ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/7499/20

Провадження № 2/210/1196/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"21" липня 2021 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді                                                Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання                                Недолуги Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 138149,49 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 114254,39 грн., заборгованості за пенею та комісіє – 23895,10 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «monobank». 26.05.2018 року відповідач звернувся до Банку з відповідною анкетою - заявою, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг та отримала кредит в розмірі 50000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором, станом на 23.03.2020 року, у розмірі 223972,04 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за пенею та комісією, та судовий збір.

Позивач в позовній заяві зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, АТ «Універсал Банк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом оприлюднення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не надавав. Правом на відзив не скористався.

Суд, вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2018 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується анкетою – заявою від 26.05.2018 року (а.с. 9).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета - заява разом з «Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту» які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг за проектом «Monobank», про що свідчить підпис відповідача у заяві.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank) (а.с. 10-24).

На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 50000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Із матеріалів справи також встановлено, що позивач свої договірні зобов`язання виконав в повному обсязі, встановивши відповідний кредитивний ліміт та надавши його у розпорядження відповідача. В той же час, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання із своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивачем нараховано відповідачу, станом на 23.03.2020 року, у розмірі 138149,49 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 114254,39 грн., заборгованості за пенею та комісією – 23895,10 грн. Дані обставини підтверджуються відповідним розрахунком заборгованості (а.с. 7-8).

Виниклі спірні правовідносини між сторонами у справі, регулюються наступними нормами права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню і комісію за несвоєчасну сплату кредиту.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом нарахована по 23.03.2020 рік включно.

Однак, за наявними матеріалами справи не можливо встановити строк дії кредитного договору, оскільки в Анкеті-заяві № б/н від 26.05.2018 року сторонами він не був погоджений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування пені та комісії, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк», як невід`ємної частини спірного договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені банком, то вони повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведеними до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг, з якими він ознайомлений.

Як вбачається із матеріалів справи, в Анкеті-заяві позичальника № б/н від 23.03.2018 року не зазначена пеня та комісія за несвоєчасне погашення кредиту, будь-яких інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, суд дійшов висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви з Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Універсал Банк», відсутність у Анкеті-заяві № б/н від 26.05.2018 року домовленості сторін про сплату пені та комісії, надані позивачем Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк», які міститься в матеріалах зазначеної справи та не містить підпису відповідача, а отже їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.05.2018 року, шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату пені та комісії, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої пені та комісії у розмірі 23895,10 грн. не підлягають задоволенню.

Разом із тим, матеріалами справи не спростовано факт отримання відповідачем від позивача кредитної картки та проведення з її застосуванням певних операцій.

Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач, відзиву на позов та докази на його обґрунтування суду не надав, тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 114254,39 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованою пенею та комісією у розмірі 23895,10 грн. необхідно відмовити з підстав їх недоведеності.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір у розмірі 1738,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280, 281 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованим не значиться, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), місцезнаходження за адресою: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.05.2018 року у розмірі 114254 (сто чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок, яка складається із залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) – 114254 (сто чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривень 39 (тридцять дев`ять).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованим не значиться, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), місцезнаходження за адресою: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача  , яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.  Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено 21 липня 2021 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко