Cправа № 324/1865/19

Провадження № 1-кп/324/37/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року                                                                         м.Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Каретник Ю.М., при секретарі Савченко Н.В., за участю прокурора Диби Є.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Ляпіна В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

                                                 в с т а н о в и в:

У провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

У даному судовому засіданні було вирішено судовий розгляд даного кримінального провадження відкласти до 02 вересня 2021 року у зв`язку з неявкою свідків.

Враховуючи, що строк запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою спливає 23 серпня 2021 року, а судове провадження не може бути завершене до спливу вказаного строку, судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки закінчити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, не можливо. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не відпали і продовжують існувати, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

Захисник обвинуваченого заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою щодо ОСОБА_1 , посилаючись на те, що прокурором не було доведено існування на даний час вказаних ним ризиків, а також наявності нових ризиків у даному кримінальному провадженні. Крім того, обвинувачений вже досить тривалий час утримується під вартою, а стороною обвинувачення в особі прокурора не вживаються дієві заходи для забезпечення участі свідків сторони обвинувачення у судовому розгляді даного кримінального провадження. Також обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки і місце роботи у м. Пологи, а тримання його під вартою не дає йому можливості самостійно заробляти і відшкодовувати потерпілим завдану шкоду. У зв`язку з цим він просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника з даного питання.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх представники у дане судове засідання не з`явилися.

Заслухавши учасників судового засідання, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 25 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 23 серпня 2021 року включно.

Згідно із ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

До спливу продовженого ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 25 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо завершити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки у зв`язку зі зміною головуючого у справі судді судовий розгляд даного кримінального провадження по суті було розпочато спочатку і на даний час допитані ще не всі свідки, заявлені стороною обвинувачення.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, щонайменше передбачені п. 1 і п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, не змінилися та продовжують існувати.

Так, злочин, що інкримінується ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, даний злочин хоч і характеризується виною у формі необережності, але є таким, що призвів до спричинення смерті двом особам, в тому числі малолітній дитині, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність покарання, може переховуватись від суду. Також ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Крім того, суд, виходячи з відомостей, озвучених захисником обвинуваченого та вказаних в обвинувальному акті, враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 до обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою мав постійне місце роботи, однак офіційно не одружений і утриманців не має.

Тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які підлягають допиту під час судового провадження, анкетні дані яких стали відомі обвинуваченому під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який, суд не вбачає.

Вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Крім того, суд зазначає, що характер та ступінь тяжкості діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , сукупність інших обставин, в тому числі резонансність справи, однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , на даному етапі судового розгляду не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому, суд не бере до уваги позицію обвинуваченого та його захисника щодо необхідності зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід, зважаючи на те, що інкримінований обвинуваченому злочин спричинив загибель двох людей, у тому числі малолітньої дитини, а також зважаючи на те, що стороною захисту, зі свого боку, не надано належних доказів щодо зменшення ризиків, заявлених стороною обвинувачення під час вирішення питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Тому суд вбачає підстави для продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд

                                                 У Х В А Л И В:

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 27 вересня 2021 року включно, з утриманням його в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя:                                                                Каретник Ю. М.