Справа 22-ц-910/2010 р.                         Головуючий  

1-ї інстанції: Богдан М.В.                            Категорія: право власності                                                                                        Доповідач: Трішкова І.Ю.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   01 квітня 2010 року  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області  в складі:

головуючого  –Пилипчук Н.П.,  

суддів:            -  Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,    

при секретарі  -  Козир Л.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 3 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на квартиру,  

                                                       ВСТАНОВИЛА:

 В вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк для звернення до суду та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2. Позивач посилався на те, що він довгий час мешкає в Ізраїлі м.Нацрат-Іліт. Його мати також довгий час мешкала з ним і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після її смерті йому стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності його матері. Звернутись раніше для оформлення спадщини він не міг, оскільки у нього були труднощі з оформленням візи.

В процесі розгляду справи ОСОБА_6 уточнив свої позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на зазначену квартиру, посилаючись на те, що на час відкриття спадщини він постійно мешкав з спадкодавцем. Він є єдиним спадкоємцем, оскільки батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала, подала зустрічний позов, в якому просила визнати дійсною угоду купівлі – продажу квартири АДРЕСА_2 та право власності на спірну квартиру за своєю довірителькою, посилаючись на те, що ОСОБА_5А на праві власності належала квартира АДРЕСА_2, де вона була постійно прописана,  родичка ОСОБА_5 – ОСОБА_7 вмовила обміняти спірну квартиру на квартиру, яка належала ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_7 запропонувала купити спірну квартиру за 6000 доларів США. 29.04.1999 р. вона передала гроші в рахунок майбутньої купівлі-продажі квартири, про що була написана розписка. Пізніше від родичів вона дізналась, що ОСОБА_7 виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання і забрала всі свої речі зі спірної квартири. ОСОБА_5 залишилась проживати в квартирі, постійно оплачує комунальні послуги. Тому ОСОБА_5 просила визнати угоду купівлі-продажу спірної квартири дійсною і визнати право власності на спірну квартиру.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 3 грудня 2009 року задоволений позов ОСОБА_6 За ним визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

ОСОБА_5 в задоволенні  позову відмовлено.          

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору міни від 25.01.1999 року.

ОСОБА_7 померла в Ізраїлі м.Нацрат-Іліт ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Після її смерті спадкоємцем є її син ОСОБА_6

За таких обставин суд визнав за ОСОБА_6 право власності на спірну квартиру в порядку спадкування.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, суд виходив з того, що наявність розписки про отримання грошей за продану квартиру та укладена  домашня угода суперечать вимогам ст.657 ЦК України.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.  

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, положення цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна угода про купівлю - продаж квартири АДРЕСА_2 була укладена між ОСОБА_7 і ОСОБА_5  29 квітня 1999 року, про що свідчать надані суду розписка про отримання ОСОБА_7 грошей за продану квартиру у сумі 6000 доларів США та домашня угода, яка підписана сторонами   ( а.с.221,222 ).

Таким чином, правовідносини між сторонами виникли в 1999 році, а тому при вирішенні спорів стосовно цих правовідносин необхідно застосовувати положення УК УРСР від 16 липня 1963 року, що діяв на той час.

Згідно ч.2 ст.47 ЦК УРСР ( в ред. 1963 р.)  якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.  

Як вбачається з розписки та домашньої угоди, сторони домовились про всі істотні умови договору купівлі-продажу, а також про майбутнє оформлення зазначеного договору в нотаріальній конторі.

ОСОБА_5 передала 6000 доларів США в рахунок оплати вартості спірної квартири, постійно проживає і зареєстрована в ній, але нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу не змогла, оскільки ОСОБА_7 виїхала до Ізраїлю.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 пояснила, що зі спілкування з ОСОБА_7, а також спільних знайомих та родичів її довірителька була впевнена, що ОСОБА_7 повернеться до Харкова, т.я. остання виїхала тимчасово і продовжувала отримувати пенсію, про що свідчить довідка Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м.Харкова.

В 2004 році ОСОБА_7 померла. ОСОБА_5 є людиною похилого віку, 1936 року народження, постійно хворіє. Крім того, до часу звернення ОСОБА_6 з позовом про визнання за ним права власності на спірну квартиру, ніхто не порушував право ОСОБА_5 володіти та користуватись спірною квартирою.

При таких обставинах судова колегія вважає за можливе визнати дійсною угоду купівлі-продажу спірної квартири і визнати за ОСОБА_5 право власності на дану квартиру.

Посилання представника ОСОБА_6, що викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, про пропуск ОСОБА_5 строку позовної давності, судова колегія не приймає, оскільки відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заява про застосування  позовної давності ОСОБА_6 та його представником не подавалась.

Статтею 1218 Ц України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Оскільки судова колегія визнала, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 перейшло від ОСОБА_7 до ОСОБА_5 29.04.1999 року, зазначена квартира не ввійшла у склад спадщини, а тому відсутні підстави для визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_6

З огляду на наведене, судова колегія вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5, а в основному позові ОСОБА_6 – відмовити.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ  

                                            ВИРІШИЛА:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5,  задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 3 грудня 2009 року  скасувати.

ОСОБА_6 в задоволенні позову про визнання права власності відмовити.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 29 квітня 1999 року.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_5  судовий збір на користь держави в сумі 1454 грн.15 коп.                

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення.

                     Головуючий:

                    Судді: