Справа № 316/3482/20

Провадження № 2/316/450/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2021 р.                                                         м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді: Бульби О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Журавльової Ю.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судового засідання приміщення суду в м.Енергодарі Запорізької області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №316/3482/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» звернулось до Енергодарського міського суду Запорізької області з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.08.2018 року по 01.01.2020 року в розмірі 5386,24 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 750,00 грн.

В обґрунтування вимог позову, зазначено, що рішенням виконкому Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 року ТОВ «Місто для людей Енергодар» починаючи з 01.08.2018 року обслуговує багатоквартирні будинку в місті Енергодарі. 08.06.2018 року було укладено Договір №08/06/2018-27 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком між ТОВ «Місто для людей Енергодар» та від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - міським головою міста Енергодара ОСОБА_2 якого уповноважено на укладання цього договору пунктом 3 рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 06.06.2018 року №161. Відповідно до вказаного Договору на співвласників багатоквартирного будинку покладено обов`язок сплачувати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком. Пунктом 5 Договору визначено розмір і форму оплати послуг управителя відповідно до якого, замовник сплачує за надані послуги управителем щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень в розмірі 6,40 гривень на місяця за 1 квадратний метр у загальній площі житлового або нежитлового приміщенні у об`єкті яке перебуває у власності або у користуванні кожного зі співвласників.

На відповідача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та за період з 01.08.2018 року по 01.01.2020 року надано мешканцям багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 послуги з управління багатоквартирним будинком за які кожного місяця повинно бути сплачено 337,28 грн., які розраховуються за формулою: тариф х загальну площу квартири. Відповідач не здійснив оплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в наслідок чого виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом (а.с.2-5).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.12.2020 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.23).

Ухвалою суду від 26.02.2021 року підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.33).

В судове засідання для розгляду справи по суті, представник позивача ТОВ «Місто для людей Енергодар» - адвокат Турчинський М.І. за письмовою довіреністю не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ «Місто для людей Енергодар».

В судове засідання для розгляду справи по суті, відповідач не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань до суду не надав.

Про день, час та місце розгляду справи судом відповідач повідомлявся рекомендованою поштовою кореспонденцією через відділення поштового зв`язку «Укрпошта» за адресою його місця проживання/перебування зареєстрованого у встановленому законом порядку відповідно до довідки №13470 від 09.12.2020 року (а.с.22), яка співпадає з адресою місця проживання зазначеною у позовній заяві (а.с.2), будь-яка інша інформація щодо місця проживання відповідача, його офіційна електронна поштова скринька або місце роботи - у суду відсутня. Разом з тим, поштовий конверт судового відправлення на ім`я відповідача повернувся до суду з відповідною відміткою поштового зв`язку «Укрпошта» (а.с.25,35), що відповідно до положень п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України свідчить про належність повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення слухання справи визначених ч.2 ст.233 ЦПК України, положення ст.280 ЦПК України, суд ухвалив: провести розгляд справи у відсутності учасників справи, в порядку заочного провадження, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін по справі, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01.07.2015 р., в разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом, співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі, якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово - комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таких органом. У такому разі ціна за послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Зі змісту рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» встановлено, що виконавцем послуг з управління багатоквартирними будинками у місті Енергодарі визначено ТОВ «Місто для людей Енергодар» (а.с.7).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», із змінами, управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

08.06.2018 р. між співвласниками багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , від імені яких діє Енергодарський міський голова Музика Павло Олексійович, якого уповноважено на укладання цього договору рішенням виконавчого комітету ЕМР від 06.06.2018 року №161, згідно з Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», надалі іменовані – «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Місто для людей Енергодар», в особі директора Шепеленка Володимира Миколайовича, що діє на підставі Статуту, який надалі йменується – «Управитель», з іншої сторони, було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №08/06/2018-27 (далі – Договір №08/06/2018-27) (а.с.8-10).

Відповідно до п.5 Договору №08/06/2018-27, сторони погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень 6,40 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників (а.с.8). Відповідно до п.20, 21 Договору №08/06/2018-27, надання послуг з управління багатоквартирним будинком розпочалось з 01.08.2018 року та Договір діє до 08.06.2019 року (а.с.10), в силу положень ч.6 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору. Наявності такої відмови від сторін Договору, судом не встановлено, як і не встановлено наявності доказів які б свідчили на те, що Договір №08/06/2018-27 було припинено з підстав визначених і умовами самого Договору, або його скасовано чи визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень п.1 Договору №08/06/2018-27, управитель, зобов`язався надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі – об`єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі – мешканців об`єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі – послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

Відповідно до приписів положень ст.12, ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV в редакції від 26.11.2016 року, яка була чинна на час прийняття Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради рішення №161 від 06.06.2018 року та укладання Договору №08/06/2018-27, послуги, що відповідно до п.1 Договору №08/06/2018-27 зобов`язався надавати ТОВ «Місто для людей Енергодар», відносились до житлово-комунальних послуг.

На час надання послуг з управління багатоквартирним будинком за Договором №08/06/2018-27, був чинним Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.11.2017 року №2189-VІІІ, частиною 1 статті 5 якого, послугу з управління багатоквартирним будинком віднесено до житлово-комунальної послуги, яка включає в себе: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ в редакції від 09.11.2017 року, чинній як станом на 01.08.2018 року так і на дату розгляду справи судом, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Обов`язок щодо оплати споживачами житлово-комунальних послуг, закріплений також у статтях 67, 68 Житлового кодексу Української РСР, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймачі (власники) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.509 ЦКУкраїни, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними. При цьому, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг укладеного безпосередньо зі споживачем послуг, само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року у справі №751/3840/15-ц).

Відповідно даних Довідки від 05.11.2020 року №01/658-03 за період з 01.08.2018 року по 01.01.2020 року відповідачем не сплачувались послуги з управління багатоквартирним будинком, в наслідок чого по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 01.11.2020 року наявна заборгованість в загальній сумі 5386,24 грн. (а.с.6).

Даних, що зазначений розмір заборгованості, на дату розгляду справи судом, відповідачем сплачено на користь позивача повністю або частково у добровільному порядку, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позову про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеного розміру заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення від 19.11.2020 року №740, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (а.с.1).

Враховуючи доведення понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, положення ст.141 ЦПК України, висновок суду про задоволення позовної вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем розмір судового збору в сумі 2102,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат з правничої допомоги про які просить позивач (а.с.5), суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч.3, ч.4, ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи, суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі – ЄСПЛ). 

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції, зокрема у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п.95), в рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (п.268) (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року у № 5076-VI, із змінами визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником позивача на обґрунтування вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 року (а.с.11-16), у змісті п.п.1.4 п.4 якого зазначено, що перелік боржників щодо яких надається правова допомога зазначено в Реєстрі боржників (Додаток №1), у випадку якщо по боржнику здійснюється судове або виконавче провадження до підписання цього договору – в замовленні на надання правової допомоги (Додаток №2). Підпунктом 4.2 пункту 4 Договору про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 року встановлено розмір винагороди в сумі 2000,00 грн. (а.с.13).

Разом з тим, вказаних Додатків матеріали справи не містять, а зі змісту самого Договору про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 року не можливо встановити, у тому числі, які саме були виконані роботи (надані послуги) та понесенні у зв`язку з цим витрати. При цьому, додане представником позивача платіжне доручення №706 від 29.10.2020 року на суму 750,00 грн. (а.с.17) не містить відомостей за яку саме послугу з правничої допомоги було здійснено вказаний платіж, а також того, що цей платіж стосується Договору про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 року.

Розрахунок зазначений у позовні заяві не може вважатися належним підтвердженням надання вказаних у ньому послуг, виходячи як з того, що зазначені в ньому послуги та сума не передбачаються як умовами самого Договору про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 року так і не є його складовою, враховуючи відсутність у вказаному договорі умов що його предметом є надання послуг з правової допомоги у цій конкретній цивільній справи та/або пов`язані саме зі наданням правничої допомоги щодо даного конкретного відповідача (боржника).

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат з правничої допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 128, 130, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Вимогу позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) – розмір заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з 01.08.2018 року по 01.01.2020 року в сумі 5386 (п`ять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 24 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) - витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» витрат з правничої допомоги – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Енергодарським міським судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, при цьому, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. 

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення судового рішення. В разі, якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Бульба