Єдиний унікальний номер 229/3935/18

Номер провадження 11-кп/804/920/21

                                                      У Х В А Л А                                   

                                                   Іменем України

22.07.2021р. колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

           судді – доповідача    Залізняк Р.М.,

суддів             Круподері Д.О., Савкової С.В.,

при секретарі судового засідання     Ситніку Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу захисника Максименка В.І., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 29.04.2021р., яким  обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Архангельське Ясинуватського району Донецької області, який зареєстрований АДРЕСА_1 ,  мешкає  в АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць,

за участю      захисника             Максименка В.І.,        

      прокурора           Фролова Ф.В.,

                   в с т а н о в и л а :

             Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 29.04.2021р., яким  обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць.

На зазначений вирок суду захисником Максименком В.І., який діє в інтересах обвинуваченого подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі захисник:  

- вказує, що не згодний з вироком, оскільки вважає незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом першої інстанції неправильно було застосовано норми КПК України;

- зазначає, що судом не враховано, що потерпілий ОСОБА_2 в червні 2019р. надав суду розписку, в якій зазначив, що отримав від обвинуваченого на погашення матеріальної шкоди 6000 грн. та відмовився від цивільного позову, та прохав обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти його волі; крім того обвинувачений свою винуватість визнав в повному обсязі, спряв розкриттю злочину на досудовому слідстві і в суді, розкаявся у вчиненому, прохав суворо не карати, матеріальну та моральну шкоду відшкодував; сторона обвинувачення в судових дебатах також прохала суворо не наказувати та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України;

- вказує, що обвинувачений у 2019р. рухаючись до м.Дружківка Донецької області для розгляду кримінального правопорушення  потрапив до ДТП внаслідок якої отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, компресійний перелам тіла 1 та 2 хребта, перелам костистого відростку Тh хребта, закритий перелам кістки правого передпліччя, внаслідок чого тривалий час лікувався;

-вважає, що на час ухвалення вироку Дружківським міським судом Донецької області від 29.04.2021р. обвинувачений відбув покарання за попереднім вироком Дружківського міського суду Донецької області від 01.02.2018р.;

-прохає змінити вирок суду в частині призначення покарання та призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі із застосуванням положень ст.ст. 75,76 КК України.

Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги обвинувачений був повідомлений належним чином, що підтверджується записом з реєстру відправки (відправлення №8451114565807 вручено особисто 26.06.2021р.), який міститься в матеріалах судової справи. Обвинувачений у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, оскільки його участь не є обов`язковою, тому колегія суддів дійшла до висновку про розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого  без участі обвинуваченого ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника обвинуваченого, який прохав задовольнити апеляційну скаргу та змінити вирок в частині покарання обвинуваченому, позицію прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого та прохав залишити вирок без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги захисника обвинуваченого без задоволення за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він 26.02.2018р. приблизно о 09-00год. проходив біля домоволодіння АДРЕСА_3 , і в нього виник намір, спрямований на таємне викрадення будь-якого чужого майна. Він переліз через огорожу вказаного домоволодіння та за допомогою металевого прута, шляхом пошкодження дверей, проник до підсобного приміщення, яке належить потерпілому ОСОБА_3 . Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, повторно, з метою викрадення чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що поблизу нікого не має та за його діями ніхто не спостерігає, викрав з підсобного приміщення електросоковижималку - шинковку побутового типу "СВП-2У4", вартістю 219,25грн, пилу електричну торгівельної марки "Титан" моделі "ЭЦП 2000", вартістю 756,48грн, апарат зварювальний із зарядним пристроєм побутового типу "АДЗ - 101 У2", вартістю 886,73грн, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1862,46грн. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло. 

Як видно з апеляційної скарги захисника обвинуваченого, фактичні обставини справи та кваліфікація дій  обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України  не оскаржуються, захисник не згодний тільки з призначеним обвинуваченому покаранням, тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок Дружківського міського суду Донецької області від 29.04.2021р. тільки в межах апеляційних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції правильно призначив покарання обвинуваченому у мінімальних межах санкції встановленої ч.3 ст. 185 Особливої частини Кримінального Кодексу України.

При цьому суд першої інстанції на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно ст. 12 КК України  відноситься до тяжкого злочину, при цьому врахував їх індивідуальний ступінь та дав цьому оцінку у вироку.

При призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий 01.02.2018р. Дружківським міським судом Донецької області за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки з випробуванням на строк один рік та шість місяців, не працює, не навчається, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставину, що пом`якшує покарання  обвинуваченого – добровільне відшкодування обвинуваченим завданих потерпілому збитків, відсутність обставин, що обтяжують його покарання. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відсутня така пом`якшуюча обставина як щире каяття, оскільки обвинувачений вчинивши кримінальне правопорушення у лютому 2018р., у червні 2019р. відшкодував потерпілому збитки, тобто коли потерпілий вже звернувся до суду з позовом про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, на початку судового розгляду обвинувачений позовні вимоги не визнавав, що вказувало на відсутність шкодування за свої дії. Крім того, обвинувачений не визнав факт вчинення ним злочину саме 26.02.2018р., зазначив, що подія відбулась 06.01.2018р., тобто не в період іспитового строку, що суд розцінив, як  намагання пом`якшити собі відповідальність за вчинений злочин.

Також судом врахована досудова доповідь Дружківського міського відділу філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області від 04.12.2018р. щодо обвинуваченого, відповідно до якої зазначено високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, врахувавши інформацію, що характеризує особу обвинуваченого та його спосіб життя, історію його правопорушень, а також високу ймовірність вчинення ним повторного правопорушення, зроблено висновок,  що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк неможливе.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд законно та обґрунтовано дійшов до висновку, що обвинуваченому може бути призначено покарання тільки у виді позбавлення волі, в межах, передбачених статтею Особливої частини КК України, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги захисника, що вирок суду підлягає зміні через невідповідність призначеного обвинуваченому покарання  ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, та щодо призначення обвинуваченому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі із застосуванням положень ст.ст. 75,76 КК України, то на думку суду апеляційної інстанції, вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання, а також зважаючи на принцип індивідуалізації покарання.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення особи від покарання з випробуванням. Однак така дискреція надана лише в межах установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З системного аналізу кримінального закону слідує, що для досягнення пропорційності між злочином та покаранням основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.

Враховуючи обставини, які свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти власності в період іспитового строку за попереднім вироком та неможливість його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення закону України про кримінальну відповідальність, кримінального процесуального закону, дійшов до висновку, що при призначенні обвинуваченому покарання застосування положень ст. 75 КК України неможливе.

Суд першої інстанції при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, на думку суду апеляційної інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, суспільну небезпеку обвинуваченого, який незважаючи на судимість та наданий йому державою шанс на звільнення від відбування реального покарання у виді позбавлення волі знов вчинив умисне кримінальне правопорушення, той факт, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, за місцем мешкання характеризується добре, відшкодував потерпілому збитки, врахував стан здоров`я обвинуваченого, який має травму хребта, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому – добровільне відшкодування збитків потерпілому, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та призначив обвинуваченому покарання в умовах ізоляції від суспільства у виді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених санкцією ч.3 ст. 185 КК України, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередженням вчинення ним нових злочинів та відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Крім того, обвинувачений, вчинивши кримінальне правопорушення у лютому 2018р.,  лише у червні 2019р. відшкодував збитки потерпілому, тобто після звернення потерпілого з позовом про стягнення матеріальної шкоди, та на початку судового розгляду позовні вимоги потерпілого обвинувачений не визнавав, не виказував особливого шкодування за свої дії, що свідчить про відсутність щирого каяття, як обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

Також обвинувачений не визнав факт вчинення правопорушення 26.02.2018р., зазначивши, що подія злочину відбулась 06.01.2018р., тобто не в період іспитового строку, що свідчить про намагання обвинуваченого пом`якшити свою відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та також виключає таку обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття.

Крім того, при ухваленні вироку судом враховано конкретні обставини справи, а також дані, що характеризують особу засудженого, стан здоров`я обвинуваченого, який має травму хребта, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована в повному обсязі і потерпілий претензій до обвинуваченого не має, та прохав обвинуваченого суворо не карати, тому доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого з цього приводу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд законно та обґрунтовано дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні йому покарання, пов`язаного з позбавленням волі та, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, та підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України не вбачається.

Таким чином вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого, є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим рішенням.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове  рішення, судом апеляційної інстанції  не встановлено. 

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 418 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

           Апеляційну скаргу захисника Максименка Вячеслава Івановича, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 29.04.2021р., яким  обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць, залишити без задоволення.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 29.04.2021р., яким  обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення

Судді: