Справа №22ц-2072, 2009 р.     Головуючий в 1-й інстанції

Дорошинська В.Е.

Категорія:  45     Доповідач - Цуканова І.B.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року липня місяця "15" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В.

Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.

при секретарі - Пасько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 2 червня 2009 року

за позовом.

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4,

виконавчого комітету Херсонської міської ради,

ОСОБА_6,

треті особи - ОСОБА_7.,

ОСОБА_8

про визнання рішення виконавчого комітету та державного акта на право постійного користування землею недійсними,

встановила:

В грудні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, Херсонської міської ради, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_9, про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №422 від 19.11.1996 року та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1084га за адресою: АДРЕСА_1, виданого 11.12.1996 року на ім'я ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог позивачі покликалися на те, що вони є власниками 63/100 частин домобудівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. Власником іншої частини домобудівлі є ОСОБА_8 Оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету та державним актом ущемлені їх права, оскільки передано у користування ОСОБА_4 земельна ділянка площею 13кв.м, яка перебувала у їх користуванні без її вилучення і погодження з ними, позивачами.

Власником житлового будинку АДРЕСА_1 на теперішній час є ОСОБА_6, яка придбала будинок внаслідок укладення угод про відчуження будинку між ОСОБА_4 і ОСОБА_10, між ОСОБА_10 і ОСОБА_9, між ОСОБА_9 і ОСОБА_6

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 02.02.2009 року замінено відповідача Херсонську міську Раду на належного відповідача - виконавчий комітет Херсонської міської Ради /а.с.45/.

Ухвалою цього ж суду від 17.02.2009 року до участі у справі залучено третьою особою ОСОБА_8

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.06.2009 року у задоволенні позову позивачам відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

В письмових запереченнях ОСОБА_4, представник ОСОБА_9, представник виконавчого комітету Херсонської міської ради доводи апеляційної скарги не визнали, просили рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи видно, що 65/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 згідно свідоцтву про право на спадщину за заповітом від 18.01.1979 року /а.с.75/.

28.04.1982 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_11 35/200 частин вказаного домоволодіння /а.с.13-14/.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 06.07.1998 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 35/200 частин цього домоволодіння /а.с.15/.

13.08.1999 року ОСОБА_2 отримав замість зазначених правовстановлюючих документів свідоцтво про право власності на 63/ 100 частин домоволодіння /а.с.8/.

ОСОБА_8 не отримував інший документ на право власності на вказаний житловий будинок у зв'язку зі зміною частки ОСОБА_2 у праві власності на будинок.

Це домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 540кв.м, користування якою затверджено рішенням Херсонської міської ради №279 від 26.02.1955 року, користувачами при цьому зазначені ОСОБА_12, ОСОБА_11 і ОСОБА_13 /а.с.147-148/.

Актом судового виконавця нарсуду 5-ї ділянки м. Херсона від 30.06.1958 року, складеному на підставі виконавчого листа по справі №2-590 за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_13 до ОСОБА_12 про встановлення меле землекористування за адресою: АДРЕСА_1, встановлено межу землекористування, виділено в користування ОСОБА_11 і ОСОБА_14 190кв.м, в користування ОСОБА_12 - 297,8кв.м /а.с. 11/.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради №422 від 19.11.1996 року суміжному землекористувачу ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 відведено у постійне користування земельну ділянку площею 134кв.м, що знаходиться у фактичному користуванні, під розширення раніше наданої присадибної ділянки площею 179кв.м, вирішено вважати у постійному користуванні ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 313кв.м /а.с.108/.

11 грудня 1996 року ОСОБА_4 отримала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0313га на ділянку №1 по АДРЕСА_1. Згідно рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 27.01.1998 року №83 їй відведено в постійне користування земельну ділянку №2 площею 0,0771га по АДРЕСА_2, про що внесено запис в Державний акт, і виправлено загальний розмір земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_4, з 0,0313га на 0,1084га /а.с.7/.

03.09.2003 року ОСОБА_4 продала належний їй житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0313га за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_10 /а.с.116/, який, в свою чергу 09.09.2003 року подарував його ОСОБА_9 /а. 95 інвентарної справи №5638/, який, в свою чергу, 29.05.2008 року продав його ОСОБА_6 /а.с.6/.

Відмовляючи ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 /а.с.70/ у задоволенні позову про визнання недійсними рішення Херсонської міської ради №422 від 19.11.1996 року та Державного акта від 11.12.1996 року, виданого ОСОБА_4 на суміжну земельну ділянку, суд виходив з того, що позивачі не довели факту порушення в 1996 році виконавчим комітетом Херсонської міської ради та ОСОБА_4 їх права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому суд послався на відсутність у позивачів правовстановлюючого документа на право власності чи постійного користування землею станом на 1996 рік, врахувавши, що право власності на 63/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, від якого похідне їх право користування земельною ділянкою, оформлено остаточно 13.08.1999 року, тобто після винесення виконавчим комітетом оскаржуваного рішення та видачі на його підставі на ім'я ОСОБА_4 державного акта на право постійного користування землею.

Судом також враховано, що позивачі пропустили без повалених причин строк позовної давності, не довели, що не знали про будівництво ОСОБА_4 житлового будинку впритул до спільної межі, яке розпочато 18.08.1993 року, про що зазначено в акті прийняття житлового будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію/а.с.113-114/.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.

Так, безпідставними є доводи апелянтів про набуття ними в 1982 році права користування земельною ділянкою площею 190кв.м за адресою: АДРЕСА_1, тобто в розмірі, який був виділений в користування попереднім власникам частини домобудівлі ОСОБА_11 і ОСОБА_13 актом судового виконавця від 30.06.1958 року.

При цьому колегія суддів виходить з того, що згідно ст.91 ЗК УРСР (1970р.) угода про користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в праві власності на цей будинок.

Як видно з копії договору купівлі-продажу від 19.08.1954 року ОСОБА_11 та ОСОБА_14 набули право власності на 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (рішенням Херсонського міськвиконкому №831 від 30.07.1958 року номер АДРЕСА_1 - /а. 21 інвентарної справи №5634/.

Відповідно до належної вказаним особам частини в праві власності на житловий будинок, тобто 35/100 частини, встановлено судовим виконавцем межі землекористування між: співвласниками будинку актом від 30.06.1958 року на підставі виконавчого листа по справі, яка не збереглася /а.с.11,58/.

Оскільки ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 28.04.1982 року придбав у ОСОБА_11 і ОСОБА_13 не всю належну їм частку домоволодіння, а її половину (35/200 частин домоволодіння), то, відповідно, у нього не виникло право користування всією площею земельної ділянки, тобто 190кв.м /а.с.13-14/ за змістом вищевказаної норми права.

На час виникнення у ОСОБА_2 права власності ще на 35/200 частин домоволодіння за рішенням суду від 06.07.1998 року та на час отримання замість попередніх правовстановлюючих документів свідоцтва про право власності на 63/100 частин домоволодіння /а.с.15,8/ діяв ЗК України (1992р.), ст.ст.30,23 якого передбачено, що при переході права на будівлю і споруду право власності або користування земельною ділянкою мало бути оформлено державним актом.

Як встановлено судом, проти чого особи, які беруть участь у справі, не заперечували, такого державного акта позивачі не отримували.

Не ґрунтуються також на вимогах закону твердження апелянтів про доведеність їх права користування земельною ділянкою площею 190кв.м, як правонаступників ОСОБА_11, ОСОБА_14, з посиланням на акт судового виконавця від 30.06.1958 року про визначення меж: землекористування /а.с.11/, оскільки цей акт не стосується меж: суміжного землекористування із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_3 при розгляді справи апеляційним судом, їм невідомо, коли і яким чином відбулося зменшення розміру земельної ділянки під належною їм частиною домобудівлі.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що згідно проекту додаткового відводу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 134кв.м, покладеного в основу оскаржуваного позивачами рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №422 від 19.11.1996р., що підтвердив представник виконавчого комітету при розгляді справи апеляційним судом, ця додаткова земельна ділянка не зачіпає спільної межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а вибрана з протилежного боку - з провулку Торпедний /а.с.132/. Земельна ділянка площею 179кв.м, що межує з земельною ділянкою, якою користуються позивачі, не піддана будь-якій зміні.

Вимог про неправомірність первісного користування власниками будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 179кв.м позивачі не заявляли.

Колегія суддів не приймає також: до уваги як допустимий доказ, на який посилаються позивачі - акт судової будівельно-технічної експертизи від 18.04.2005 року, за яким точка злучення задньої межі з лівою боковою межею (щодо земельних ділянок, зайнятих сторонами) зсунута на 1,33м в бік ділянки ОСОБА_3, що зменшує площу земельної ділянки АДРЕСА_1 /а.с.39-44/, оскільки

- дана експертиза проведена по іншій цивільній справі і не є доказом у справі, що розглядається, у розумінні ст.ст.57,66 ЦПК України;

•   -     цей висновок суперечить сукупності вищевказаних доказів, досліджених судом;

•   -     рішення суду, яким було оцінено вказаний висновок експерта як доказ у справі, скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 09.06.2008 року.

Керуючись ст.ст.303,308,315, п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 2 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.