06.07.2021

Справа № 369/1142/21

Провадження № 2/369/2813/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06 липня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді – Усатова Д.Д.

за участю  секретаря  -  Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом посилається на наступне.

Так, позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 належить позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу квартири зареєстрованого в реєстрі за № 2-805 від 04.04.2006 року посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л., а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 081091, виданого на підставі даного договору купівлі-продажу квартири.

У вище зазначеній квартирі відповідно до акту обстеження житло-побутових умов проживання від 22.01.2021 року, складений депутатом Дмитрівської сільської ради Гоменюк Наталією Володимирівною, разом з позивачем ОСОБА_1 зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 (колишній чоловік), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 (донька колишнього чоловіка), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 22.01.2021 року, складений депутатом Дмитрівської сільської ради Гоменюк Наталією Володимирівною встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 (колишній чоловік), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 (донька колишнього чоловіка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно не проживають за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 та з червня місяця 2015 року по теперішній час, а ОСОБА_3 - з вересня місяця 2010 року.

Даний Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.01.2021 року, складений депутатом Дмитрівської сільської ради Гоменюк Наталією Володимирівною, складений в присутності сусідки ОСОБА_4 , яка проживає по АДРЕСА_4 .

Позивач зазначає, що не має інформації, де саме на даний час відповідачі проживають, точна інформація відсутня. Оскільки, рішенням Києво-Святошинського районного суду по справі № 369/1517/14-ц від 05.03.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано

На підставі викладеного, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 02.02.2021 р., зазначена справа передана в провадження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д.

Ухвалою суду від 02.02.2021 р. відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 05.04.2021 р., закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляли, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надходило.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;  відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечували позивач та представник позивача в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.10.1999 р.

Рішенням Києво-Святошинськго районного суду Київської області від 05.03.2014 року шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 22.01.2021 року, складений депутатом Дмитрівської сільської ради Гоменюк Наталією Володимирівною встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 (колишній чоловік), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 (донька колишнього чоловіка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно не проживають за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 та з червня місяця 2015 року по теперішній час, а ОСОБА_3 - з вересня місяця 2010 року.

Позивач просить визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 посилаючись на те, що відповідачі у даній квартирі не проживають з 2010 та 2015 р.р., квартирою не цікавляться, квартплату та комунальні послуги не сплачувають, особистих речей в квартирі немає, реєстрація  відповідача завдає позивачу додаткових витрат з оплати комунальних послуг.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 61 ЖК користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано відповідно до діючого законодавства ордер.

Як встановлено судом, що квартира АДРЕСА_2 належить позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири зареєстрованого в реєстрі за № 2-805 від 04.04.2006 року посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л., а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 081091, виданого на підставі даного договору купівлі-продажу квартири.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи,які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім?ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з?ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім?ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела наявність обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень в спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.

Тому на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 61, 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 16, 317,  319, 321, 346, 391, 396, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Визнати   ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

   Суддя                                                                                                        Д.Д.Усатов