачі та відповідач знаходилися в трудових відносинах між собою.
Наказом МПП «Таврія» №6-К від 19.01.2007р. ОСОБА_2 прийнята барменом кафе №8, наказом №47-К від 14.12.2005р. ОСОБА_3 прийнята кухарем вказаного кафе /а.с. 51,29/.
За прогули без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України) з 03.03.2008р. по 15.03.2008р. МПП «Таврія» звільнило ОСОБА_2 з посади бармена кафе №8 в м.Херсоні наказом №13-К від 15.03.2007р. /а.с. 50/, та звільнило ОСОБА_3 з посади кухаря кафе №8 в м.Херсоні /а.с. 30/.
Судом встановлено, що між позивачами, з одного боку, і керівництвом кафе №8, з іншого, виник конфлікт з приводу обсягу трудових обов'язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Розпорядженням Херсонської філії МПП «Таврія» від 03.03.2008р. кафе №8 в м.Херсоні було опечатано та закрито до з'ясування обставин /а.с. 64/.
З 03.03.2007р. до 05.03.2007р. в кафе проводилася ревізія, під час якої позивачі не були допущені до роботи /а.с. 12,31/.
Починаючи з 05.03.2007р., позивачі декілька разів приходили на роботу, але не були допущені до кафе охоронцями на прохідній ВАТ «Херсонобленерго», на території якого розташовано кафе №8, що судом розцінено як незабезпечення позивачів з боку відповідача роботою.
Оскільки, за думкою суду, вказані причини невиходу позивачок на роботу є поважними, то їх звільнення з 15.03.2007р. за допущення прогулів без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України) є незаконним. Відповідно, суд змінив формулювання причини і дату звільнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3, вважав правильним формулюванням причини звільнення - за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), датою звільнення - 13.10.2008р. (дату ухвалення рішення).
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.
Рішення суду у вказаній частині відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування у вказаній частині колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про доведеність вчинення позивачками прогулів без поважних причин, оскільки ці доводи не підтверджені належними та достовірними доказами. Відтворення апелянтом змісту акту від 03.03.2007р. /а.с. 12/ та показань свідка ОСОБА_5 не відповідає дійсності.
Що стосується рішення суду в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи вказану позовну вимогу, суд виходив з того, що формулювання причини звільнення ОСОБА_3 є незаконним.
При цьому суд послався на ч.3 ст. 235 КЗпП України і стягнув з МПП «Таврія» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10862,50 грн..
З таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом неправильно застосовано вказану норму права.
Так, ч.3 ст.235 КЗпП України передбачено, що, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З пояснень ОСОБА_3, представника МПП «Таврія» при розгляді справи апеляційним судом вбачається, що позивачка свою трудову книжку адміністрації МПП «Таврія» не надавала, інша трудова книжка на неї не заводилася, відповідний запис в будь-яку трудову книжку не вносився.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували вищезазначене, тому підстави застосувати ч.3 ст. 235 КЗпП України у суду не було.
З огляду на наведене позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є незаконними, необгрунтованими і не підлягаючими задоволенню. Відповідно, рішення суду у вказаній частині слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Оскільки рішення суду в частині відмови позивачам у відшкодуванні моральної шкоди ніким не оскаржується, то з урахуванням принципу диспозитивності судового процесу згідно із ч.1 ст.3ОЗ ЦПК України, судова колегія йому юридичної оцінки не дає.
Так як судом не розглянута позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обставини щодо цієї вимоги не встановлено, то цю вимогу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
На підставі ч.3 ст. 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303,316, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Таврія» задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 13 жовтня 2008 року скасувати в частині стягнення з МПП «Таврія» на користь ОСОБА_3 10862 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Нерозглянуту судом позовну вимогу ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передати на розгляд до того ж суду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.