Справа № 206/2319/21

Провадження № 1-кп/206/175/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       "29" липня 2021 р. м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді Плінської А.В.,

при секретарях   Крижко О.А., Биковій Г.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кузьменко К.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

цивільного позивача ОСОБА_2

її представника-адвоката Рижика Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12021041030000249 від 22.04.2021 року щодо

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.04.2020  року близько 10 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF» не зареєстрований (розмитнений), який належить ОСОБА_3 рухався в Самарському районі м. Дніпра по вул. Андрія Сахарова з боку вул. Прохорова в напрямку вул. Календарної.

Під час руху ОСОБА_1 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, на перехресті вул. Андрія Сахарова та вул. Чебоксарської, при повороті ліворуч на вул. Чебоксарську не переконався, що це буде безпечно, на надав дорогу мопеду, без номерного знаку жовтого кольору, під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани на лобі посередині між бровами; забита рана на переніссі; синець в нижній третині правої гомілки по внутрішній поверхні; синець на задньо - зовнішній поверхні правого стегна; забита рана на передній поверхні правої гомілки; відкритий перелом правої великогомілкової кістки; два переломи правої малогомілкової кістки, що згідно висновку експерта за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 2.1.3 –б «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN GOLF» порушив вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України, що передбачає:

- п. 16.13 ПДР України « Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч», невиконання якого перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні провину визнав та пояснив, що дійсно допустив порушення правил дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно висновку експерта №270/НЕ/51 від 26 травня 2021 року, смерть настала від хронічних виразок дванадцятипалої кишки з загостренням та кровотечею, які ускладнились недокрів`ям. В цьому ж таки висновку вказано, що тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди не знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті.

Крім повного визнання своєї провини, провина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого діяння підтверджується письмовими матеріалами справи, речовими доказами, зокрема.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 квітня 2021 року, схемою та фото-таблицею до нього (а.с.37-47);

- довідкою Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» ДОР від 22 квітня 2021 року з якої убачається, що до приймального відділення з тілесними ушкодженнями доставлений ОСОБА_4 (а.с.48);

- висновком експерта № 270/НЕ/51 від 26 травня 2021 року, з якого убачається, що на трупі ОСОБА_4 виявлено: забита рана на лобі посередині між бровами; забита рана на переніссі; синець в нижній третині правої гомілки по внутрішній поверхні; синець на задньо-зовнішній поверхні правого стегна, забита рана на передній поверхні правої гомілки, відкритий перелом правої великогомілкової кістки, два переломи правої малогомілкової кістки. Тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої великогомілкової кістки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Забиті рани голови та струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров`я. Смерть ОСОБА_4 настала від хронічних виразок дванадцятипалої кишки з загостренням та кровотечею, які ускладнились недокрів`ям, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа та судово-гістологічного дослідження. Виявлені при експертизі трупа вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути при дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджується їх характером та локалізацією. Виявлені тілесні ушкодження не перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті (а.с.58-61);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16 травня 2021 року, схемою та фото-таблицею до нього, із якого убачається, що водій ОСОБА_1 у присутності понятих детально розповів та на місці події показав про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 22 квітня 2021 року за його участю (а.с.68-74);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16 травня 2021 року, схемою та фото-таблицею до нього, свідок ОСОБА_5 детально розповів та на місці події показав про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 22 квітня 2021 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.68-74);

- висновком експерта №СЕ-19/104-21/16231-ІТ від 24 травня 2021 року, з якого убачається, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen Golf” ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.16.13 ПДР України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «Volkswagen Golf” ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.13 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Volkswagen Golf” ОСОБА_1 визначались виконанням ним вимог п. 16.13 ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх (а.с.84-86).

Оцінивши у сукупності досліджені у судовому засіданні докази, які є достовірними, допустимими й достатніми, переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння і добровільності його позиції, суд дійшов до висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 28 травня 2021 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України його віднесено до категорії тяжких злочинів, особу винного, те що він раніше не судимий, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, має на утриманні двох дітей.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7  (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо.

Приймаючи наявність обставин, які пом`якшують покарання, враховуючи ставлення самого обвинуваченого до вчиненого злочину, та його поведінку після вчиненого – щиро розкаявся у вчиненому, просив вибачення у потерпілого та його доньки, пропонував кошти на лікування по мірі можливості, однак цивільний позивач відмовилась від отримання до вирішення цивільного позову, суд приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і знаходить необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

В суді було встановлено, що порушення ПДР України, допущені обвинуваченим ОСОБА_1 , знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Крім того, скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України віднесено до злочинів проти безпеки руху.

Суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 , додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, так як даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, із спричиненням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість, в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами, додатково вивчити правила дорожнього руху та пройти додаткові навчання у відповідних навчальних закладах щодо покращення навиків керування.

Щодо заявленого цивільним позивачем ОСОБА_2 позову до ОСОБА_1 про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 5975,88 грн. та моральної шкоди в сумі 50 000 грн., то суд виходив із такого.

В судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, обґрунтовуючи їх тим, що внаслідок ДТП у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 за ч. 2 ст.286 КК України її батькові ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження та він змушений був проходити лікування у лікарні. Вона особисто сплачувала лікування батька, оскільки він був особою пенсійного віку та не мав коштів для придбання ліків. Крім того, внаслідок вказаного кримінального правопорушення їй особисто було завдано моральну шкоду, оскільки вона вимушена була змінити свій повсякденний спосіб життя, у зв`язку з необхідністю щоденно догляду за батьком у лікарні. Загалом її психологічний стан здоров`я погіршився, через стан здоров`я батька вона відчувала постійне хвилювання, не могла спокійно спати.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, був згодний відшкодувати матеріальну шкоду в частині, що підтверджується відповідними чеками, а щодо моральної шкоди, то вважав 5000 грн. достатнім відшкодуванням.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, цивільним позивачем на підтвердження позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5975,88 грн. надано суду документи (чеки), які підтверджують понесені витрати, у зв`язку з лікуванням лише на суму 4474,88 грн. А інші докази на підтвердження неохопленої чеками суми витрат понесених на лікування цивільним позивачем суду надано не було, тому виходячи з принципу змагальності сторін (ст.12 ЦПК України) та диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4474,88 грн. В іншій частині вимог, позов не знайшов свого підтвердження, тому не підлягає до задоволення.  

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Однак, цивільним позивачем в судовому засіданні не доведено, що своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив їй моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., яка зазначена у позовних вимогах і в судовому засідання такого не здобуто в чому полягає спричинення їй моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Поряд з цим з урахуванням тих змін, які стались у житті цивільного позивача ОСОБА_2 , понесених нею страждань, матеріального стану обвинуваченого ОСОБА_1 , який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає за можливе задоволити позовні вимоги позивача в частині стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що дає підстави визначити до стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому не застосовувалась.

Також, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь експерта підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів, слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368,370,374-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого  ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_1 від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на  ОСОБА_1   наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України витрати за проведення судової експертизи технічного стану ТЗ №СЕ-19/104-21/16231-ІТ від 24.05.2021 року в розмірі 1372,96 грн.

Речовий доказ: транспортний засіб: мопед жовтого кольору, реєстраційний номер відсутній, що зберігається на спеціальному майданчинку для тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути спадкоємцям після смерті ОСОБА_4 при пред`явленні відповідного свідоцтва про прийняття спадщини.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 478 грн. 88 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя  А.В. Плінська