ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №635/2644/17                                                 Головуючий 1-ої інстанції: Зінченко О.В.

Провадження №11-кп/818/2588/21                                         Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України

УХВАЛА

Іменем України

20 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого                        - Савенка М.Є.,

суддів                                - Кружиліної О.А., Курила О.М.,

при секретарі                        - Статівка О.О.,

за участю прокурора                - Власенко О.О.,

представників потерпілого - Шаповалова А.Р., Мануйла С.М.,

захисників                        - Короткової А.О., Кузнецова А.І.,

обвинуваченого                - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатів Короткової А.О., Кузнецова А.І. на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 07.07.2021 стосовно ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника адвоката Кузнецова A.I. про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 .

Задоволено клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Власенко О.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 вересня 2021 року включно.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисники обвинуваченого подала апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання адвоката Кузнецова А.І. про зміну запобіжного заходу, змінивши запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт , за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що суд першої інстанції не врахував, що обвинувачення є необґрунтованим, відсутності потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні, відсутності претензій з боку потерпілої ОСОБА_3 , а також те, що судом не враховані надані стороною захисту фактичні дані щодо сімейного і медичного стану родини ОСОБА_1 : а саме, те що останній є інвалідом 2 групи, його співмешканка ОСОБА_4 також є інвалідом 2 групи з онко-захворюванням, його матері ОСОБА_5 – 73 роки, інвалід 2 групи, яка має захворювання опорно-рухової частини ніг. Окрім цього зазначає, що ОСОБА_1 потребує проходження профілактичного лікування відповідно до свого стану здоров`я, раз на півроку із застосуванням лікарських засобів, які відсутні в місцях позбавлення волі.

Прокурор, подав до суду свої письмові заперечення на апеляційну скарги сторони захисту, та вказав, що жодних підстав для задоволення апеляційної скарги не має, оскільки доводи, твердження та посилання, а також обставини зазначені стороною захисту у своїй апеляційній скарзі в цілому є необґрунтованими, помилковими, надуманими, недоречними та вочевидь не заслуговують на увагу суду.

Враховуючи обґрунтованість наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також сукупність вищевикладених обставин в цілому, зокрема, щодо вчинення кримінальних правопорушень та вагомості наявних доказів про їх вчинення, тяжкості вчинених злочинів та передбаченого покарання , що загрожує особі, вважає, обраний та продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найдоцільнішим й виправданим в даному випадку, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши думку захисників та обвинуваченого, які просили задовольнити апеляційну скарги сторони захисту, позицію прокурора та представників потерпілої, які заперечували проти апеляції сторони захисту та просили залишити ухвалу районного суду без змін, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як слідує з матеріалів провадження, під час розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017220770000017 від 09.01.2017 ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 була заслухана думка прокурора, представників потерпілих, захисника та надані пояснення обвинуваченого для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства та погоджується з висновками щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні багатьох злочинів, окремі з яких є особливо тяжкими злочинами, та санкція відповідної частини та статті Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі, окрім цього, судом першої інстанції будо враховано, що обвинувачений офіційно не працює, не одружений, не має утриманців, не проживає за місцем реєстрації, яке кілька разів змінював протягом останніх років, пояснивши це зручністю проходження МСЕК, згідно пояснень його матері ОСОБА_5 неофіційно є представником іноземної компанії та в зв`язку з цією діяльністю періодично від`їжджає у відрядження, на думку колегії суддів, це свідчить проте, що ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, що з урахуванням тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, дає достатні підстави вважати актуальним ризик його переховування від суду.

Суд першої інстанції, також врахував факт внесення до ЄРДР під №12021221160000083 від 02.04.2021 інформації про те, що ОСОБА_1 здійснив втечу із зали судового засідання Люботинського міського суду Харківської області після оголошення ухвали суду від 01.04.2021 про обрання запобіжного заходу, із попередньої кваліфікацією за ч. 1 ст. 393 КПК України, що також підтверджує ризик ухилення обвинуваченого від суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, та враховуючи стадію судового розгляду, а саме те, що свідки ще не допитані, а потерпілі можуть приймати участь у судовому провадженні до набрання судовим рішенням законної сили, суд апеляційної інстанції вважає актуальним ризик тиску обвинуваченого на потерпілих та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, аналізуючи обставини у їх сукупності, а саме кількість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні, а також факти внесення відомостей про ймовірне вчинення ним інших злочинів, за одним з яких обвинуваченому вже повідомлено про підозру, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а отже і висновок суду першої інстанції в цій частині також обґрунтований.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків. За таких обставин колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами захисників обвинуваченого щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів захисників обвинуваченого щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги захисників обвинуваченого щодо неврахування судом першої інстанції сімейного і медичного стану родини ОСОБА_1 , самого ОСОБА_1 , що є інвалідом 2 групи та його співмешканки ОСОБА_4 також інваліда 2 групи з онко-захворювання, його матері ОСОБА_5 , якій 73 роки, інваліда 2 групи, яка має захворювання опорно-рухової частини ніг - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, ці обставини існували на час дій, що охоплюються змістом підозри, і не стали стримуючим фактором для ОСОБА_1 від противоправних дій, згідно змісту обвинувального акту.

Пояснення представника потерпілого спростовує аргументацію сторони захисту, щодо пробачення з боку потерпілої ОСОБА_3 обвинуваченого, яка за висловом представника бажає законного покарання.

Разом з цим, обвинуваченому, а також його захисникам належить роз`яснити, що доводи пов`язані з неможливістю перебування під вартою внаслідок наявності захворювання, які виключають застосування такого запобіжного заходу повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої обвинувачений має процесуальне право заявляти клопотання суду, який розглядає справу.

Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє процесуальної можливості суд апеляційної інстанції враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст. 177, ст. 178, ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 07.07.2021 стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді