АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ХАРКІВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

Справа 33- 18 К 2010 р.                                                                                                                                           Суддя першої інстанції Бородіна Н.М.  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ                         У К Р А Ї Н И  

  11 травня 2010 року                                                                              м. Харків  

  Суддя апеляційного суду Харківської області Ємець О.П., за участю прокурора Калашникова В.А. та особи, притягнутої до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2010 року,-  

  ВСТАНОВИВ :  

  Вказаною постановою:  

    ОСОБА_1   , ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює старшим викладачем навчального центру підготовки та перепідготовки фахівців пожежної безпеки та командиром навчальної роти військової частини А-1705, в силу ст. 89 КК України не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1,  

  визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого    п. «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та його піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 289  (двісті вісімдесят дев’ять ) грн. на користь держави.  

  Як встановив суд, згідно протоколу про порушення спеціальних обмежень, спрямованих на попередження корупції від 03.02.2010 року, складеного оперуповноваженим Головного відділу БКОЗ Управління СБУ в Харківській області, ОСОБА_1, працюючи на посаді командира навчальної роти – старшим викладачем 1 навчального центру підготовки та перепідготовки фахівців пожежної безпеки (військова частина А 1705), надав недостовірну інформацію в Управління СБ України в Харківській області, чим скоїв правопорушення, передбачене п. «г» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».  

  На вказану постанову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а також на те, що факт скоєння ним правопорушення є недоведеним, просить її скасувати та закрити провадження у справі. Вказує на те, що суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин справи, а саме те, що він не мав наміру на внесення завідомо неправдивих відомостей при заповнені анкети для оформлення допуску до державної таємниці.  

  Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1, який просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі відносно нього, думку прокурора про законність та обґрунтованість постанови районного суду, дослідивши матеріали  справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.  

  Відповідно до вимог до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

  Як вбачається з постанови суду першої інстанції судом були в повному обсязі виконані вищезазначені вимоги закону.  

  Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну таємницю» перевірка громадян у зв’язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у місячний строк у порядку, встановленому цим Законом і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».  

  У ході перевірки органами Служби безпеки України з’ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частини другої статті 23 цього закону.  

  16.12.2009 року при заповненні анкети форми 4 для оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_1 в розділі анкети на питання про притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину в Україні або за кордоном вказав, що він до кримінальної відповідальності «не притягався», що підтверджується переліком питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (а.с. 8).  

  Однак, отримані документальні дані, а саме інформаційний запит форми № 9 свідчить, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягався та був засуджений 22.09.2004 року за ч. 2 ст. 424 та 69 Кримінального Кодексу України.  За вироком військового суду Харківського гарнізону на ОСОБА_1 було накладено штраф у сумі 2550 грн., про що він не вказав у вищезазначеній анкеті.  

  Суть корупційного діяння, передбаченого п. «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», як одного із видів корупційних правопорушень, полягає у відмові фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.  

  При розгляді даної справи, суддею була встановлена суб’єктивна сторона правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1  

  Так, з суб’єктивної сторони правопорушення, передбачене п «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» характеризується умисною формою вини, тобто державний службовець усвідомлює, що порушує спеціальні обмеження, спрямовані на попередження корупції, і бажає діяти саме таким чином, тобто неправомірно.  

  Таке бажання обумовлюється відповідним інтересом – особистим чи інтересом третіх осіб.  

  З висновку судді про наявність вини особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності та з матеріалів справи вбачається, що особистий інтерес ОСОБА_1 при вчиненні корупційного діяння, полягав у необхідності його допуску до державної таємниці, що у свою чергу зумовить виникнення додаткових матеріальних благ у виді надбавки до заробітної плати.  

  ОСОБА_1 є старшим викладачем навчального центру підготовки та перепідготовки фахівців пожежної безпеки та командиром навчальної роти військової частини А-1705, а згідно п. 5 ПП ВСУ «Про практику розглядами судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією» відноситься до осіб, які уповноважені на виконання функцій держави та які повинні  усвідомлювати свою неправомірну поведінку та передбачати настання негативних наслідків.  

  Крім того, з пояснень ОСОБА_1 від 01.02.2010 року вбачається що він визнав свою вину та  в подальшому зобов’язався аналогічних правопорушень не вчиняти (а.с. 4).  

  Доводи ОСОБА_1 про відсутність корисного умислу на надання неправдивої інформації  у зв’язку з тим, що його судимість погашена у встановленому законом порядку, та він не був зобов’язаний інформувати про це в графі 15 вищевказаної анкети не є обґрунтованими, оскільки вони спростовуються сукупністю матеріалів справи про адміністративне правопорушення.  

  Таким чином, все перелічене свідчить про те, що суд першої інстанції при розгляді справи, належним чином дослідив усі обставини справи, надав можливість ОСОБА_1, як особі, що притягається до адміністративної відповідальності, надати пояснення по справі на підтвердження його позиції, та  обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».  

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -  

  ПОСТАНОВИВ:  

  Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2010 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним корупційного діяння, передбаченого п. «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 289 грн – залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.  

  Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.  

      Суддя апеляційного суду  

Харківської області                                                                      О.П. Ємець