АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–1050/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 57 - Середа Л.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративною позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області в якій просив суд поновити строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії суб’єкта владних повноважень – управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області в частині не нарахування йому як «дитині війни» соціальної допомоги та стягнути з відповідача на його користь щомісячну державну соціальну допомогу « дітям війни».
Свої позовні вимоги пояснював тим, що він, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.
Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2007 року не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 року нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Тому ОСОБА_6 просив суд задовольнити його вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячне підвищення до пенсії за 2007-2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 2653,70 грн. та поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом.
В запереченнях на позов управління ПФУ проти задоволення позову заперечувало, просило в задоволенні позову відмовити та застосувати до заявлених вимог річний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2010 року адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 15 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно неправомірними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням йому на 30 % мінімальної пенсії з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 15 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених за цей період виплат, а в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить скасувати постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2010 року як незаконну та винести нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Сторони в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути змінено виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року, поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління ПФУ в Золотоніському районі у своєму запереченні на позов наполягало на застосуванні відносно вимог позивача річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАС України.
Тому суд на законних підставах прийшов до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 та зобов'язання відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах річного строку з часу звернення до суду з 15 грудня по 31 грудня 2008 р.
Однак, з постановою суду в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно протягом 2009 р. судова колегія погодитися не може.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з позовом про нарахування і виплату йому в 2009 р. вказаної доплати до пенсії не звертався і під час розгляду справи свій позов не змінював та не доповнював. Таким чином суд, ухвалюючи постанову про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату таких платежів у 2009 р., вийшов за межі позовних вимог, заявлених у суді.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Згідно з ч. 2 ст. 11 даного Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Викладене свідчить про те, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), суд не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя.
Суд зобов'язаний вийти за межі вимог тільки у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.
Позивачем був обраний спосіб захисту порушеного права та строк на протязі якого він вважав, що підлягає захисту його порушене право.
Проте суд, частково захистивши порушене право позивача, у спосіб та за період, про який він просив, необґрунтовано вважав, що воно підлягає захисту і в іншому періоді в той же спосіб, тому постанова в цій частині не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, суперечить їй.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що позивачем не заявлялись вимоги про проведення перерахунку та виплату йому 30% доплати до пенсії у 2009 р. р., колегія суддів приходить до висновку про те, що вказівка суду про проведення такого перерахунку за 2009 р. повинна бути виключена з резолютивної частини постанови.
В іншій частині постанова суду підлягає залишенню без змін.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в іншій частині суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління ПФУ в Золотоніському районі задовольнити частково, постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» змінити в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2009 р. та в частині зобов’язання провести нарахування та виплату такої допомоги за період з 01 січня по 31 грудня 2009 р.
Виключити з резолютивної частини постанови вказівку суду про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня по 31 грудня 2009 р. та про зобов’язання Управління ПФУ в Золотоніському районі провести перерахунок його пенсії та здійснити виплату з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за період з 01 січня по 31 грудня 2009 р..
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М.Трюхан