Справа №22ц-1893, 2009р.     Головуючий в 1-й інстанції

Гордимов А.В.

Категорія:   42     Доповідач - Цуканова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року липня місяця "24" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В.

Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.

при секретарі - Мірзе Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2009 року

за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_4,

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення,

встановила:

В лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2., просила усунути перешкоди в користуванні належними їй 9/10 частинами житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 (далі житловий будинок). Власником 1/10 частини житлового будинку є ОСОБА_4

При цьому покликалася на те, що відповідач проживає в будинку без реєстрації, добровільно виселитися не бажає, своїми діями робить неможливим проживання в одному домоволодінні, застосовані до нього заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 15.04.2009 року позов задоволено: усунено перешкоди ОСОБА_3 з боку ОСОБА_2 в користуванні 9/10 частинами житлового будинку АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_2. із вказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення суду скасувати, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи видно, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18.09.2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа -ОСОБА_6, про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано за ОСОБА_3 право власності на 9/10 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Цим же рішенням суду встановлено, що в установленому порядку право на спадщину в розмірі 1/10 частин цього будинку також придбала ОСОБА_4 /а.с.5/.

Право власності позивачки на 9/10 частин зазначеного домоволодіння зареєстровано Херсонським ДБТІ 16.11.2008 року /а.с.6/.

З довідки голови квартального комітету №17 Дніпровського району м. Херсона від 20.01.2009 року вбачається, що в належному позивачці будинку проживає без реєстрації ОСОБА_2. /а.с.7/.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово (28.08.2007р., 06.06.2007р.) зверталася до правоохоронних органів з приводу спричинення відповідачем тілесних ушкоджень /а.с.10,11/, а також до органів СМЕ (29.08.2007р., 13.08.2007р.) -/а.с.13,14/. Згідно постанови органу внутрішніх справ від 31.08.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи з ОСОБА_2. була проведена бесіда з приводу недопущення насилля в сім'ї /а.с. 10/. Згідно висновку цього ж органу від 12.06.207 року в ході перевірки за заявою ОСОБА_3 проведена профілактична бесіда з ОСОБА_2. про недопущення протиправних дій /а.с. 11/. Постановою судді Дніпровського районного суду м. Херсона від 31.08.2007 року ОСОБА_2 за вчинення 28.08.2007 року психологічного та фізичного насильства в сім"ї (вчинення скандалу з матір'ю, тобто ОСОБА_2., висловлювання нецензурною лайкою, застосування фізичної сили) піддано адміністративному стягненню /а.с.36/.

Дійшовши висновку, що відповідач своїми діями робить неможливим проживання з ним в одному домоволодінні, а застосовані до нього заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, суд на підставі ст.157, ч.1 ст. 116 ЖК України дійшов висновку про його виселення без надання іншого житлового приміщення.

Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведено.

Згідно ст.157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ч.1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як вбачається із пояснень відповідача в суді першої та апеляційної інстанції, він фактів вчинення протиправних дій проти позивачки не визнає.

Оцінюючи докази, надані ОСОБА_2 на підтвердження позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для виселення відповідача.

Так, з копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.08.2007 року та копії постанови судді Дніпровського районного суду м. Херсона від 31.08.2007 року вбачається, що ці заходи впливу застосовано щодо однієї і тієї ж події - протиправної поведінки ОСОБА_2 в сім'ї 28.08.2007 року/а.с.10,36/.

Вчинення ОСОБА_2. правопорушення в цей день підтверджує і думка спеціаліста СМЕ від 29.08.2007 року /а.с. 13/.

Проте вказану постанову суду не можна розцінювати як захід впливу на відповідача, з наявністю якого законодавець пов'язує примусове виселення з житлового приміщення, оскільки згідно ст.39 КпАП України, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Висновок органу внутрішніх справ від 12.06.2007 року не є належним доказом протиправної поведінки відповідача, наслідком якої може бути виселення згідно ст. 116 ЖК України, оскільки в ньому зазначено загальні обставини проживання сторін: несплата ОСОБА_2 плати за комунальні послуги, самоправство, небажання виселитися із будинку /а.с. 11/, а не конкретні факти його протиправної поведінки.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено факт порушення загальноприйнятих правил співжиття з боку відповідача лише 28.08.2007 року, докази систематичного порушення ОСОБА_2. таких правил та застосування до нього заходів запобігання і громадського впливу відсутні.

Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_3 про виселення відповідача за неможливістю сумісного проживання є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню, тому рішення суду слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст.303,316, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2009 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.