УХВАЛА

27 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 01/10/5026/779/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Банаська О.О., Васьковського О.В.

учасники справи:

боржник - Відкрите акціонерне товариство "Золотоношам`ясо",

ініціюючий кредитор - Акціонерне товариство "Сбербанк",

кредитор - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",

арбітражний керуючий, ліквідатор - Юдицький Олександр Вікторович,

арбітражний керуючий - Звєздічев Максим Олександрович,

розглянув матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 20.05.2021

у складі колегії суддів: Полякова Б.М., (головуючий), Верховця А.А., Сотнікова С.В.

та на ухвалу Господарського суду Черкаської області

від 13.12.2019

у складі судді Дорошенко М.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 25.02.2020

у складі колегії суддів: Верховця А.А,, (головуючий), Доманської М.Л.,

Пантелієнка В.О.

у справі за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк"

до Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам`ясо"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Звєздічев Максим Олександрович (далі - Звєздічев М.О., заявник) 09.04.2021, через Північний апеляційний господарський суд, звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 з включенням до касаційної скарги вимог в порядку абз. 2 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 01/10/5026/779/2011 Господарського суду Черкаської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 01/10/5026/779/2011 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Банасько О.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу від 26.07.2021.

Як вбачається з матеріалів скарги, заявник не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, якою ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.11.2020 про відмову у задоволенні клопотання про витребування від ліквідатора банкрута в оригіналі договору № 1 відповідального зберігання від 15.01.2013 та акту приймання передачі до договору № 1 відповідального зберігання від 15.01.2013, залишено без розгляду заяву арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 28.10.2020 - скасовано, закрито провадження у справі за заявою арбітражного керуючого Звієздічева М.О. до ТОВ "Артбудкомфорт" та ліквідатора ВАТ "Золотоношам`ясо" Юдицького О.В.

В порядку передбаченому абз.2 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства заявник просить розглянути вимоги касаційної скарги щодо постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, якою ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.12.2019 у справі № 01/10/5026/779/2011 зокрема щодо задоволення заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. про зобов`язання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. передати ліквідатора банкрута бухгалтерську та іншу документацію; задоволення скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" від 08.01.2019 на бездіяльність арбітражного керуючого Звездічева М.О. в частині вимог про:

визнання неналежною бездіяльності арбітражного керуючого Звєздічева М.О. щодо не передачі ним ліквідатору ВАТ "Золотоношам`ясо" арбітражному керуючому Юдицькому О.В. бухгалтерської та іншої документації банкрута - ВАТ "Золотоношам`ясо";

зобов`язання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. передати ним ліквідатору ВАТ "Золотоношам`ясо" арбітражному керуючому Юдицькому О.В. бухгалтерську та іншу документацію ВАТ "Золотоношам`ясо" - залишено без змін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Звєздічева М.О. з наступних підстав.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Так, згідно Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII набрав чинності 21.04.2019, цей Кодекс введено в дію з 21.10.2019.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ, скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню за таких умов:

- судовими рішеннями, що підлягають касаційному оскарженню в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ можуть бути тільки постанови апеляційного господарського суду;

- процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ внаслідок включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурах банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства;

- КУзПБ не передбачає процесуальну можливість включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал, рішень господарського суду в порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду заяв (в порядку позовного провадження) у межах справи про банкрутство до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню в порядку частини 3 статті 9 КУзПБ, і навпаки (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19).

У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, якою ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.11.2020 про відмову у задоволенні клопотання про витребування від ліквідатора банкрута в оригіналі договору № 1 відповідального зберігання від 15.01.2013 та акту приймання передачі до договору № 1 відповідального зберігання від 15.01.2013, залишено без розгляду заяву арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 28.10.2020 - скасовано, закрито провадження у справі за заявою арбітражного керуючого Звієздічева М.О. до ТОВ "Артбудкомфорт" та ліквідатора ВАТ "Золотоношам`ясо" Юдицького О.В. можливість оскарження якої, не передбачено частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на відсутність можливості оскарження в касаційному порядку первісного судового рішення, а саме постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 відповідно до приписів ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги касаційної скарги щодо ухвали Господарського суду Черкаської області від 13.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 заявлені в порядку абз.2 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не можуть бути предметом окремого касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з чим, касаційна скарга не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийняті слід відмовити з підстав передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

На підставі викладеного та керуючись частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 01/10/5026/779/2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.О. Банасько

О.В. Васьковський