Справа 4425    

Катергорія 57                                                                                                                                   Голов 1 інст. Хаустова Т.А.  

Доповідач Зубова Л.М.  

У Х В А Л А  

Іменем      України  

  1 червня  2010  року                                                                                                                                                м. Донецьк    

Апеляційний суд Донецької області       у складі:  

головуюча суддя Зубова Л.М.  

судді        Азевич В.Б. , Санікова О.М.  

секретар     Голубцов А.В.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку  справу  за позовом ОСОБА_2  до   відділу  державної виконавчої служби Слов’янського  міськрайоного  управління  юстиції  

про відшкодування шкоди  

з апеляційною скаргою  позивача  

на  ухвалу Слов’янського  міськрайоного   суду  від 25 березня 2010  року .  

Заслухавши доповідача , пояснення  , перевіривши матеріали  цивільної справи , апеляційний суд , -  

встановив:  

Ухвалою  Слов’янського  міськрайоного   суду  від 25 березня 2010  року провадження у  справі  було закрито на  підставах , зазначених  у ст. 205 ч1 п)7 ЦПК України, у зв’язку з  ліквідацією відділу  державної виконавчої служби  Слов’янського  міськрайонного  управління  юстиції - юридичної особи – відповідача. , з чим не погодилась  позивач  і просила  ухвалу суду  скасувати , питання передати на розгляд до суду 1 інстанції , посилаючись на  невідповідність висновків суду  фактичним обставинам справи , вимогам  норм  матеріального і процесуального права.  

Апеляційний суд вважає , що апеляційну скаргу  слід задовольнити  з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 312 ч. 1  п)3 ЦПК України  розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок , встановлений для його вирішення.  

Відповідно до   ст. 205 ч1 п)7 ЦПК України суд  своєю ухвалою закриває провадження у справі , якщо ліквідовано юридичну особу , яка була однією з сторін у справі.                    

Згідно ч.2 ст.  86 ЗУ " Про виконавче  провадження"  збитки , заподіяні  державним виконавцем громадянам   чи юридичним особам при здійсненні  виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку , передбаченому  законом.  

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ " Про  державну виконавчу  службу"  № 202\ 98 -ВР від 24.03.1998 року  з наступними змінами   шкода , заподіяна   державним виконавцем  фізичним   чи  юридичним особам  під час виконання  рішення , підлягає відшкодуванню у порядку , передбаченому  законом , за рахунок  держави.  

Згідно п. 1 Постанові  КМУ  №1232  від 21.12.2005 року " Положення про державне  казначейство України"   Державне  казначейство України  є урядовим органом  державного управління , що  діє у складі  Мінфіну і йому  підпорядковується.  

Згідно  Постанові КМУ  « 1837 від 27 грудня 2006 року « Полодження про Міністерство  фінансів України" Міністерство фінансів  України    забезпечує  реалізацію  єдиної державної  фінансової,  бюджетно, податкової, митної політики ,  політики у сфері  державного  внутрішнього  фінансового  контролю, спрямованої не реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України , здійснює координацію діяльності у цій сфері інших  центральних органів виконавчої  влади .  

Згідно роз'яснень, що містить   п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 64 грудня 2003 року " Про практику розгляду судами скарг на рішення ,дії  або  бездіяльність  органів і посадових осіб державної виконавчої служби  та звернень учасників  виконавчого провадження" при розгляді  позовів  фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди ( збитків), заподіяної діями ( бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити  з положень  ст. 11 Закону № 2012/98 -ВР, ст. 86Закону № 606-Х1У і враховувати , що в таких справах відповідачами  можуть бути  відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні  органи Державного казначейства  України.  

За  матеріалами справи позивач , посилаючись на ст. 86 ЗУ " Про виконавче  провадження"  ( а.с.1) просила  відшкодувати   на її користь  шкоду  , завдану  з вини  державного виконавця     невиконанням  рішення суду  про  стягнення  заборгованості  по заробітній  плат.,  

Роглядаючи  спір,   суд 1 інстанції  в порушення вимог  закону   суд притягнув Держказначейство  України  в якості третьої особи , а не відповідача , як вимагає матеріальний закон ,  та закрив  провадження у справі  у зв’язку з  ліквідацією відповідача-ВДВС ,  з чим погодитись неможливо , оскільки  такі висновки суду  не ґрунтуються на законі , позаяк   позивач  пред’явила  позов  про відшкодування шкоди , завданої   при   виконанні  рішення суду , а шкода , заподіяна   державним виконавцем  фізичним   чи  юридичним особам  під час виконання  рішення , підлягає відшкодуванню у порядку , передбаченому  законом ,  - за рахунок  держави.  

Крім того, суд не зважив на те, що   , згідно наказу Міністра юстиції України від 19 серпня 2005 року № 1482/к, По   станови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2005 року № 320,  реформовано систему органів Державної виконавчої служби у складі Міністерства юстиції України на базі органів Державної виконавчої служби утворюється Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління, фінансування діяльності якого забезпечується в межах призначень, передбачених Міністерству в Державному бюджеті України на відповідний рік,     в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 року № 1622 було ліквідовано Державний департамент державної виконавчої служби, що діяв у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління. Даною постановою було визначено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби. Передача повноважень щодо примусового виконання судових рішень від Міністерства юстиції до Департаменту державної виконавчої служби і навпаки , наступна реорганізація  виконавчої служби  не змінила характеру і джерела фінансування  цих повноважень, що  свідчить про забезпечення державою безперервності примусового виконання судових рішень , тому суд 1 інстанції  дійшов неправильного  висновку про те, що нова державна виконавча служба , утворена унаслідок такого реформування, не є правонаступником органу державної виконавчої служби.    

Оскільки  суд  вирішив питання про права  і обов'язки держави , не  залучивши Державне казначейство України  у справу в якості відповідача   та  фактично не з’совував   доводи і   заперечення  сторін  стосовно позову  по суті ,не врахував ,що   на відповідні ВДВС покладені обов’язки з виконання  судових рішень, а відшкодування шкоди, завданої  державним виконавцем при виконанні судових рішень несе держава, тому  дійшов передчасних  висновків  про  закриття провадження у справі, позаяк   ухвалу суду  слід скасувати , а  справу  направити на розгляд до суду  1 інстанції.  

Керуючись ст. ст. 312 ч. 1 п)3 ЦПК України, апеляційний суд,-  

у х в а л и в:  

Апеляційну скаргу  задовольнити.  

Ухвалу    Слов’янського  міськрайоного   суду  від 25 березня 2010  року скасувати, справу  направити на розгляд до суду 1 інстанції.  

Ухвала    набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох  місяців з дня проголошенння.  

  Головуюча                                              Судді