Справа 4812                                                                         Голов. в 1 інстанц.    Бакуменко А.А.

Категорія 32                                                                                                     Доповідач Зубова Л.М.  

                                                                         Ухвала  

                                                                   Іменем України                                                  

 1 червня    2010 року                                                                                                 м. Донецьк

Апеляйційний  суд Донецької області у складі :

головуючий  суддя Зубова Л.М.

судді Азевич В.Б., Санікова О.С.

секретар  Голубцов А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу  за позовом ОСОБА_2   до  Краматорського  міського відділу Головного управління  Міністерства  внутрішніх справ  України в Донецькій області , Державного  Департаменту з виконання покарань, Міністерства  внутрішніх справ України  , Державного Казначейства України  

про відшкодування   моральної шкоди

з апеляційною скаргою позивача  

на рішення  Краматорського районного  суду від   8 лютого     2010 року    

Вислухавши доповідача, пояснення  позивача, представника Краматорського  міського відділу Головного управління  Міністерства  внутрішніх справ  МВС України в Донецькій області ОСОБА_3, представника  Міністерства  внутрішніх справ ОСОБА_4,  перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

в с т а н о в и в :  

Рішенням  Краматорського районного  суду від   8 лютого     2010 року  у задоволенні позову     відмовлено, з чим не погодився  позивач  і  у апеляційній скарзі просив рішення  суду  скасувати, задовольнити  його  вимоги про  відшкодування  за рахунок відповідачів  моральної школи  у сумі  10 000 000 грн., посилаючись на  невідповідність висновків суду  фактичним обставинам справи , вимогам  норм матеріального і процесуального права.  

Апеляційний суд вважає , що   апеляційну скаргу  позивача  задовольнити   з наступних підстав.

Відповідно до  ст. 311 ч. 1 п) 3 ЦПК України  рішення суду  підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо  справу розглянуто за відсутності  будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.  

Відповідно до  ст. 311 ч. 1 п) 4 ЦПК України  рішення суду  підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд,якщо суд  вирішив питання  про права  і обов’язки осіб, які не  брали участі у справі.  

Відповідно  до ст.  311 ч. 1 п) 5 ЦПК України  рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей  недолік не був  і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом 1 інстанції.  

Відповідно  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно  бути законним  і обгрунтованим.  

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає  цивільні справи не  інакше як за зверненням фізичних  чи  юридичних осіб, поданим  відповідно до цього Кодексу,   у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь у справі.

Відповідно до  ч. 3 ст. 303 ЦПК України  апеляційний суд не обмежений доводами  апеляційної скарги, якщо під час  розгляду  справи  було встановлено неправильне  застосування норм  матеріального  або порушення  норм  процесуального права, які є обов'язковою  підставою  для скасування  рішення.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України   кожна сторона зобов'язана довести ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до  ст.. 212 ЦПК України  суд  оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному  та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до  роз'яснень п. 15  Постанови № 12 пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року  " Про судову практику  розгляду   цивільних справи в апеляційному порядку"  суд апеляційної інстанції при перевірці законності  і обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти  за межі  доводів апеляційної скарги згідно  з частинами  третьою  та четвертою статті 303 ЦПК України лише у разі , якщо буде встановлено  неправильне застосування  норм матеріального права  або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою  підставою для скасування рішення. За цих умов   апеляційний суд перевіряє справу у повному обсязі і зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів  апеляційної скарги, проведення перевірки справи  в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 214,215 ЦПК України  передбачено перелік  питань, які  суд  вирішує під час ухвалення  рішення  та зміст  рішення суду.

Під час ухвалення рішення суду вирішує такі питання : чи мали місце  обставини, якими обґрунтовувалися вимоги  і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи  є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи , та докази на їх підтвердження, які правовідносини  випливають  із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню по  цих правовідносинах, чи слід  позов  задовольнити або в позові  відмовити тощо .  Рішення суду складається, зокрема , з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом  обставин і визначених  відповідно до них правовідносин, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися  вимоги  чи  заперечення, бере  до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні  нормативно-правові акти, зазначає , чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи  інтереси, за захистом яких особа  звернулась до суду, а  якщо були  , то ким, назви  статті , її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, яким суд  керувався , а також з резолютивної  частини із зазначенням висновку суду про задоволення  позову  або відмову  в позові повністю або частково, висновку суду  по суті вимог , розподілу судових витрат , строку  і порядку  набрання рішенням законної сили  та  його оскарження. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні  у резолютивній частині рішення зазначаються точне і повне найменування організації і прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.  

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі"  

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).  

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.  

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.  

Якщо сторона (її представник, повноваження якого не обмежені) визнавала обставини, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, суд посилається на це в рішенні як на підставу звільнення від доказування цих обставин (частина перша статті 61 ЦПК), а при прийнятті згідно зі статтею 178 ЦПК відмови сторони від визнання обставини - зазначає про його відхилення.  

У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50; далі - Конвенція).          

Згідно   ст. ст. 440-1, 441 ЦК України 1963 року    організація  повинна  відшкодувати  шкоду , заподіяну  з вини  працівників  під час виконання трудових обов’язків.

За матеріалами справи  позивач  просив  відшкодувати спочатку   за рахунок держави України  моральну  шкоду  у сумі  10 000  000грн.,  після  уточнення  вимог ( а.с. 16-  17) – за рахунок МО УМВД України в м. Краматорську  та Державного департаменту України  з питань  виконання  покарань  моральну  шкоду ,  завдану  ушкодженням  здоров’я внаслідок незабезпечення правоохоронним органом – МО УМВД України  у м. Краматорську    захисту  від посягань , оскільки слідчий  вказаного відділу Васильєв Ю.Ф.  відмовив  у розгляді   заяви  позивача  про  порушення кримінальної справи  в порядку  захисту  прав  позивача , а також  завдану  внаслідок  неналежного утримання  позивача в місцях позбавлення волі  у 1995-1996 роках  - у  виправній трудовій колонії КИК- 19 Луганської області , де  позивач  не отримував  належного харчування, адміністрація колонії не створила  належних  умов  утримання, що  призвело  до  захворювання  позивача на туберкульоз , потягло   моральні страждання і завдано  моральної шкоди. ( а..с 2-3).

Ухвалою  суду від  10.11.2009 року ( а..с36)   у справу   було залучено Міністерство внутрішніх справ України, ухвалою  від 15.01.2010 року залучено  Державне  Казначейство України ( а.с.60),

Спір розрішений лише за участі  позивача та  представника МО УМВД України  у м. Краматорську   Кирильченко Я. Ю. – а..с52,48

Від  Державного Казначейства   надійшло клопотання про розгляд справи у  відсутності представника( а..с65) ,  стосовно  МВС України, Державного департаменту  з  виконання покарань  даних про  сповіщення не мається , хоча  суд зазначив  , що   позов заявлений і до цих осіб  ( а..с60,75), у справі  мається довіреність представника  МВС України ОСОБА_4 ( а..с50), її заперечення проти позову , але  в порушення  вимог ст. 27  ЦПК України  суд не  сповіщав МВС України про слухання справи  8.02.2010 року , аналогічно  не мається і сповіщень щодо Департаменту  з виконання покарань  .

Розрішаючи спір  , суд в порушення вимог ст. 213-215 ЦПК України, вказаних постанов Пленуму Веруховного суду України  не  зазначив   матеріальний  закон , яким врегульовані правовідносини, розрішив  спір  із залученням у справу  Державного казначейства України , яке  залучається у  разі  відшкодування  шкоди за рахунок   держави , але  не  сповістив   інших учасників  спору – МВС України та Державний департаменту з виконання покарань про слухання справи  , не обговорив питання про залучення  представника  виправної колонії , не з’ясував  її правовий  статус ( у  засіданні апеляційного суду представник Міністерства  внутрішніх справ ОСОБА_4 стверджувала , що  виправна колонія  є юридичною особою ), не з’ясував  , які органи    держави були  відповідальними  за   створення  належних умов при  виконанні покарань.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд   в порушення вимог ст. 213-215 ЦПК України , не конкретизував у задоволенні якого  позову  і до яких відповідачів  він відмовляє.  

Крім того ,  у позовній  заяві  зазначено конкретну особу – слідчого Васильєва ,  але суд не з’ясував, з яким органом  він перебував у  трудових відносинах і не обговорив  питання  про доцільність залучення його  у справу , позаяк  ця обставина має правове значення, оскільки   прав  цього працівника стосується заявлений  позов.  

Розрішаючи співр , суд дійшов висновку про те, що позивач  позов не довів  доказами , у  апеляційній скарзі  цей висновок  суду позивач  оспорив  , послався  на  надані   ним  документи про захворювання  (а.4) , які  не отримали оцінки , у справі  відсутні  дані  щодо перевірки   заявлених вимог – про відмову   Васильєвим у порушенні  кримінальної справи , про  нестворення  в виправній колонії  умов  для  утримання   засуджених тощо , тобто , суд фактично не перевіряв   заявлені  вимоги і  не надав   оцінки  доводам позивача , а тому  доводи апеляційної скарги  з цього приводу  не спростовані  матеріалами справи.  

Оскільки  рішення суду  не містить  висновків  по всіх заявлених вимогах і суд  доводи  позивача , викладені  у позовній  заяві фактично не перевіряв  та не обговорив  питання про залучення   належних відповідачів  у справі , розрішивши питання  про їх права  і обов’язки , та розрішив  питання без належного  сповіщення  про слухання справи  залучених  осіб , то   апеляційну скаргу  слід задовольнити , а  рішення суду скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду 1 інстанції. .

Керуючись ст. 311 ч. 1 п)5,п)4, п)3, 303 ч. 1 ПК України, апеляційний суд, -  

ухвалив :

 Апеляційну скаргу задовольнити .

Рішення  Краматорського районного  суду від   8 лютого     2010 року   скасувати, справу  направити на новий розгляд до суду  1інстанції.  

Ухвала  набирає  чинності  негайно та може бути оскаржена у касаційносу порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.  

          Головуюча                                                   Судді