П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  600/2711/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.   

Суддя-доповідач -  Франовська К.С.   

29 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Франовської К.С.

суддів:  Матохнюка Д.Б.  Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з наступними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації №03.02.-26/3075 від 20.10.2020 року щодо відмови йому у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Ухвалою від 17 грудня 2020 року відкрито провадження у справі №240/10777/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти  нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині А0222 в м. Києві. Під час виконання своїх військових обов`язків 25.10.2012 року з позивачем стався нещасний випадок у майстерні вищезазначеної військової частини, внаслідок чого гр. ОСОБА_1 завдано ушкодження здоров`я, а саме: ампутація другого та третього пальців правої кисті, перелом з пошкодженням сухожилля четвертого пальця правої кисті, що підтверджується актом про нещасний випадок від 07.11.2012 року. Позивач вважає, що за таких обставин має право на отримання статусу інваліда війни і ним надано всі необхідні документи для отримання посвідчення інваліда війни у відповідності до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", однак відповідач протиправно відмовив у встановленні статусу.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України якщо згідно положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ,1993 року народження, з квітня 2012 року був призваний на військову службу Кіцманським РВК Чернівецької області і проходив таку службу у Збройних Силах, військова частина А0222.

Під час проходження строкової військової служби, з ОСОБА_1 стався нещасний випадок.

Як вбачається з Акту про нещасний випадок від 07.11.2012 року №1782 , 25.10.2012 року близько 18год.25хв. солдат строкової військової служби ОСОБА_1 допомагав начальнику майстерні виготовити деталі з дерева для храму, який знаходиться на території військової частини. Під час відлучки з майстерні начальника майстерні, солдат ОСОБА_1 без дозволу включив циркулярну пилку та почав на ній працювати, з особистої необережності допустив попадання правої кисті до ріжучої частини циркулярної пилки, внаслідок чого отримав травму. Вид події: нещасний випадок. Причини нещасного випадку: особиста необережність. Медичний висновок про діагноз ушкодження здоров`я потерпілого: травматична ампутація другого та третього пальців правої кисті, перелом з пошкодженням сухожилля четвертого пальця правої кисті (а.с. 8-9).

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №33 від 07.02.2013 року госпітальної військово-лікарської комісії вч А2923 позивачу встановлено діагноз: відсутність другого пальця правої кисті на рівні дистальної третини основної фаланги, тендогенні контрактури дистального та проксимального міжфалангових суглобів ІІІ, IV пальців після травматичного ушкодження ІІ, ІІІ, IV пальців правої кисті (25.10.2012 року) при незначному порушенні функції. Травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 10).

16.04.2013 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.04.2013 року відповідно до якого він є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України. 10.04.2017 року позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 відповідно до якого він є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. Посвідчення дійсне до 01.05.2020 року (а.с. 7).

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ№649864 від 18.06.2020 року, при повторному огляді, позивачу встановлено 3 групу інвалідності, безтерміново. Так, пов`язано з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 17).

Листом Департаменту соціального захисту населення від 28.07.2020 року №01.1-19/3329 надано відповідь на запит Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, згідно якої відсутні правові підстави для встановлення гр. ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 22).

16.10.2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення про встановлення статусу інваліда війни (а.с. 18).

Розглянувши заяву позивача від 16.10.2020 року, відповідач листом від 20.10.2020 року №03.02-26/3075 повідомив, що Управлінням праці та соціального захисту населення видаються пільгові посвідчення встановленого зразка, особам з інвалідністю, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно наданої Вами-довідки МСЕК (серія 12 ААБ № 649864 виданої 18.06.2020 року), зазначено причину інвалідності "Травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Соціальний захист осіб, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зважаючи на зазначену інформацію та відсутність правових підстав для видачі посвідчення відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", управління праці та соціального захисту населення немає можливості видати позивачу посвідчення згідно наданої довідки МСЕК. Додатково повідомлено про те, що позивачу необхідно надати раніше видане посвідчення "Інваліда війни" (№ НОМЕР_2 від 16.04.2013 року) для вилучення (а.с. 19).

Вважаючи прийняте Управлінням праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації рішення щодо відмови у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби", не є безперечною підставою для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог Закону.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Частиною 2 статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних:

- у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

- від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах;

8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;.

12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підставами для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є факти отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 затверджено Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим (далі - Положення № 302).

У відповідності до п. 2 вищевказаного Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

В силу п. 7 Положення № 302, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення № 302 визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни " видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ№649864 від 18.06.2020 року, при повторному огляді, позивачу встановлено 3 групу інвалідності, безтерміново. Так, пов`язано з виконанням обов`язків військової служби

ОСОБА_1 у жовтня 2020 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації із заявою від 16 жовтня 2020 року, в якій просив надати статус «інвалід внаслідок війни» з наданням відповідного посвідчення.

Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації листом від 20 жовтня 2020 року № 03.02-26/3075 відмовило позивачу у  видачі посвідчення інваліда війни, оскільки, інвалідність пов`язана з виконанням обов`язків військової служби і тому правові підстави для видачі посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII, відсутні.

Позивач наголошує на тому, що, відповідно до Закону 3551-XII, факт отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків є підставою для надання їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Колегія суддів не погоджується з таким доводами ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а зазначив наступне: «… для надання особі статусу інваліда війни у відповідності до вимог наведених норм необхідним є існування наступних умов - отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами».

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18 вказав, що «визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «інвалідів війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав».

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №33 від 07.02.2013 року госпітальної військово-лікарської комісії вч А2923 ОСОБА_1 встановлено діагноз: відсутність другого пальця правої кисті на рівні дистальної третини основної фаланги, тендогенні контрактури дистального та проксимального міжфалангових суглобів ІІІ, IV пальців після травматичного ушкодження ІІ, ІІІ, IV пальців правої кисті (25.10.2012 року) при незначному порушенні функції. Травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби

Отже, матеріали справи свідчать, що інвалідність позивача настала внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби у мирний час, що виключає можливість надання йому статусу саме інваліда війни.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією  Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у вищевказаній постанові від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а.

З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що, інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, у розумінні статті 7 Закону № 3551-XII, а одержана внаслідок виконання службових обов`язків, тому, ОСОБА_1 не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що факт отримання особою інвалідності внаслідок травми, одержаної під час виконання службових обов`язків є достатньою  підставою для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, колегія суддів вважає, що Управлінням праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації правомірно відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2  ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених  висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3  ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі   29 липня 2021 року.

Головуючий Франовська К.С.

Судді Матохнюк Д.Б.  Боровицький О. А.