Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1003/21

номер провадження 1-кп/323/188/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       30.07.2021 року                                                                                               м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої судді  -                                                                Гуцал О.П.

при секретарі -                                                                          Чубир Ю.О.

за участю прокурора - Волоконської А.В.

представника цивільного відповідача -                 Чалої І.М.,

захисника -                                                 Шутака Ю.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в ЄРДР під № 12020080310000566 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2020 року близько 08 години 00 хвилин, ОСОБА_1 здійснюючи керування автомобілем марки Geely державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку від м. Маріуполь, Донецької області в сторону перехрестя з автодорогою напрямком від с. Новоданилівка Пологівського району, Запорізької області в сторону м. Токмак, Запорізької області, не надавши переваги в русі автомобілю марки Opel Movano державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що на той момент рухався за зазначеним напрямком дороги, яка визначена як головна, продовжив рух, створюючи своїми діями небезпеку для інших учасників дорожнього руху, в наслідок чого відбулось зіткнення передньої частини автомобіля марки Opel Movano державний номер НОМЕР_2 та правої бокової частини автомобіля марки Geely державний номер НОМЕР_1 , тим самим своїми діями порушив вимоги п.п. 16.3, 16.11 та розділу 33 (дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 16.3 «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні — перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

- п. 16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

- Розділ 33 «Дорожні знаки»

2. знаки пріоритету

2.1. «Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 — транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

2.4. «Кінець головної дороги». Скасовується право першочергового переїзду нерегульованих перехресть.

де згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/108-21/586-ІТ від 12.03.2021 року порушення вимог п.16.3, 16.11 водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку із настанням ДТП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки Opel Movano державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 9 ребра ліворуч по середній-пахвовій лінії, садно правої кисті, які згідно висновку судової медичної експертизи № 1755 від 28.10.2020 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, більше 21 доби.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України, повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 20.07.2020 року приблизно о 08-00 годині він керував транспортним засобом, в якому перебувала також його цивільна дружина. Побачивши знак, який вказував напрямок головної дороги направо, він побачив, що автомобіль потерпілого рухався по головній дорозі та він повинен був його пропустити. Однак, він думав що встигне проїхати, але не встиг. Відбувся удар в середню праву бокову стойку його автомобілю, швидкість його автомобіля складала близько 50-60 км/год. Він намагався уникнути зіткнення, однак йому це не вдалося. Він пропонував відшкодувати потерпілому шкоду, однак запропонована сума не влаштувала потерпілого. У скоєному щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, за участі його представника. Просить призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Представник потерпілого надав суду заяву про розгляд справи без його участі, цивільний позов потерпілого підтримує, з приводу покарання покладається на розсуд суду.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, та дослідженням наступних доказів:

- висновку експерта № 9-693 від 22.10.2020 року, згідно до якого кут між поздовжньою віссю автомобіля Opel Movano, державний номер НОМЕР_2 , та поздовжньою віссю автомобіля Geely, державний номер  НОМЕР_1 , на момент їх зіткнення становить 274° ± 10°;

- висновку експерта № 9-694 від 30.09.2020 року, згідно до якого на момент експертного дослідження рульове керування автомобіля Opel Movano, державний номер НОМЕР_2 , знаходиться у непрацездатному стані, а робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля – у працездатному стані. Пошкодження рульового керування автомобіля Opel Movano, державний номер НОМЕР_2 , у вигляді руйнування картера рульового механізму виникло в момент дорожньо-транспортної пригоди;

- висновку експерта № 9-695 від 06.10.2020 року, згідно до якого на момент експертного дослідження рульове керування автомобіля Geely, державний номер НОМЕР_1 , знаходиться у непрацездатному стані, а робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля – у працездатному стані. Виявлене під час дослідження пошкодження рульового керування вказаного автомобіля у вигляді деформації правої рульової тяги виникло в момент дорожньо-транспортної пригоди, а до пригоди зазначена система знаходилась у працездатному стані;

- висновку експерта № СЕ-19/108-21/586-ІТ від 12.03.2020 року, дії водія  ОСОБА_1  не відповідали вимогам п.16.11 ПДР та розділу 33 ПДР (дорожні знаки 2.1 «Дати дорогу», 2.4 «Кінець головної дороги»). Невідповідність дій водія ОСОБА_1  вимогам п.16.11 ПДР та розділу 33 ПДР (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія ОСОБА_2  невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР не вбачається. Технічна можливість водія ОСОБА_1  уникнути зіткнення з автомобіля Opel Movano, державний номер  НОМЕР_2 , залежала від виконання ним вимог п.16.11 ПДР та розділу 33 ПДР (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»). Водій ОСОБА_2  не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Geely, державний номер  НОМЕР_1 .     

За таких обставин суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч.1 ст.286 КК України, саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує:

-ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є нетяжким злочином, вчиненим з необережності;

-характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння;

-дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, за останнім місцем роботи характеризувався позитивно, має посвідчення водія, дружина обвинуваченого перебуває у стані вагітності;

-обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття та визнання вини, часткове відшкодування завданої шкоди;

-обставини, що обтяжують покарання – відсутні.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Частиною 2 ст.65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наявності пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченого, думку учасників судового розгляду щодо міри покарання, а також враховуючи, що обвинувачений раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працевлаштований, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в мінімальному розмірі, передбаченому у санкції ч.1 ст.286 КК України, із застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як таке покарання буде належною карою для обвинуваченого за вчинене, достатнім для його виправлення і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Однак, враховуючи особу обвинуваченого, відношення винного до скоєного, що виразилось у його щирому каятті, засудженні своєї протиправної поведінки, обставин справи, часткового відшкодування обвинуваченим завданої шкоди, позицію потерпілого та прокурора, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою і за доцільне вважає застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з покладанням обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з обвинуваченого матеріальні збитки, спричинені внаслідок ДТП у розмірі 85 330 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., та з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» - матеріальні збитки, спричинені внаслідок ДТП, у розмірі 133 479,15 грн. В обґрунтування заявленого позову потерпілий вказує, що автомобіль Opel Movano, державний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 та перебував під його керуванням на достатній правовій підставі, оскільки у нього було наявне посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб. 09.06.2021 року за його замовленням суб`єктом оціночної діяльності виготовлений та складений висновок транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Opel Movano, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 20.07.2020 року в результаті ДТП. Згідно зазначеного висновку, вартість спричиненого потерпілому матеріального збитку визначається на рівні ринкової вартості вказаного автомобіля та на момент пошкодження становить 215 330,00 грн. За проведення вказаного дослідження потерпілим сплачено грошові кошти в розмірі 4 500 грн. Крім цього, у зв`язку із спричиненням потерпілому в результаті ДТП тілесних ушкоджень, він був змушений звернутися за медичною допомогою та пройти відповідне лікування, на яке ним було витрачено кошти в розмірі 3 479,15 грн. Також потерпілому в результаті ДТП спричинена моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, викликаних страхом та переживаннями за власне життя в момент ДТП, болем, дискомфортом та незручностями внаслідок отриманих травм та їх лікування, відчуттям безпорадності, що пов`язано у потребі сторонньої допомоги та завдання клопоту іншим, втратою психологічної впевненості та рівноваги через порушення сталого побуту та життєвих зв`язків. Пережиті потерпілим страждання вплинули та продовжують впливати на його психоемоційний стан, що характеризується переважно пригніченим настроєм, роздратованістю, апатією. Відчуття постійного стресу призвело до виникнення у нього депресії. Потерпілий відчуває постійну напругу та тривогу у зв`язку з виниклою ситуацією та необхідністю стягнення завданої обвинуваченим шкоди саме шляхом судового розгляду. Суму завданої моральної шкоди потерпілий оцінює в 100 000 грн. Згідно полісу, цивільно-правова відповідальність обвинуваченого на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс». Відповідно до вказаного полісу, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 130 000 грн., а за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих – 260 000 грн. на одного потерпілого. Крім цього, потерпілий просив стягнути з обвинуваченого та ПрАТ «Європейський страховий альянс» судові витрати.

Обвинувачений визнав заявлену суму моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., яку він вже фактично сплатив на користь потерпілого шляхом перерахування коштів на його рахунок.

Захисник вказав, що фактично обвинуваченим визнається сума матеріальної шкоди, однак він не заперечує проти стягнення вказаної шкоди лише у разі надання потерпілим доказів, що він має право на відшкодування такої шкоди. Вказане пов`язане із тим, що потерпілий не є власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, а його власником є ОСОБА_3 . В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 уповноважила потерпілого на отримання відшкодування завданої матеріальної шкоди. Заявлену суму моральної шкоди він вважає суттєво завищеною. Заявлені до відшкодування судові витрати не підтверджені належними доказами.

Представник цивільного відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» заперечувала проти цивільного позову з тих підстав, що потерпілим не надано належних доказів понесених витрат на лікування. Обґрунтованою сумою витрат на лікування є лише сума в розмірі 1006,20 грн. Страхова компанія не відмовляла потерпілому у відшкодуванні завданої шкоди, тому право цивільного позивача жодним чином не порушено ПрАТ «Європейський страховий альянс», тому заявлений цивільний позов є передчасним. Крім цього, власником пошкодженого транспортного засобу є ОСОБА_3 , а не цивільний позивач. Потерпілим не надано доказів про право отримання страхового відшкодування на свою користь, або право представляти інтереси ОСОБА_3 . Про відмову від свого права на отримання страхового відшкодування ОСОБА_3 не повідомляла ні страховика, ні суд, її волевиявлення досі не з`ясовано. Надані потерпілим квитанції на придбання палива не є необхідними витратами на лікування, тому не можуть бути відшкодовані страховиком. Також представник зазначила, що потерпілим не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн., тому в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу, суд зазначає наступне .

Відповідно до ч.1-2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст.1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.      

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.  

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. 

Обвинувачений ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Geely державний номер НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб застраховано в ПрАТ «Європейський страховий альянс», що підтверджується полісом АО №4055653 від 28.10.2019 року.

Згідно ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з наданим суду висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д4/06/21 від 09.06.2021 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля Opel Movano, державний номер  НОМЕР_2 , в цінах на дату 20.07.2020 року складає 215330,00 грн. 

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика  із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком врегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Що стосується доводів захисника та представника цивільного відповідача про те, що потерпілий (цивільний позивач) не є власником пошкодженого автомобіля, то суд дійшов такого висновку.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до переліку яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України, правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Таким чином, завдання шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року у справі №553/3281/14-ц.

Встановлено, що на час ДТП потерпілий ОСОБА_2 управляв транспортним засобом Opel Movano, державний номер НОМЕР_2 , на законних підставах, маючи при собі посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу. Тому суд приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_2 правомірно володів вказаним транспортним засобом, а тому має право на відшкодування завданої шкоди.

При цьому в процесі розгляду кримінального провадження ніким не оспорювалась передача власником права керування транспортним засобом потерпілому, а отже на момент скоєння ДТП потерпілий мав право керувати зазначеним транспортним засобом на відповідній правовій підставі і відповідно має право вимоги до винної у ДТП особи.

Таким чином, цивільний позов в частині стягнення з ПрАТ «Європейський страховий альянс» та обвинуваченого ОСОБА_1 завданої шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодовувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодовувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а також моральну шкоду.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Заявлена потерпілим сума витрат на лікування не підлягає задоволенню з огляду на недоведеність, оскільки до цивільного позову потерпілий надав лише копії квитанцій, які підтверджують придбання лікарських засобів та пального, але доказів щодо необхідності придбання вказаних лікарських препаратів потерпілим не надано (наприклад, виписки із медичного закладу із зазначенням призначених лікарських препаратів).

Щодо вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода, яка має бути сплачена страховиком у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, позивач, вважаючи страхове відшкодування моральної шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування обвинуваченим різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика.

Отже, виходячи з аналізу вищевикладених норм закону, враховуючи, що суд прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку про наявність обов`язку обвинуваченого відшкодувати потерпілому завдану йому моральну шкоду.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Позивач внаслідок отриманої травми в результаті ДТП, без сумніву зазнав сильного фізичного болю та через нанесені йому травми проходив лікування, що зумовило надалі потребу у реабілітації. Отримані позивачем ушкодження позначились на стані його здоров`я. Всі наведені обставини потягнули душевні страждання, переживання та негативні емоції та призвели до порушення ритму життя позивача.

Виходячи із вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що заявлена сума моральної шкоди є завищеною, та визначає розмір завданої моральної шкоди потерпілому у розмірі 25000,00 грн.

Однак враховуючи, що обвинуваченим в добровільному порядку перераховано на рахунок потерпілого суму моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., то до стягнення підлягає сума в розмірі 5000,00 грн.

Щодо заявлених потерпілим процесуальних витрат на правову допомогу та на проведення експертного дослідження суд зазначає наступне.

Згідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.122 КПК України).

Частиною 2 ст. 120 КПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Відповідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно до квитанції №114210 від 02.06.2021 року, потерпілим сплачено судовому експерту Чивчишу О.П. за послуги з автотоварознавчого дослідження суму в розмірі 4500,00 грн. Вказані витрати є процесуальними витратами та згідно до положень ст..124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Однак потерпілим не надано суду документального підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим такі витрати стягненню не підлягають у зв`язку із недоведеністю.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід по справі не обирався.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави витрати за проведення експертиз, які підтверджені довідками про витрати на проведення експертиз, в загальному розмірі 9 807 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, за умови, що протягом встановленого судом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в розмірі 9 807,00 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 130000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 85330,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та витрати на залучення експерта в розмірі 4500,00 грн.

Речові докази:

- автомобіль марки Geely державний номер НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_4 , та зняти з нього арешт, накладений ухвалою слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 06.08.2020 року;

- автомобіль марки Opel Movano, державний номер НОМЕР_2 , повернути ОСОБА_2 , та зняти з нього арешт, накладений ухвалою слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 06.08.2020 року.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

                  Суддя:                                                     О.П. Гуцал