Єдиний унікальний номер 219/8604/20

Номер провадження 22-ц/804/1700/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Бахмут

справа № 219/8604/20

провадження № 22-ц/804/1700/21

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цимбал Д.А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 219/8604/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про визнання членом сім`ї військовослужбовця,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2021 року (суддя Хомченко Л.І.), постановлену в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області, повний текст ухвали складений 07 травня 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання членом сім`ї військовослужбовця, в обґрунтування якої послалась на те, що починаючи з липня 1995 року вона проживала у громадянському шлюбі з ОСОБА_2 та разом виховували та утримували його сина від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 серпня 1998 року вони одружились, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис № 61. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 . Рідна мати старшого сина ОСОБА_6 покинула свого 4-х річного сина з батьком та виїхала на місце свого постійного проживання у Амурську область Російської федерації. Шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано 13 серпня 1996 року. Тобто з 4-х річного віку вона та її чоловік виховували та утримували старшого сина ОСОБА_7 , проживали однією сім`єю в квартирі її батьків, яка в подальшому в порядку спадкування стала її власністю. Після досягнення ОСОБА_7 16- річного віку, на запит начальника Артемівського МВ ГУ МВСУ в Донецькій області була отримана довідка від 19 березня 2008 року, про те, що ОСОБА_7 не проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_8 , яка є громадянкою Російської федерації. Перевіркою було встановлено, що вона в 1995 році знялась з реєстраційного обліку разом з дитиною з міста Часів Яр в селище Юкталі Тиндинського району Амурської області. Фактично дитину вона не забрала та не зареєструвала за місцем свого проживання. ОСОБА_7 прийняв громадянство України, отримав паспорт та його було зареєстровано за місцем його фактичного проживання в період з 1995 року, а саме в її власній квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Депутатом Часовоярської міської ради Мігуш Л.М. та в.о. голови Часовоярської міської ради Чаусом С.В. в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено акт від 15 червня 2020 року, в якому підтверджено, що ОСОБА_11 дійсно мешкав разом з батьком та мачухою, а мати ОСОБА_3 з сином не проживала з 1995 року після виїзду за межі України, виховуванням т забезпеченням сина не займалась, виховуванням та забезпеченням ОСОБА_7 починаючи з 1995 року займались його батько - ОСОБА_12 , та мачуха - ОСОБА_13 . Крім того, вищезазначеними особами складено акт від 21 липня 2020 року, про те, що ОСОБА_7 дійсно проживав спільно однією сім`єю та вів спільне господарство з ОСОБА_2 (батьком) та ОСОБА_1 (мачухою) та ОСОБА_5 (братом) за адресою: АДРЕСА_2 , а саме з липня 1995 року по 27 жовтня 2008 року без реєстрації за місцем фактичного проживання до моменту набуття статусу громадянина України та отримання паспорту по досягненню 16-ти річного віку; з 28 жовтня 2008 року по 07 червня 2013 року був зареєстрований та фактично проживав за вказаною адресою; з 08 червня 2013 року по червень 2014 року (до моменту вступу на військову службу) - без реєстрації за місцем фактичного проживання, тобто до часу смерті померлого.

29 серпня 2014 року поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції їх син - солдат резерву ОСОБА_11 загинув. Смерть настала внаслідок травматичного шоку, багато численних вогнепальних осколкових поранень кінцівок та в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. На підставі наказу командира військової частини 3027 північного оперативно-територіального об`єднання національної Гвардії України від 13 лютого 2018 року за № 34, ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі смертю (загибеллю). Вказаним наказом визнано членів сім`ї, батьків, утриманців, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Встановлення факту про визнання її членом сім`ї військовослужбовця (пасинка) має юридичне значення для неї, оскільки слугує підставою поширення на неї дії Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій визначеної в законі категорії громадян, отримання відповідних посвідчень члена сім`ї військовослужбовця (пасинка), також для отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Просила суд визнати її членом сім`ї військовослужбовця - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про визнання членом сім`ї військовослужбовця, залишено без розгляду. Заявнику роз`яснено, що він має право подати позов на загальних підставах.

Залишаючи заяву про визнання членом сім`ї військовослужбовця, суд першої інстанції виходив з того, що з заявлених ОСОБА_1 вимог про визнання її членом сім`ї військовослужбовця,а саме членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження. Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду заявник - ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відзив Міністерства оборони України не містить документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Посилання у відзиві Міністерства оборони України, що її заява про встановлення факту, що має юридичне значення не може і не підлягає розгляду судом не тільки в порядку окремого провадження, ай взагалі в порядку цивільного судочинства, є безпідставними. Оскільки з аналогічних правовідносин 22 серпня 2018 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Орджонікідзевського району суду м. Харкова та ухвалу Апеляційного суду Харківської області (справа № 644/6274/16-ц, провадження № 14-283цс18) за заявою громадянина, заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання заявника членом сім`ї племінника - загиблого військовослужбовця.

Безпідставними є твердження Міністерства оборони України про те, що визнання членом сім`ї військовослужбовця не передбачено частиною 1 статті 315 ЦПК України, оскільки частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що викладені в заяві про визнання членом сім`ї військовослужбовця.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу заінтересованими особами подано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 22 серпня 1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_14 одружились про що в книзі реєстрації актів про одруження 22 серпня 1998 року зроблено запис № 61, прізвища після одруження чоловіка - ОСОБА_15 , дружини - ОСОБА_15 . (а.с.17).

З свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 03 січня 1992 року вбачається, що ОСОБА_11 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Юкталі Тиндинського району Амурської області про що в книзі реєстрації актів про народження 03 січня 1992 року зроблено запис. Батьки: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а.с.24).

З свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 11 вересня 2017 року вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 місце смерті село Червоносільське Донецька область (а.с.25).

З витягу із наказу командира військової частини 3027 північного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України № 34 від 13 лютого 2018 року вбачається, що солдата резерву ОСОБА_11 , далекомірника-номера обслуги 3 відділення 1 взводу охорони спеціального призначення роти охорони спеціального призначення батальйону спеціального призначення (резервного батальйону), який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Юкталі Тиндинського району Амурської області та прийнятий на службу у військову резерві 07 липня 2014 року наказом командира частини від 07 липня 2014 року № 136, загинув 29 серпня 2014 року поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції. Члени сім`ї, батьки, утриманці: ОСОБА_2 (батько); ОСОБА_3 (мати); ОСОБА_5 (брат) (а.с.26).

Відповідно довідки військової частини 3027 Національної гвардії України № 21 від 22 січня 2020 року ОСОБА_11 в період з 17 липня 2014 року по 29 серпня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. (а.с.27).

З акту Часовоярської міської ради від 15 червня 2020 року вбачається, що депутатом Часовоярської міської ради Мігуш Л.М. та в.о. голови Часовоярської міської ради Чаусом С.В. в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено, що ОСОБА_11 дійсно мешкав разом з батьком та мачухою, а мати ОСОБА_3 з сином не проживала з 1995 року після виїзду за межі України, виховуванням т забезпеченням сина не займалась, виховуванням та забезпеченням ОСОБА_7 починаючи з 1995 року займались його батько - ОСОБА_12 , та мачуха - ОСОБА_13 .(а.с.28).

Депутатом Часовоярської міської ради Мігуш Л.М. та в.о. голови Часовоярської міської ради Чаусом С.В. в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складно акт від 21 липня 2020 року, про те, що ОСОБА_11 дійсно проживав спільно однією сім`єю та вів спільне господарство з ОСОБА_2 (батьком) та ОСОБА_1 (мачухою) та ОСОБА_5 (братом) за адресою: АДРЕСА_2 , а саме з липня 1995 року по 27 жовтня 2008 року без реєстрації за місцем фактичного проживання до моменту набуття статусу громадянина України та отримання паспорту по досягненню 16-ти річного віку; з 28 жовтня 2008 року по 07 червня 2013 року був зареєстрований та фактично проживав за вказаною адресою; з 08 червня 2013 року по червень 2014 року (до моменту вступу на військову службу) - без реєстрації за місцем фактичного проживання, тобто до часу смерті померлого. (а.с.29).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 13 серпня 1996 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 13 серпня 1996 року зроблено запис № 361 (а.с.31).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Залишаючи заяву про визнання членом сім`ї військовослужбовця, суд першої інстанції виходив з того, що з заявлених ОСОБА_1 вимог про визнання її членом сім`ї військовослужбовця,а саме членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження. Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їx встановлення; заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, поняття «спір про право» пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Предметом розгляду у цій справі є визнання заявника членом сім`ї пасинка - загиблого військовослужбовця.

В з`яві ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту про визнання її членом сім`ї військовослужбовця (пасинка) має юридичне значення для неї, оскільки слугує підставою поширення на неї дії Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій визначеної в законі категорії громадян, отримання відповідних посвідчень члена сім`ї військовослужбовця (пасинка), також для отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з приписами статті 161 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання такої допомоги мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацам п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають i ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід i баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати i сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин i дитини з батьками), спільний побут i взаємні права й обов`язки.

Спору з приводу того, що померлий ОСОБА_7 (пасинок) спільно проживав разом із заявником з липня 1995 року; вони були пов`язані спільним побутом і мали взаємні права й обов`язки щодо утримання житла, навчання пасинка, а також піклувалися один про одного та надавали взаємну допомогу не було.

Чинне законодавство не передбачає іншого порядку підтвердження цього факту; його встановлення не пов`язується з вирішенням спору, а є необхідним для подальшого подання заявником з метою призначення i виплати їй одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця-пасинка документа, що засвідчував би наявність сімейних відносин між заявником та пасинком станом на день загибелі останнього.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.

Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків про залишення заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Допущення зазначених порушень процесуальних норм призвело до необґрунтованого припинення розгляду заяви, через що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням положень процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановивши, що суд першої інстанції, постановив ухвалу про залишення заяви без розгляду, неправильно застосував норми процесуального права, тому відповідно до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 28 липня 2021 року

Головуючий О.О.Тимченко