Справа № 308/2714/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2021 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді –                                Дегтяренко К.С.

за участю секретаря судового засідання         Чейпеш В.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора –                                         Дробиняк Ю.М.

обвинуваченого –                                         ОСОБА_1 ,

захисника –                                         Ільтьо А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження слідчих територіального управління ДБР Закарпатської обласної прокуратури Дробиняк Ю.М. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за матеріалами об`єднаних кримінальних проваджень (єдиний унікальний номер судової справи: 308/2714/20), внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000043 від 28.02.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України, за № 42019070000000137 від 17.05.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за № 22020070000000050 від 28.08.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 305, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

встановив:

14.07.2021 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури Дробиняк Ю.М. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України, до закінчення судового розгляду але не більше ніж на 60 (шістдесят) діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , до 03.04.2019, вогнепальну зброю - пістолети «Zoraki-Mod. 914-S CiE 9mm Р.А.К.», «StalkerМ906 cal 9 mm», «Browning mod. Depose» НОМЕР_1 , та боєприпаси, та крім цього, зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 890,0314 г, що є особливо великим розміром, та психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, міеою 113,1111 г, що є особливо великим розміром.

За таких обставин ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальниїх правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. З ст. 309 КК України.

28.02.2020 обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 скеровано для розгляду по суті до Ужгородського міськрайонногосуду Закарпатської області.

Крім цього, ОСОБА_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою протиправного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тобто до початку вчинення злочину домовившись із останніми про спільне його вчинення, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», вчинив дії, які дають підстави підозрювати його у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів, за наступних обставин.

06.03.2020 близько 12 год. 15 хв. ОСОБА_1 за попередньою домовленістю із громадянином зі зміненими анкетними даними ОСОБА_4 , який був залучений до контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустрівся із ним біля СТО «Автоцентр», автомобільна мийка «Пітбуль», що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 13, де ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6000 гривень, тридцятьма купюрами номіналом по 200 гривень, за те, що ОСОБА_1 продасть йому психотропну речовину - метамфетамін.

10.03.2020 близько 11 год. 12 хв. ОСОБА_1 за попередньою домовленістю із громадянином зі зміненими анкетними даними ОСОБА_4 , який був залучений до контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустрівся із ним на біля СТО «Автоцентр», автомобільна мийка «Пітбуль», що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 13, де ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 гривень, п`ятнадцятьма купюрами номіналом по 200 гривень, за те, що ОСОБА_1 продасть йому психотропну речовину - метамфетамін, після чого останній повідомив ОСОБА_4 , що через деякий час тому слід заїхати на автомийку «Пітбуль», де йому передадуть метамфетамін.

Надалі, за вказівкою ОСОБА_1 ,. 10.03.2020 о 12 год. 27 хв. ОСОБА_4 прибув на вищевказану автомобільну мийку, де отримав від гр. ОСОБА_3 фольговий згорток, у якому було упаковано прозорий полімерний пакет з пазовим замком, в якому знаходилась психотропна речовина у великому розмірі - метамфетамін вагою 6,7264 грама.

Дану психотропну речовину ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_3 :, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою протиправного збагачення, при не встановлених органом досудового розслідуванням обставинах, незаконно придбав та в подальшому, заздалегідь знаючи, що дана речовина є психотропною, зберігав з метою збуту та 10.03.2020 незаконно збув ОСОБА_4 .

Крім цього, 16.03.2020 близько 10 год. 46 хв. ОСОБА_1 за попередньою домовленістю із громадянином зі зміненими анкетними даними ОСОБА_6 , який був залучений до контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустрівся із ним у спортклубі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 гривень, п`ятдесятьма купюрами номіналом по 200 гривень, за те, що ОСОБА_1 продасть йому психотропну речовину - метамфетамін, після чого останній повідомив ОСОБА_4 , що через деякий час тому слід заїхати на автомобільну мийку «Пітбуль», де йому передадуть метамфетамін.

Надалі, за вказівкою ОСОБА_1 , о 17 год. 02 хв. ОСОБА_4 прибув на вищевказану автомобільну мийку, де отримав від гр. ОСОБА_3 фольговий згорток, у якому було упаковано прозорий полімерний пакет з пазовим замком, в якому знаходилась психотропна речовина у великому розмірі - метамфетамін вагою 11,1489 грама.

Дану психотропну речовину ОСОБА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою протиправного збагачення, при не встановлених органом досудового розслідуванням обставинах, незаконно придбав та в подальшому, заздалегідь знаючи, що дана речовина є психотропною, зберігав з метою збуту та 16.03.2020 незаконно збув ОСОБА_4 .

За таких обставин ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному збуті психотропних речовин у великих розмірах, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

25.08.2020 обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скеровано для розгляду по суті до Ужгородського міськрайонногосуду Закарпатської області. На даний справи по розгляду вищевказаних обвинувальних акті об`єднано ухвалою суду в одне провадження.

В ході підготовчого засідання ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та ухвалою суду від 31.05.2021 строк дії такого продовжено, який незабаром спливає. Водночас, наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового розгляду відносно ОСОБА_1 ,, оскільки ризики, якими керувався суд при обранні вказаного заходу не відпали та не припинили існувати.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Крім цього, в ході обшуку житла ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який проведено 31.03.2020, відшукано паспорт громадянина Угорщини для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_7 , серія та номер НОМЕР_2 . Наявність громадянства іноземної держави значно полегшує ОСОБА_1 виїзд за кордон, що в свою чергу ускладнить притягнення його до кримінальної відповідальності на території України, а у випадку виїзду в Угорщину - взагалі унеможливить.

Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

Крім цього, ОСОБА_1 може незаконно впливати шляхом підкупу, погроз чи застосування насильства на свідків та їх родичів, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та іншими підозрюваними та схиляти їх до зміни даних слідству показань, які на даний час у судовому засіданні не допитані.

Оскільки ОСОБА_1 інкримінується незаконний повторний збут психотропних речовин, є підстави вважати, що будучи на волі, ОСОБА_1 і надалі матиме можливість збувати такі речовини.

Також, слід врахувати, що інкриміновані ОСОБА_1 правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України вчинені в березні 2020 року, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного стосовно ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2020 по справі № 308/14338/19, фактично одразу після постановлення такої. Наведене свідчить про недостатність більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику вчинення нових кримінальних правопорушень.

Слід врахувати, що стан здоров`я ОСОБА_1 не перешкоджає триманню під вартою; стабільних та законних джерел доходів не має. Крім цього, при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід врахувати й розміри наркотичних засобів й психотропних речовин, зберігання та збут яких інкримінується ОСОБА_1 ; зберігання ним вогнепальної зброї та боєприпасів за місцем свого проживання. На думку сторони обвинувачення, вказані обставини значно збільшують суспільну небезпеку ОСОБА_1 .

За таких обставин, більш м`які запобіжні заходи не запобігатимуть ризикам, які наведені у клопотанні.

З огляду на викладене, а також те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується, 29.07.2021 однак заявлені ризики, які встановлені судом при застосуванні запобіжного заходу 31 травня 2021 року не зменшились, прокурор просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 діб.

Справа перебуває у провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І.

Відповідно до абзацу 5 п. 20-5 Перехідних положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу передано для розгляду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дегтяренко К.С.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити та продовжити підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає, що наявна достатня кількість ризиків.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою, який просить замінити на цілодобовий домашній арешт з застосуванням засобів контролю. Також зазначив, що його підзахисний має постійне місце поживання, не має наміру перешкоджати проведенню слідчих дій, раніше не судимий та має позитивні характеристики. У разі якщо, суд прийде до переконання, про не можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, просив зменшити визначений судом розмір застави, зазначив, що на даний час існуючий розмір застави є для його підзахисного непомірним. Вважає, що прокурор не довів, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на його думку не доведено, що більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні про застосування запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просила суд у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів.

Як вбачається з пояснень сторони обвинувачення, підставою обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, як і відомості щодо особистості ОСОБА_1 ..

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вже зазначено вище, з пояснень сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, як і відомості щодо особистості обвинуваченого, а також необхідність проведення повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити ще одне кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється  ОСОБА_1 , за ступенем тяжкості відноситься до нетяжкого та тяжкого (. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Також суд, погоджується із стороною обвинувачення, що на наявність такого ризику вказує наявність у підозрюваного паспорт громадянина Угорщини для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_7 , серія та номер НОМЕР_2 , який виявлений під час обшуку житла ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який проведено 31.03.2020, ограном досудового розслідування. Наявність громадянства іноземної держави значно полегшує ОСОБА_1 виїзд за кордон, що в свою чергу ускладнить розгляд вищевказаного кримінального провадження, а у випадку виїзду в Угорщину - взагалі унеможливить

Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що  ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких, При обранні судом такого запобіжного заходу як домашній арешт обвинувачений отримає можливість впливати на свідків за допомогою особистих зустрічей, крім того вплив можливий через мобільного зв`язок та мережу «Інтернет», чого він буде позбавлений, перебуваючи в умовах слідчого ізолятора.

Оцінюючи ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує, що їх показання є ключовими та мають істотне значення для провадження, які під тиском обвинуваченого можуть змінити показання, а тому даний ризик також не відпав. Виходячи із систематичного діянь, що інкримінуються обвинуваченому згідно з пред`явленим обвинуваченням, суд вбачає можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що судове провадження не завершене, а докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено.

Крім того, суд враховує, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, що становить підвищену суспільну небезпеку. Предметом інкримінованих ОСОБА_1 злочинів виступають особливо небезпечні психотропні речовини і даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст. 49 Конституції України.

Судом вивчалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Суд враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, раніше не судимий, однак суд враховує той факт, що усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти рокв він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують.

Крім цього, суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_1 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків. Так, встановлено, що за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2020 року, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.309, ч.1 ст. 263КК України, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 27.04.2020 року. З огляду на те, що судом розглядається обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину в період дії обраного відносно нього запобіжного заходу, суд вважає, що обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з ізоляцією від суспільства буде недостатнім стимулюючим заходом та не забезпечить його належної поведінки.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків можливості обвинуваченого переховуватися від суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.

Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Таким чином, за наведених вище обставин, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Згідно з ухвалою суду від 31.08.2020 року обвинуваченому одночасно визначено заставу, достатню для забезпечення виконання ним покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, в розмірі 952 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2001104 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що у даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави в сумі 2 001 104 грн. з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , їх високого ступеня суспільної небезпеки, зумовленого тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому, а також особи обвинуваченого, не вступає в суперечність із правилами, передбаченими ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченої особи у судове засідання, а тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність, його майновий і сімейний стан, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, такі не були надані стороною захисту під час судового розгляду.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, 952 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2001104 грн., до двох місяців, а саме, до 20.09.2021 року, включно.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 187, 193, 196, 197, 309 КПК України,-

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, – 952 (дев`ятсот п`ятдесят два) розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2001104 грн., до двох місяців, а саме, до 20 вересня 2021 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 27 липня 2021 року о 17.00 год.

Суддя                                                                                К.С.Дегтяренко