печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36925/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Карабаня В.М.

суддів Литвинової І.В., Підпалого В.В.,

при секретарях Шевчук А.В., Процко М.М.,

за участю прокурорів Ушатого Ю.М., Височин О.О.,

представника потерпілого Богаченко М.М.,

захисника - адвоката Сазонова Б.С.,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22013000000000225 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 та ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 та ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 та ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209, ч.1 ст.209 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

18.09.2019 року до Печерського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22013000000000225 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 та ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 та ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 та ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209, ч.1 ст.209 КК України.

18.09.2019 року ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового розгляду.

Під час судового засідання прокурор вважав за можливе призначити провадження до судового розгляду.

Представник потерпілого - Богаченко М.М., підтримав позицію прокурора та просив призначити справу до судового розгляду.

Захисник Сазонов Б.С. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Прокурор заперечив щодо повернення обвинувального акту, вважає клопотання не обґрунтованими, зазначив, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та документи, надані стороною захисту в підготовчому судовому засіданні, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.09.2019 року підсудність даного кримінального провадження визначена за Печерським районним судом м. Києва.

Дане кримінальне провадження підсудне Печерському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України або зупинення провадження, немає. Разом з тим, за правилами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналізуючи зміст направленого на адресу суду обвинувального акту, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Так, згідно з п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Зокрема обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться виключно в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є підсумковим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

В направленому на адресу суду обвинувальному акті викладено лише обставини встановлені досудовим розслідуванням кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України, разом з тим зазначений обвинувальний акт, не містить формулювання обвинувачення відносно обвинуваченого.

Так, при формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 та ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 та ч.5 ст.191 КК України не визначено яким саме способом (шляхом привласнення чи заволодіння) вчинювались дії, які сторона обвинувачення йому інкримінує.

Також у обвинувальному акті не зазначено службових осіб (ПІБ, їх посада, службові повноваження, дані щодо наказів про призначення на посади та звільнення з них) які безпосередньо виконували дії, які сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_1 , та не конкретизовано, яким чином обвинувачений безпосередньо впливав на їх дії, які обвинувачення вважає злочинними. У обвинувальному висновку не конкретизоване місце, час та спосіб вчинення дій, які сторона обвинувачення вважає злочинними.

Формулювання обвинувачення не містить переліку дій, які дають правові підстави для кваліфікації стороною обвинувачення аналогічних діянь щодо операцій з коштами на рахунках ВАТ КБ «Національний кредит» та АКБ «Європейський» за ст. 191 КК України, а щодо ПАТ «КБ Володимирівський» - за ст. 190 КК України. Формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.209, ч.1 ст.209 КК України, не містить передбаченої статтею 209 КК України та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» конкретної дії, які сторона обвинувачення йому інкримінує, оскільки зазначена у обвинувальному акті дія: «вніс на власні рахунки», не передбачено ст.ст.1,4 зазначеного Закону.

Викладене в обвинувальному акті обвинувачення не містить викладу об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину (вина, мотив та мета, а також спосіб, місце, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину), в яких обвинувачуються ОСОБА_1 , що суперечить вимогам законодавства про необхідність висунення конкретного обвинувачення.

Таким чином, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатись незаконним, адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений - правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказані обставини, грубо порушують положення ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, що знайшло своє відображення в правовій позиції, висловленій в рішенні ЄСПЛ : «Абрамян проти Росії», відповідно до якої Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Відсутність в обвинувальному акті формулювання усіх елементів обвинувачення та правової кваліфікації дій особи, повних даних співучасників, конкретизація безпосередніх дій та мотивів кожного співучасника, форм їх вини унеможливлює розгляд обвинувального акту по суті обвинувачення, порушує право особи на захист, а як наслідок слугує безальтернативною (імперативною) підставою для скасування вироку суду.

Окрім того, відповідно до ст. 291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування є невід`ємною частиною обвинувального акту та повинен відповідати положенням ст. 109 КПК України. Ст. 109 КПК України визначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Відповідно до ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. 2. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу. 3. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлює: Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту. У рішенні ЕСПЛ "Маттоціа проти Італії", від 25 липня 2000 р. зазначено: "Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У рішенні ЄСПЛ, "Абрамян проти Росії" від 9 жовтня 2008 р. суд зазначив, що "положення п. "а" ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду".

Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону висунуто не конкретне. Зазначене в подальшому при розгляді справи по суті позбавить суд можливості надати оцінку зібраним по кримінальному провадженню доказам з огляду на їх допустимість.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.

Проте обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення не містить визначення дати, часу та місця вчинення дій, які утворюють склад інкримінованих обвинуваченим дій, також не зазначено про неможливість встановлення таких обставин.

Оскільки формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин без конкретизації кожної із дій суд вважає це грубим порушенням права на захист обвинуваченого.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що невідповідність обвинувального акту вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України є суттєвим недоліком, який порушує право осіб на захист та перешкоджає суду призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Водночас, ч.2 ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік відомостей, які він має містити. Разом з тим, дослідженням змісту обвинувального акту встановлено, що він містить відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України.

Аналіз вищенаведених обставин та вимог чинного законодавства України та практики ЄСПЛ дозволяє зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, ч.3 ст. 314 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22013000000000225 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 та ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 та ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 та ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209, ч.1 ст.209 КК України - повернути прокурору відділу Офісу Генерального прокурора.

Ухвала про повернення обвинувального акта може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали буде проголошено 23.04.2021 року о 12.00 год.

Головуючий суддя В.М.Карабань

Судді І.В.Литвинова

В.В.Підпалий