Єдиний унікальний номер 240/895/15-ц

Номер провадження 22-ц/804/1990/21        

Головуючий в І інстанції Шинкаренко А.І.                                             Єдиний унікальний номер 240/895/15-ц

Доповідач – Папоян В.В.                                                                              Номер провадження 22-ц/804/1990/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Агєєва О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Гладуха О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 10 червня 2021 року цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність та незаконну постанову державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного межрегіонального управління  Міністерства юстиції (м.Харків), заінтересована особа – ОСОБА_2 , (головуючий у 1 інстанції суддя Шинкаренко А.І.),

В С Т А Н О В И В :

14.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця. В обґрунтування вимог зазначав, що в провадженні Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби з лютого 2016 року перебуває на виконанні виконавчий лист виданий Олександрівським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу в сумі 62000 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 620,00 грн та витрат на правову допомогу і сумі  1000 грн. Виконавче провадження №50066281.

Звертаючись зі скаргою до суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на несвоєчасну реалізацію державним виконавцем всіх заходів, встановлених законом для забезпечення виконання рішення суду, порушення основних засад виконавчого провадження закріплених у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження». Також  зазначав, що постанова державного виконавця, про призначення експерта у виконавчому провадженні, є незаконною, протиправною та такою, що порушує права стягувача, оскільки в постанові було допущено ряд помилок, а саме: зазначено про проведення належної оцінки арештованого нерухомого майна, проте в постанові зазначено лише рухоме майно, не зазначено належної характеристики майна. Крім того, посилаючись на ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», вважає, що державний виконавець повинен самостійно визначати вартість майна боржника. Зазначає, що обрана експертна установа не має права і повноважень на проведення оцінки рухомого майна. Зазначене скаржник розцінює як неправомірну бездіяльність виконавця Купінець О.С. та усвідомлене затягування вирішення виконавчого провадження у найкоротші строки.

Посилаючись на порушення його прав, як стягувача, просив визнати противоправною бездіяльність державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Купінець О.С. щодо несвоєчасної реалізації всіх заходів, встановлених законом для забезпечення виконання рішення суду, порушення основних засад виконавчого провадження закріплених у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження». Також просив визнати незаконною постанову держвиконавця від 05.05.2021 року про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 10 червня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність та незаконну постанову державного виконавця про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  просив скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів зазначає, що розглядаючи справу суд вийшов за межи позовних вимог. Звертаючись до суду зі скаргою він зазначав дві вимоги, а саме: визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Купінець О.С., що полягає у порушенні основних засад виконавчого провадження, закріплених ст. 1 Закону України  «Про виконавче провадження», та визнати незаконною постанову державного виконавця Олександрівського районного відділу ДВС Купінець О.С. від 05.05.2021 року, про призначення експерта, для участі у виконавчому провадженні. Однак суд фактично розглянув іншу вимогу щодо визнання незаконною бездіяльності виконавця, що полягає у винесенні незаконної постанови, та не прийняв рішення за вимогами, зазначеними ним у скарзі.

Крім того, вважає, що невірне зазначення виконавцем у постанові категорії майна не може бути граматичною чи арифметичною помилкою. У постанові держвиконавця про призначення експерта невірно вказані дані щодо місця знаходження майна, також помилка щодо місцезнаходження боржника наявна у постанові від 16.04.2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника. Не доведено, що ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» має право і повноваження щодо проведення оцінки рухомого майна. Зазначає, що 19.06.2021 року він отримав копію заяви про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, хоча раніше виконавча служба повідомляла його про неможливість звернення стягнення на будинок. Тобто виконавець ще п`ять років тому повинен був накласти стягнення на нерухоме майно але рішення суду  від 13.01.2016 року досі не виконано, чим порушуються вимоги Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження».

Олександрівським районним ВДВС Східного межрегіонального управління  Міністерства юстиції (м.Харків) було надано заперечення, у яких зазначено, що виконавча служба вважає скаргу необґрунтованою. Так, стягувач ОСОБА_1 був присутній при описі та арешті майна боржника, отримавши постанову особисто. Оскільки боржник та стягувач не дійшли згоди щодо вартості майна, було винесено постанову про призначення експерта для оцінки описаного майна. Постанова про опис майна не оскаржена.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Олександрівського районного ВДВС Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін.

Інші особи, які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, зокрема на ім`я ОСОБА_1 . Останні апеляційний суд про причини неявки у судове засідання 28 липня 2021 року не повідомили і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що вони не з`явились у судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби передбачено врегульовано розділом VІІ ЦПК України та розділом Х Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону «Про виконавче провадження» та статей 447 та 448 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають,  що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 13 січня 2016 року у справі №240/895/15-ц було задоволено вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в сумі 62000 грн,  витрати по сплаті судового збору в сумі 620,00 грн та витрати на правову допомогу і сумі  1000 грн. Рішення набрало чинності та 01 лютого 2016 року Олександрівським районним судом Донецької області було видано стягувачу виконавчий лист №240/895/15-ц.

Постановою від 03 лютого 2016 року державним виконавцем Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби, на підставі зазначеного виконавчого листа, було відкрито виконавче провадження №50066281.

04.07.2016 року виконавцем відділу ДВС Олександрівського районного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

09.08.2016 року складено акт державного виконавця про відсутність майна на яке можливо накласти стягнення.

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем  направлено запити до державних установ  для виявлення  рухомого, нерухомого майна та рахунків боржника, на яке можливо звернути стягнення. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та  Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна убачається, що за боржником майно не зареєстровано. Боржник доходів не має, не працює, пенсію не отримує, відкриті банківські рахунки відсутні.

З метою перевірки майнового стану боржника у лютому 2020 року державним виконавцем  повторно направлено запити до державних установ  для виявлення  рухомого, нерухомого майна та рахунків боржника, на яке можливо звернути стягнення.

09.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання вимог державного виконавця.

24.02.2021 року державним виконавцем, з метою перевірки майнового стану боржника, було зроблено запити до державних установ: відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі, щодо наявності зареєстрованих земельних ділянок; Державної інспекції сільського господарства, та Держпродспоживслужби в Донецькій області, щодо наявності сільгосптехніки; до ОДПІ, щодо наявності доходів; Пенсійного фонду України; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, щодо наявності цінних паперів у боржника, та до банків, щодо наявності рахунків на ім`я боржника.

З відповідей, які містяться в матеріалах виконавчого провадження та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та  Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна убачається, що за боржником майно на яке можливо звернути стягнення не зареєстровано; боржник доходів не має, не працює, пенсію не отримує; відкриті банківські рахунки відсутні.

24.02.2021 року державним виконавцем зроблено запит до Новодонецької селищної ради з приводу наявності права власності у ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На що було отримано відповідь, що згідно погосподарської книги №4 Степанівського старостинського округу Новодонецької територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, проживає, та є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

02.03.2021 року державним виконавцем було зроблено запит до АТ «Укрпошта», щодо надання інформації про переказ грошових коштів боржником - ОСОБА_2 , на користь стягувача - ОСОБА_1 , на що 20.04.2021 року було надано відповідь з таблицею з якої вбачається, що грошовий переказ, що був адресований ОСОБА_1 , був отриманий за паспортом, який не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 . Дані кошти не були зараховані державним виконавцем в рахунок погашення заборгованості.

Постановою державного виконавця від 10.03.2021 року, відновлено виконавче провадження № 50066281.

07.04.2021 року державним виконавцем повторно було зроблено запити до Управління соціального захисту населення Олександрівської РДА Донецької області, щодо перебування на обліку боржника ОСОБА_2 , та АТ «Укрпошта», про переказ коштів боржником ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 , за період з 01.01.2021 року по 07.04.2021 року.

15.04.2021 року державним виконавцем було зроблено ряд запитів до державних установ, з метою встановлення майнового стану боржника, а саме: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області.

16.04.2021 року державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника, за результатами якого було складено акт державного виконавця.

16.04.2021 року державним виконавцем Купінець О.С. було винесено постанову, про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 16.04.2021 року було описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 , а саме: туалетний стіл, комод, декоративну ялинку, тумбочку під телевізор, килим для підлоги, килими настінні - зеленого, червоного та коричневого кольорів, два м`які кресла, люстру із зальної кімнати, люстру із спальної кімнати, люстру білого кольору з чорними візерунками, стіл -тумбу.

Зі змісту постанови вбачається, що державним виконавцем було роз`яснено боржнику та стягувачу, що у 10 денний строк з дня винесення постанови вони мають досягти згоди щодо вартості майна та письмово повідомити про це державного виконавця, про що свідчать підписи в постанові стягувача та боржника.

Постановою державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби – Купінець О.С., 05 травня 2021 року було призначено експертом суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», щодо здійснення оцінки, та визначення вартості арештованого майна.

19.05.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про виправлення помилки в процесуальному документі, якою в постанові про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні виправляє неправильно визначену категорію майна, яке підлягає оцінці та визначення вартості, а саме замість неправильного – «нерухомого майна», зазначає правильно – «рухоме майно».

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії посадових осіб відділу ДВС Олександрівського районного ВДВС Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) при здійсненні виконавчого провадження, зокрема щодо призначення експерта для участі у виконавчому провадженні відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та не порушують права заявника як сторони виконавчого провадження.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення прав стягувача, як сторони у виконавчому провадженні оскільки відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його вимог.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходи примусового виконання рішень які може здійснювати державний виконавець для належного виконання рішення визначені ст.10 цього Закону. Зокрема з метою примусового виконання рішень державний виконавець має право на звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; на звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;  заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів справи убачається, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження було вжито необхідні заходи примусового виконання рішень які може здійснювати державний виконавець для належного виконання рішення відповідно до ст.. 10 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема 16.04.2021 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Також, згідно п.18 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України 02.04.2012  № 512/5 У разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.

У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

У даному випадку убачається, що сторонами виконавчого провадження згоди щодо визначення вартості майна боржника досягнуто не було, чого скаржник не оспорює. У зв`язку з зазначеним державним виконавцем відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято правомірне рішення про призначення експерта для проведення оцінки, оскільки це є правом держвиконавця та входить до його повноважень.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, що постанова є незаконною тому що у ній невірно зазначено вид майна, що підлягає оцінці, оскільки дана обставина є опискою (граматичною помилкою), що була усунута постановою виконавця про виправлення помилки у процесуальному документі від 19.05.2021 року.

Щодо посилання скаржника, на те, що в оскаржуваній постанові неправильно зазначено адреси стягувача та боржника, то як було зазначено судом першої інстанції, дана обставина є такою, що обумовлена перейменуванням вулиць на підставі рішення Степанівської сільської ради Олександрівського району Донецької області від 14.01.2016 року № 7-4/21 «Про перейменування вулиць в населених пунктах сільської ради», тобто фактично помилкою не є.

Доводи апеляційної скарги, що ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» не може проводити зазначену оцінку рухомого майна, спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що зазначена установа має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №336/20 від 24 квітня 2020 року. Скаржником не запропоновано альтернативної установи для проведення оцінки майна боржника.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у випадку незгоди з результатами оцінки стягувач має право оскаржити її у судовому порядку. На даний момент порушень прав стягувача, спричинених прийняттям постанови від 05.05.2021 року, не убачається.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору, та розглянув не ті вимоги, оскільки зі змісту скарги, яка є предметом розгляду убачається, що ОСОБА_1 посилається на несвоєчасну реалізацію державним виконавцем всіх заходів, встановлених законом для забезпечення виконання рішення суду, порушення основних засад виконавчого провадження закріплених у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на незаконність постанови про призначення експерта для оцінки майна, та розцінює зазначене як неправомірну бездіяльність з боку держвиконавця ОСОБА_3 та як умисне і усвідомлене затягування вирішення виконавчого провадження у найкоротші строки. Зазначені у скарзі вимоги є взаємопов`язаними. Під час розгляду справи судом першої інстанції було з`ясовано належним чином усі обставини, які мають значення по справі, сторонами було надано пояснення з приводу заявлених вимог та заперечень, досліджено надані сторонами докази та надано відповідну правову оцінку дій державного виконавця під час виконання рішення суду в межах заявлених вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 451 Цивільного процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу, про відмову в задоволенні скарги.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає  принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,  § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність дії державного виконавця та на незаконну постанову державного виконавця про призначення експерта. Ухвала суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 10 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:                                                                                             В.В. Папоян

                                                                                                       О.В. Агєєв

                                                                                         Ю.М. Мальований

Повний текст постанови складений 29 липня 2021 року.

Суддя-доповідач                                          В.В. Папоян