П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  240/2725/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.   

Суддя-доповідач -  Франовська К.С.   

29 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Франовської К.С.

суддів:  Матохнюка Д.Б.  Боровицького О. А. ,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною діяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з наступними вимогами:

- визнати протиправною діяльність відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахування і перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. 18.12.2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, однак відповідачем відмовлено з підстав відсутності достатнього страхового стажу. Позивач вважає, що має достатній страховий стаж і право на пенсію із зменшенням пенсійного віку.

01.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 КАС України та призначено розгляд справи без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначив, що згідно із частиною першою ст.15 Закону, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є періоди роботи (служби) у зоні відчуження що підтверджується належними документами, які містяться в матеріалах справи. Більше того, крім наявного трудового стажу, перебуваю на пенсії по інвалідності з 08.05.2007 року до цього часу, спочатку на третій групі інвалідності, а на даний час перебуваю на першій групі інвалідності. А тому перебування пенсії по інвалідності слід зарахувати до стажу роботи в результаті чого буде наявний стаж для призначення пенсії, а саме 19 років.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України якщо згідно положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, 10.01.2014 року ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) серії НОМЕР_1 .

З 2007 року позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, обчислену за нормами Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-1V.

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 досяг 52-річного віку та 18.12.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності за Законом №1058 пенсії , на пенсію із зниженим пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 26.01.2021 №829-21101/О-02/8-0600/21 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії. В листі вказано, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕЄ набувають право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно ст.55 Закону №796-ХІІ після досягнення пенсійного віку, за умови документального підтвердження необхідної кількості днів роботи у зоні відчуження та наявності страхового стажу, зокрема у 2021 році, не менше 20 років (у разі зниження пенсійного віку на 8 років). Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕЄ, які не мають необхідний страховий стаж, зокрема у 2021 році, не менше 20 років, у разі зниження пенсійного віку на 8 років, пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно ст.55 Закону №796-ХІІ не призначаються.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в призначенні пенсії позивача, управлінням було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно абз. 4 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Таким чином, час перебування позивача на інвалідності (загальне захворювання), не підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення пенсії за віком та до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, оскільки причиною інвалідності не є нещасний випадок або професійне захворювання. А тому, ГУ ПФУ в Житомирській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяло у межах повноважень, у спосіб та у порядку, визначені нормами чинного законодавства,

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Приміткою до цієї статті передбачено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Частинами 1, 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення віку на 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на зменшення віку на 8 років;

- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, мають право на зменшення віку на 5 років.

Згідно з частиною 4 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу для визнання права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі приписів ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в грудні 2020 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, а тому в силу статті 26 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку чоловіки мають право за наявності страхового стажу у період 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

Враховуючи наведене, а також відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, для призначення пенсії позивачу із застосуванням норм частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ страховий стаж має становити не менше 19 року (27-8) на момент досягнення пенсійного віку.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини другої вказаної статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього  Закону  за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV  встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим  Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-ІV  набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим  Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004. До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися  Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII  (Закон №1788).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За правилами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач працював:

- з 15.07.1989 по 10.09.1992  прийнятий в члени колгоспу згідно поданої заяви;

- з 02.02.2016 по 17.01.2019 прийнятий на роботу ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" в адміністративний відділ;

- з 18.01.2019 по 10.04.2019 прийнятий на роботу кур"єром адміністративно-господарського відділу ТОВ "Одеса-міськбуд".

Відповідно наданої відповідачем Форми РС - право (ПС 918230140434) страховий стаж ОСОБА_1 в період з 12.05.1987 по 05.02.2018 становить 5 років 8 місяців 12 днів.

Тобто, станом на момент звернення позивача з заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку (18.12.2020) страховий стаж становив 6 років 11 місяців 5 днів (з урахуванням роботи кур"єром адміністративно-господарського відділу ТОВ "Одеса-міськбуд" з 18.01.2019 по 10.04.2019).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те,  що в силу вимог абз.6 п.2 ч.1 ст.55  Закону №796 позивач  має право на зменшення на 8 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.

Таким чином, позивачу як особі, яка має право на пільги призначається пенсія за умови:

1. досягнення віку 60-8 = 52 роки (позивачу 52 роки);

2. наявності страхового стажу 27-8 = 19 років (у позивача 6 років 11 місяців 5 днів).

А тому враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно було відмовлено у призначенні пенсії позивачу через відсутність необхідного стажу роботи.

Щодо посилання позивача на те, що йому слід зарахувати період інвалідності  до страхового стажу роботи, оскільки за чинним законодавством до стажу зараховується перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком або професійним захворюванням, а інвалідність ним отримана у зв`язку із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і саме тому період інвалідності належить зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058), у редакції, що була чинна до 01.10.2017, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховувався до страхового стажу для призначення пенсії за віком і до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон 2148) із 01.10.2017 внесено зміни в абзац четвертий частини першої статті 24 Закону 1058, відповідно до якого час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Отже, під час звернення за призначенням пенсії за віком/переведення з інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-1V, починаючи з 01.10.2017 до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, зараховується час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Статтею 56 Закону 1788 передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Отже, період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням по 31.12.2003 зараховується відповідно до статті 56 Закону 1788 як до страхового, так і до пільгового стажу під час призначення пенсії за віком.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), згідно з яким і обчислюється страховий стаж для призначення пенсій.

За період після 1 січня 2004 року зазначеним Законом (1058-15 ) не передбачено зарахування до страхового стажу, в тому числі до пільгового стажу роботи, періоду знаходження особи на інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Що стосується періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), тобто до 01.01.2004 р., то згідно зі статтею 24 зазначеного Закону вони зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12 ), який діяв до 1 січня 2004 року, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховувався до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Тобто, якщо, наприклад, особа з 1996 року отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю від нещасного випадку на виробництві,  то період з 1996 року і до 31 грудня 2003 року буде зараховано до стажу роботи при призначенні пенсії за віком, у тому числі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Період перебування на інвалідності від нещасного випадку на виробництві після 1 січня 2004 року до страхового стажу не зараховується.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачу у 2007 році призначено пенсію по інвалідності (загальне захворювання).

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що час перебування позивача на інвалідності (загальне захворювання), не підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення пенсії за віком та до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, оскільки причиною інвалідності не є нещасний випадок або професійне захворювання як передбачено абз. 4 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

До компетенції суду питання причин інвалідності та їх відповідність, законом не віднесена.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, ГУ ПФУ в Житомирській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяло у межах повноважень, у спосіб та у порядку, визначені нормами чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі   29 липня 2021 року.

Головуючий Франовська К.С.

Судді Матохнюк Д.Б.  Боровицький О. А.