П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  560/35/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.   

Суддя-доповідач -  Франовська К.С.   

29 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Франовської К.С.

суддів:  Матохнюка Д.Б.  Боровицького О. А. ,

розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2021 року ОСОБА_1 та інші позивачі звернулись в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів від 16.11.2020 року "Про відмову у наданні у власність земельної ділянки", якими  позивачам відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення  кожному позивачу земельної ділянки площею 2,000 га, яка розташована за межами населених пунктів Поповецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області з визначеними кадастровими номерами, з цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства.

Позов мотивований тим, що у травні 2020 року позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,000 га, за рахунок земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Половецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Зазначені земельні ділянки згідно інформації Відділу у Волочиському районі належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не підлягають продажу на земельних торгах і не передбачені під консервацію малопродуктивних та деградованих земель та перебувають в користуванні третіх осіб на підставі Державного акту про право постійного користування землею від 16 жовтня 2000 року серії ХМ. Державний акт виданий на ім`я ОСОБА_17 , який мешкає у селі Попівці. Землю надано для ведення селянського (фермерського господарства). При цьому, до заяв була долучена довідка від 30 квітня 2020 року №492/22.3.4-36 Волочиського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду заяв, поданих позивачами, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано дозволи на розробку проектів землеустрою. Розробивши технічну документацію на земельні ділянки, позивачі у серпні 2020 року подали її на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. 16 листопада 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області позивачам було відмовлено у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,000 га, які розташовані за межами населених пунктів Половецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, оскільки запитувані земельні ділянки перебувають у користуванні ФГ “Гарант Агро 5”. Позивачі не погоджуючись із прийнятими рішеннями, звернулись до суду з даним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 12.05.21  за клопотанням представника позивачів до участі у справі в якості третьої особи притягнуто Волочиську міську раду, за клопотанням представника відповідача  до участі у справі в якості третьої особи  притягнуто -Фермерське господарство "Гарант Агро 5".

10 березня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Клопотання аналогічного змісту 31 травня 2021 року подали треті особи - Волочиська міська рада та Фермерське господарство "Гарант Агро 5".

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів, прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських  функцій.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність у відповідача підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою після його погодження в порядку ст.186-1 ЗК України. Вважає, що  належних та допустимих доказів  порушення прав та інтересів ФГ "Гарант Агро 5"суду не надано.

Правом відзиву інші учасники справи не скористались, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та інших, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник з приватноправових правовідносин та має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, відповідно до Державного акту на право користування землею ХМ №83 від 16.10.2000, гр. ОСОБА_17 була надана у користування для ведення фермерського господарства земельна ділянка площею 40,26 га, яка розташована за межами населених пунктів с. Попівці, Волочиського району Хмельницької області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №83 від 16.10.2000.

13.10.2005 року Волочиською РДА було зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство «Гарант Агро 5», код ЄДРПОУ - 33758044, засновником якого був ОСОБА_17 .

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону про держреєстрацію прав право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно, яке є похідним від права власності. Таке право підлягає державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації (якщо воно оформлене після 01.01.2013). Право постійного користування земельною ділянкою, що виникло до вказаної дати, визнається дійсним за наявності однієї з таких умов:

-його реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення;

-на момент виникнення такого права діяло законодавство, що не передбачало його обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що на підставі заяви гр. ОСОБА_18 від 22.08.2019 Головним управлінням було надано дозвіл на відновлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 40,2600 га, що перебувала у постійному користуванні гр. ОСОБА_17 на підставі Державного акта, що підтверджується наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-6999-СГ від 20.09.2019.

20.01.2020 кадастровим реєстратором Відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820986200:05:030:0118, площею 40,26 га з цільовим призначенням 01.02 - для ведення фермерського господарства та внесено вказані відомості до Державного земельного кадастру.

У постанові від 13.03.2018 по справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №   179/1043/16-ц, у якій Суд зазначив, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

У  Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/18 від 23.06.2020 року (провадження 12-205гс19) „Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача й обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Законодавством, чинним на момент створення СФГ, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.”

Таким чином, у контексті спірних правовідносин цієї справи та правової позиції, Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, колегія суддів відзначає, що земельна ділянка, надана ОСОБА_17 , після створення ФГ "Гарант Агро 5", головою якого він був, перейшла у користування фермерського господарства. Отже, обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство.

Відтак,  суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що  третя особа- Фермерське господарство "Гарант Агро 5" є постійним землекористувачем земельної ділянки, загальною площею 40,26 га, яка знаходиться у державній власності, за межами населених пунктів с. Попівці, Волочиського району Хмельницької області, та щодо якої позивачі просять затвердити проєкти землеустрою щодо її відведення у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства.

За загальним правилом, передбаченим у частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Аналіз статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Оспорювання рішення суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове, приватне право, яке ,  як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 19 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У справі, яка розглядається, позивачі обґрунтовували позов про скасування рішення  суб`єкта владних повноважень наявністю в них дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення  у власність земельних ділянок, що належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не підлягають продажу на земельних торгах і не передбачені під консервацію малопродуктивних та деградованих земель та перебувають в користуванні третіх осіб на підставі Державного акту про право постійного користування землею від 16 жовтня 2000 року серії ХМ. Державний акт виданий на ім`я ОСОБА_17 . Землю надано для ведення селянського (фермерського господарства).

Відповідач, відмовляючи у затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, обґрунтував  рішення  наявністю існуючого речового права на спірну земельну ділянку у третьої особи.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оскаржуватися на предмет його законності, а вимоги про визнання такого рішення незаконним - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на земельну ділянку), що виникло внаслідок і після реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17).

На стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах. Рішення суб`єкта владних повноважень про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права.

Допоки на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі.

Такий правовий висновок міститься у п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 617/1315/15-ц.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

Оцінюючи в сукупності наведене, у суду першої інстанції були достатні і належні підстави для закриття провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, а тому оскаржувана ухвала  відповідає вимогам закону.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі   29 липня 2021 року.

Головуючий Франовська К.С.

Судді Матохнюк Д.Б.  Боровицький О. А.