Ухвала

Іменем України

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 344/17247/19

провадження № 61-11387ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконною бездіяльності міського голови міста Івана-Франківська та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до міського голови м. Івано-Франківська, в якому просив визнати незаконною бездіяльність міського голови м. Івано-Франківська та відновити його права шляхом зобов`язання міського голови м. Івано-Франківська внести зміни до розпорядження Івано-Франківського міського голови від 15 травня 2007 року № 270-р «Про оформлення права власності на нерухоме майно» шляхом виключення з додатку 1 до цього розпорядження пункту за порядковим номером 107 про оформлення за ним права приватної власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовував тим, що 12 листопада 2004 року на підставі договору-купівлі продажу житлового будинку і земельної ділянки він набув у власність домоволодіння на АДРЕСА_1 , яке складається із цегляного житлового будинку загальною площею 480,2 кв. м, житловою площею 197,2 кв. м, цегляної літньої кухні загальною площею 28,2 кв. м та металевих воріт загальною площею 10,6 кв. м, а також земельну ділянку площею 0,10 га. Право власності на вищевказане домоволодіння зареєстроване 15 листопада 2004 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 листопада 2004 року № 5438830.

18 квітня 2007 року невідома особа від його імені звернулася до міського голови м. Івано-Франківська з письмовою заявою про оформлення у зв`язку з проведеною перебудовою права власності та видачу свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку, літньої кухні та сауни.

За результатом розгляду заяви міським головою 15 травня 2007 року видано розпорядження № 270-р «Про оформлення права власності на нерухоме майно», відповідно до пункту 107 додатку 1 якого за ним оформлено право власності на вищевказане домоволодіння.

Посилаючись на те, що він не звертався до міського голови із заявою про оформлення права власності на самочинно реконструйований житловий будинок зі збільшеною площею, не подавав пакету документів, не підписував заяву, що підтверджується висновком експерта від 05 серпня 2016 року про те, що підпис у заяві від 18 квітня 2007 року виконаний не ним, а іншою особою, а також, що відповідач відмовився добровільно внести зміни у розпорядження від 15 травня 2007 року № 270-р шляхом виключення пункту 107 з додатку 1 до нього, просив позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що питання законності пункту 107 додатку до розпорядження міського голови Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р вже було предметом судового розгляду і постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року у справі № 344/10962/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська про визнання недійсним вищевказаного пункту додатку відмовлено.

Місцевий суд врахував висновки суду апеляційної інстанції у зазначеній справі, які є преюдиційними для цієї справи, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а отже, задоволенню не підлягають.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2019 року у цій справі.

Заяву обґрунтовував тим, що 21 вересня 2020 року він отримав три листи від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про розгляд запиту ОСОБА_1 про надання інформації щодо нормативного акту, яким міського голову м. Івано-Франківська наділено повноваженнями вирішувати питання доручення та видачі розпоряджень про доручення Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації здійснювати видачу фізичним і юридичним особам свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

З отриманої інформації, яка міститься у зазначених листах, випливає, що відповідача (міського голову) не наділено повноваженнями вирішувати питання оформлення права власності шляхом видачі 15 липня 2007 року розпорядження за № 270-р Івано-Франківського міського голови «Про оформлення права власності на нерухоме майно», а тому ця обставина є істотною для цієї справи та такою, що не була встановлена судом першої інстанції під час розгляду справи.

За аргументами заявника відсутність визначених законом повноважень Івано-Франківського міського голови на видачу розпорядження від 15 липня 2007 року № 270-р є нововиявленими обставинами, які існували на час розгляду справи, але не були відомі позивачу через їх приховування. З цих підстав заявник просив переглянути рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2019 року у цій справі та задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не наведено обставин, які б давали підстави скасувати судове рішення, а обставина, на яку він посилається як на нововиявлену, не відноситься до такої у розумінні статті 423 ЦПК України. Наявність чи відсутність у міського голови компетенції на вчинення певних дій не є юридичним фактом, оскільки повноваження суб`єкта, що здійснює владно-управлінські функції, визначаються законом, який є публічною інформацією, що не відноситься до нововиявлених обставин.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили чи існували зазначені заявником обставини на час розгляду справи, чи були та чи могли бути вони відомі заявнику на час розгляду справи, не перевірили наявності підстав для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, не зробили висновку в оскаржуваних рішення чи є нововиявленими обставини, визнані Виконавчим комітетом Івано-Франківської ради в адресованих ОСОБА_1 листах від 15 вересня 2020 року № 13/244-20, 13/245-20, 13/246-20.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в аспекті перегляду судових рішень у цій справі є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен відмежовувати нововиявлені обставини від нових обставин.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, суд правильно виходив з того, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими у розумінні положень пункту першого частини другої статті 423 ЦПК України, з огляду на таке.

Суди встановили, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська про визнання незаконною бездіяльності міського голови м. Івано-Франківська, зобов`язання внести зміни до розпорядження Івано-Франківського міського голови від 15 травня 2007 року № 270-р «Про оформлення права власності на нерухоме майно» шляхом виключення з додатку 1 до нього пункту за порядковим номером 107 про оформлення за ОСОБА_1 права приватної власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 відмовлено.

Заявник звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2019 року у цій справі з тих підстав, що міський голова не мав визначених законом повноважень на видачу розпорядження від 15 липня 2007 року № 270-р «Про оформлення права власності на нерухоме майно». За твердженнями заявника зазначена інформація не була відома йому під час розгляду справи та стала відома тільки з листів Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15 вересня 2020 року № 13/244-20, 13/245-20, 13/246-20.

Зазначені обставини заявник вважає нововиявленими, що мають значення для розгляду справи, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, як позивачу, з огляду на їх приховування від нього та введення суду в оману стосовно фактичних обставин спору.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а тому підставою для скасування судового рішення є лише істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина друга статті 423 ЦПК України).

Обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими у розумінні положень статті 423 ЦПК України, оскільки були предметом оцінки під час розгляду судами цієї справи по суті вирішення спору.

Зокрема, суд апеляційної інстанції у постанові від 30 січня 2020 року, надаючи відповідь на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, чи належить до компетенції міського голови вирішення питань про оформлення за громадянами права власності на нерухоме майно, зазначив, що такі повноваження визначені Законом України «Промісцеве самоврядування в Україні».

З цим погодився і Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року, відхиливши відповідні доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії) від 18 листопада 2004 року).

З огляду на наведені вище правові норми та фактичні обставини справи суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконною бездіяльності міського голови міста Івана-Франківська та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний