Справа № 22-ц- 3154/2010 рік.                          Головуючий 1-ї інстанції: Муратова С.О.  

Категорія: аліменти.                                                           Суддя-доповідач:  Кокоша В.В.

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

21 квітня    2010 року.     Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:  

                           головуючого - судді: - Бобровського В.В. ,  

суддів: - Шевченко Н.Ф.,   Кокоші В.В.,  

при секретарі  - Андрійко О.В.,  

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського  районного суду м. Харкова  від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 - про стягнення аліментів на утримання  малолітньої дитини та додаткових витрат на її оздоровлення,  

                                                             в с т а н о в и л а :  

          У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд із вказаним позовом, який уточнила у грудні 2009 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 6 липня 2002 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Від сумісного проживання вони мають малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій  проживає з нею та знаходиться на її утриманні.      

Відповідач з сім’єю не мешкає, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, додаткових витрат на його лікування та оздоровлення не несе.  

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1800 грн. щомісячно, починаючи з 10 липня 2009 року до досягнення ним повноліття, а також додаткові витрати на оздоровлення сина у сумі 3200 грн.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково.

Не заперечував проти стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання  сина  у розмірі 1/4 частини з усіх видів  заробітку (доходів) щомісячно до досягнення ним повноліття, а також стягнення з нього на користь позивачки додаткових витрат на оздоровлення сина у сумі 800 грн.

Рішенням Київського  районного суду м. Харкова від 11 березня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2009 року до досягнення ним повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на оздоровлення їх сина - ОСОБА_6  у сумі 800 грн., а також судові витрати на користь держави у сумі 171 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким  задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає  з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач ухилявся від утримання малолітнього сина та не брав участі у додаткових витратах на його оздоровлення.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.  

Згідно ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.  

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.  

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 з 6 липня 2002 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції за актовим записом №468.

Від сумісного проживання сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з позивачкою та знаходиться на її утримання.      

З травня 2009 року подружжя однією сім’єю не проживає.

Відповідач має постійну роботу, отримує регулярно заробітну плату, однак до звернення ОСОБА_4 з позовом в суд, добровільно матеріальної допомоги на утримання сина  не надавав.

За таких обставин, суд правильно дійшов висновку, що відповідач не виконував обов’язків по утриманню дитини та обґрунтовано стягнув з нього на користь позивачки аліменти на утримання  сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ним повноліття.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).  

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.  

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_6 перебуває на обліку у спеціалізованій медико-санітарній частині №13 м. Харкова Міністерства охорони здоров’я України як часто та тривало хворіюча дитина, має  ряд захворювань: - хронічний тонзиліт, полілімфаденопатію, анденоідні вегетації 1-2 ступені, плоскостопість.  

У зв’язку з цим, лікарем рекомендовано йому санаторно-курортне лікування не менше 30 днів на рік.  

Влітку 2009 року ОСОБА_4 оздоровлювала сина протягом 7 днів у СП «Спектр» та понесла витрати у сумі 800 грн., що стверджується копією відповідної квитанції.

Зважаючи на те, що позивачка понесла витрати на оздоровлення сина у сумі 800 грн., суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивачки понесені нею  витрати на оздоровлення дитини у вказаній сумі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_5 на її користь аліментів на утримання сина у розмірі 1800 грн. щомісячно, а також додаткових витрат на оздоровлення сина у сумі 3200 грн., не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.

Частиною 1 ст. 184  СК України  передбачено, що аліменти у твердій грошовій сумі стягуються за умови, що платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5  працевлаштований, має регулярний дохід, а тому підстави для стягнення  з нього аліментів у твердій грошовій сумі відсутні.

Крім того,  судом встановлено,  що ОСОБА_4 у 2009 року понесла додаткові витрати на оздоровлення сина у сумі 800 грн., а тому підстави для стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат  на оздоровлення сина у сумі 3200 грн. відсутні.

Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,  дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Зважаючи на те, що  рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись  ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

  у х в а л и л а :  

   Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.  

Рішення Київського  районного суду м. Харкова від 11 березня 2010 року залишити без змін.      

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

            Судді: