Справа №22ц-2260, 2009 р. Головуючий в 1-й інстанції Званчук В.М.
Категорія: 27 Доповідач - Цуканова I.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року липня місяця "29" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.
при секретарі - Шешені С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ЗАТ КБ «Приватбанк») на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 жовтня 2008 року
за позовом.
ОСОБА_3
до
ЗАТ КБ «Приватбанк», товариства з обмеженою
відповідальністю (далі ТОВ) «Херсон-Імпекс»
про визнання договорів недійсними, стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В травні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Херсон-Імпекс» про виплату вкладу, визнання договорів недійсними та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 19 грудня 2003 року уклав з ЗАТ КБ «Приватбанк» договір банківського вкладу, згідно умов якого передав банку гроші в сумі 27 500 доларів США строком на один рік, з мінімальним строком вкладу один місяць під 3% річних.
05.05.2004 року він звернувся до банку з приводу дострокового повернення йому вкладу, працівники якого повідомили його про те, що гроші на підставі договору застави та поруки від 22 грудня 2003 року, а також договору уступки вимоги, підписані ним, перераховані ЗАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з невиконанням кредитного договору ТОВ «Херсон-Імпекс», за виконання якого він поручався.
Посилаючись на те, що крім депозитного договору, він інші договори не підписував, просив суд визнати недійсними додаткову угоду до депозитного договору, договори доручення, застави майнових прав, уступки вимоги та поруки, оформлені від 22.12.2003 року.
При розгляді справи місцевим судом представник позивача неодноразово змінював позовні вимоги в частинні стягнення з відповідача сум, остаточно просив визнати додаткову угоду до депозитного договору та договори від 22.12.2003року недійсними, стягнути з банка заборгованість за депозитним договором у сумі 27 500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2004 року становить 146 533,75грн., 3% річних, що становить 21 245,39грн., інфляційні витрати на суму 119 864,61грн., витрати, пов'язані з розглядом справи, на суму 10 565,45грн., а також: моральну шкоду в сумі 20 000грн. /а.с.433-434/.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.10.2008 року позов задоволено.
Визнано недійсними додаткову угоду до депозитного договору від 22.12.2003 року, укладену між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, договір доручення від 22.12.2003 року, укладений ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, договір застави майнових прав від 22.12.2003 року, укладений між: ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, договір уступки вимоги від 22.12.2003 року, укладений між: ОСОБА_3 та ЗАТ KB «Приватбанк», договір поруки від 22.12.2003 року, укладений між: ЗАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, ТОВ «Херсон-Імпекс».
Стягнуто з ЗАТ КБ «Приватбанк» вклад за договором НОМЕР_1 від 19.12.2003 року в сумі 146 533грн. 75коп. на користь ОСОБА_3, 3 відсотка річних в сумі 21 245грн. 39коп., інфляційні - в сумі 119 864грн. 61коп., судові витрати в сумі 2 410грн.
В задоволенні решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» просило рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
При розгляді справи апеляційним судом представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача, який діє на підставі заяв позивача в ході розгляду справи місцевим судом /а.с.138-зв,305/, доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ТОВ «Херсон-Імпекс» в судове засідання апеляційного суду не з'явилося. Як видно з відмітки пошти на поштовому відправленні, в повідомленому суду місці знаходження відсутнє, про зміну місця знаходження суд не повідомило, тому згідно ч.1 ст.77 ЦПК України судова повістка йому вважається доставленою.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 як фізична особа 19 грудня 2003 року уклав із ЗАТ КБ «Приватбанк» договір про приват-вклад НОМЕР_1, згідно з умовами якого передав банку гроші в сумі 27 500 доларів США строком на один рік, мінімальний строк договору 1 місяць, процентна ставка 3% річних /а.с.б/.
З матеріалів справи видно, що 22.12.2003 року ТОВ «Херсон-Імпекс» подало банку заяву на отримання кредиту в сумі 27 000 доларів США та в графі про забезпечення його повернення указало депозитний рахунок фізичної особи - ОСОБА_3 НОМЕР_1 (а.с.52/. В цей же день був укладений кредитний договір строком на один місяць, за яким ТОВ «Херсон-Імпекс» отримало від ЗАТ КБ «Приватбанк» 27 000 доларів США /а.с.276-277/. У розділі 3 цього договору зазначено, що кредит надається під забезпечення грошовими коштами на рахунку НОМЕР_1. А 23.12.2003 року ЗАТ КБ «Приватбанк» перерахувало ТОВ «Херсон-Імпекс» 27 000 доларів США /а.с.278/.
До передачі позичальнику зазначених коштів в цей же день були оформлені додаткова угода до депозитного вкладу, договори доручення, застави, уступки вимоги, сторонами в яких виступали ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3, а також тристоронній договір поруки за участю боржника ТОВ «Херсон-Імпекс» /а.с.268-273/.
Із висновків почеркознавчих експертиз №1036 від 20.07.2004 року, проведеної Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та №932/02 від 31.03.2006 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що спірні - додаткова угода до депозитного договору, договори доручення, застави майнових прав, уступки вимог, поруки виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, в якої відсутні навички арабського письма, з намаганням надання досліджуваним підписам зовнішнього вигляду підпису позивача /а.с.74,287/.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними оспорюваних договорів, суд виходив з того, що в момент їх вчинення мало місце недодержання стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-2,5,6 ст.203 ЦК України.
Зважаючи на те, що предметом договору про приват-вклад є 27 000 американських доларів, станом на 05.05.2004 року курс НБУ складав 532,85грн. за 100 доларів /а.с.437/, суд стягнув з ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача 146 533грн. 75коп., а також річні в сумі 21 245грн. 39коп.
В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд відмовив за їх безпідставністю, недоведеністю та необґрунтованістю.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.
Рішення у вказаній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду у вказаній частині до уваги колегією суддів не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, безпідставними є посилання апелянта на те, що суд віддав перевагу висновкам експертів над іншими доказами, оскільки судом дана оцінка наданим доказам у їх сукупності, зокрема, враховано, що наявність господарських правовідносин між фірмою «Cadri Co», директором якого був позивач, і ТОВ «Херсон-Імпекс», на рахунок якого із вкладу позивача перераховано кошти в сумі 27 000 доларів США відповідно до рішення господарського суду Херсонської області від 10.06.2004 року /а.с. 14/, не свідчить, про тотожність фізичної особи -ОСОБА_3 - та фірми «Cadri Co», та відповідно про бажання відповідача за рахунок особистого вкладу погасити борг підприємства.
Що стосується рішення суду в частині позовних вимог про стягнення інфляції, то колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про незаконність рішення суду у вказаній частині, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оскільки індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене договором в гривні.
З матеріалів справи видно, що договір вкладу укладено між: позивачем і апелянтом в іноземній валюті. Тому у суду не було підстав стягувати суму з урахуванням індексу інфляції.
Оскільки судом при вирішенні вказаних позовних вимог неправильно застосовано норму матеріального права, рішення в цій частині слід скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні цих вимог відмовити.
На підставі ст.625 ЦК України, керуючись ст.ст.303,308,316, п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 жовтня 2008 року скасувати в частині стягнення із ЗАТ KB «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 інфляційних сум 119 864грн. 61коп., відмовивши у задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.