ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.06.06 р. Справа № 17/134
Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом: Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» м. Київ
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Лафарж гіпс», м. Артемівськ
третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Домобудівельний комбінат №3», м. Київ
про стягнення 15195 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Чернов С.В.; Сторожук Ю.В.
від відповідача: Деменкова Є.С.; Мороз В.Х.
від третьої особи: Зазірний І.Ф.
СУТЬ СПОРУ:
Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця” звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства «Лафарж гіпс», (первісна назва відповідача Закрите акціонерне товариство «Фірма Стромгіпс») про стягнення 15’195,00 грн. штрафу за неправомірне зазначення коду вантажоодержувача у залізничній накладній № 51716046, за якою відповідачем у серпні 2005р. зі станції «Артемівськ-1» Донецької залізниці був відправлений вантаж – «гіпс будівельний».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України (далі – «Статут»), акт загальної форми № 1535 від 16.08.05р.
Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того, згідно відзиву на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем шесимісячного строку позовної давності, встановлений ст. 137 Статуту та ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу («ГК») України
Представник позивача проти застосування строку позовної давності у шість місяців заперечує та, посилаючись на норми ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу («ЦК») України, вважає, що за цим позовом строк позовної давності є один рік.
Ухвалою від 23.06.2006р. господарський суд за клопотанням відповідача залучив до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Домобудівельний комбінат №3», яка вважає, що у неправильному зазначенні коду одержувача у залізничній наколадній винні саме працівники відповідача.
Розгляд справи був закінчений 07.06.2006р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.06.2006р. для підготовки рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третої особи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
16.08.2005р. працівниками станції призначення «Київ-Жовтневий» Південно-Західної залізниці була встановлена невідповідність відомостей щодо коду одержувача вантажу, зазначеного у накладній № 51716046, фактичному коду вантажоодержувача – УПТК Домобудівний комбінат № 3. Замість коду – «1274» у накладній зазначений код «1931», про що був складений акт загальної форми № 1535 від 16.08.05р.
У зв’язку з цією обставиною, згідно ст. 122 Статуту, позивачем був нарахований штраф, відповідно до ст. 118 Статуту (п’ятикратний розмір провізної плати), у сумі 15’195,00 грн., який відповідач не сплатив.
Статтею 24 Статуту передбачена відповідальність відправника за неправильність даних, зазначених у накладній. Згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення у накладній коду одержувача вантажу з відправника стягується штраф у розмірі, передбаченому ст. 118 Статуту.
Відповідно до ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Пунктами 4, 5 статті 3 ГК України встановлено, що сферу господарських відносин становлять господарсько – виробничі, організаційно – господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько–виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
З наведеного вбачається, що ГК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері господарювання, до яких в даному випадку належать і спірні правовідносини щодо стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній, застосування якого безпосередньо пов’язане з перевезенням вантажів та – випливає із цих перевезень.
Виходячи із загальної теорії права, спеціальні норми ГК України мають пріоритет перед загальними нормами ЦК України при регулюванні одних й тих-самих питань, зокрема, питань строку позовної давності щодо позовів залізниць, які випливають з перевезення.
Так, на відміну від ч. 3 ст. 925 ЦК України, згідно вимог ч. 5 ст. 315 ГК України для пред’явлення перевізником до вантажовідправників, вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Стосовно моменту початку перебігу строку позовної давності, зважаючи на неврегульованість цього питання нормами ГК України – у даному випадку слід керуватися відповідними приписами ст. 925 ЦК України, норма ч. 3 якої щодо визначення такого моменту відсилає до відповідних кодексів та статутів.
З урахуванням ст.ст. 134 (п. «ж»), 136 Статуту у даному випадку перебіг строку позовної давності до вимог про стягнення спірної суми починається з дня, встановлення обставин, що спричинили заявлення позову, тобто – з 17.08.2005р. (дня, наступного за датою встановлення порушення та – складання акту загальної форми № 1535 від 16.08.2005р.).
Перебіг цього строку закінчився 17.02.06р. До господарського суду позовна заява була надіслана лише 26.04.06р. (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто – поза межами шестимісячного строку позовної давності.
Зважаючи на пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування якого зазначено відповідачами у письмових заявах; недоведеність позивачем суду наявності поважних причин пропущення цього строку – згідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України у задоволенні вимог про стягнення спірної суми має бути відмовлено.
Судові витрати відносяться на позивача.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43 , 32 - 34, 43, 47, 49, 82 – 84 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Татенко В.М.