УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  «10» березня 2010 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:  

головуючого     – Овсяннікової А.І.      

суддів       – Довгаль Г.П.  

– Коровіна С.Г.  

при секретарі     – Черниш К.В.  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на заочне рішення  Борівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2007 року по справі за позивом ОСОБА_4 до державної виконавчої служби в Ізюмському та Борівському районі, ОСОБА_5 про звільнення майна з-під арешту , -  

  ВСТАНОВИЛА:  

  У березні 2007 року ОСОБА_4  звернулась до суду з позовом до державної виконавчої служби в Ізюмському та Борівському районі, ОСОБА_5 – про звільнення майна з-під арешту.  

В обґрунтування позову ОСОБА_4 вказала, що з 01 лютого 1997 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5  

З відповідача за рішенням суду на користь КП «Харківській обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_6 стягнуто відповідно 39,978 грн. 56 коп. та 12 тис. гривень.  

На виконання цих рішень державним виконавцем 28.02.2007 року описано майно, яке придбано нею під час шлюбу з відповідачем та яке придбане нею до шлюбу, а саме: жилий будинок; два ковра, меблева стінка, телевізор «Берізка» на загальну суму 25150 гривень.  

Жилий будинок придбано під час шлюбу з відповідачем, а інше майно було подаровано їй у 1996 році, тобто, до шлюбу, її матір’ю.  

Просить звільнити з під арешту все майно та залишити за нею право власності на нього, посилаючись на те, що доля відповідача в будинку не виділена йому в натурі; а тому на нього не може бути накладено арешт та звернено стягнення, а інше майно – її дошлюбне.  

В судовому засіданні ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги і просила  

визнати за нею право власності на Ѕ частину жилого АДРЕСА_1; звільнити цю частину будинку та інше майно з-під арешту.  

Відповідач – ДВС у Ізюмському та Борівському районах проти позову не заперечувала.  

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився.  

Заочним рішенням Борівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені: виключені з акту опису і арешту майна від 28.02.2007 року НОМЕР_1 Ѕ частину жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1; два коври, меблеву стінку, телевізор «Берізка».  

Визнано право власності на Ѕ частину жилого будинку з надвірними будівлями за цією адресою за ОСОБА_4  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення  скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що даним рішенням  зачіпаються його інтереси. Ним надавались у борг кошти ОСОБА_5 та цей будинок з 18.09.2006 року знаходиться в іпотеці. На цей час він не може зареєструвати цей будинок на своє ім’я, оскільки є це рішення від 16.04.07 р.  

Постановляючи рішення суд взагалі не з’ясовував кому належить цей будинок, на підставі чого, оскільки спірний будинок належить відповідачу згідно договору куплі-продажу від 29.05.1992 р., тоді як шлюб з позивачкою у них зареєстровано тільки 01.02.1997 року.  

Судова колегія, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.  

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 і визнаючи за нею право власності на Ѕ частину жилого АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що будинок придбаний під час зареєстрованого шлюбу і відповідно до вимог ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя і належить їм в рівних частках.  

Колегія вважає, що такий висновок суду є передчасним, оскільки зроблений без дослідження усіх доказів.  

Так, матеріали справи не містять будь-якого правового документа, з якого можна визначити кому належить спірний будинок, на підставі чого і з якого часу.  

Як вказує ОСОБА_2 жилий будинок належить відповідачу ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 29.05.1992 року, а шлюб сторін зареєстрований 01.02.1997 року.  

Крім того, як вказує ОСОБА_2, згідно договору іпотеки від 18.09.2006 року цей будинок знаходиться під заставою (а.с. 47), а рішенням суду від 30.09.2008 року за ним визнано право власності на цей будинок, однак  

зареєструвати його він не може у зв’язку з наявністю рішення суду від 16.04.2007 року.  

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.  

Оскільки не всі заінтересовані особи притягнуто до участі у справі, то рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.  

При новому розгляді суду слід визначити коло заінтересованих осіб, оскільки арешт на майно накладено в інтересах стягувачів КП «Харківський обласний фонд підтримки інвалідного житлового будівництва на селі» та ОСОБА_6, але їх до участі у справі також, як і ОСОБА_2, не притягнуто.  

Суду також слід витребувати документи, які підтверджують кому належить будинок і на підставі чого і в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір по суті.  

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.5; 311 ч.1 п.4, 313, 315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -  

  УХВАЛИЛА:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 – задовольнити частково.  

Заочне рішення Борівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

Головуючий:                                 /підпис/  

Судді:                                            /підпис/  

  Копія вірна