Справа № 2-701/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

(заочне)

 31 травня 2010 року                                                                                                                 м. Київ

 Солом’янський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, зобов’язання повернути ключі,  

 в с т а н о в и в:

 У жовтні 2009 року ОСОБА_2 від імені недієздатного ОСОБА_1 як його опікун звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4  

З урахуванням уточнень (зменшення) позовних вимог та уточнень у судовому засіданні просить суд ухвалити рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом; усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 з цієї квартири протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили та зобов’язання відповідачів повернути ключі від вхідних дверей спірної квартири.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є сином його сестри ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2005 року ОСОБА_1 визнаний недієздатним, а він призначений його опікуном (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно – спірна квартира, що належала померлій на праві власності та на яку вона 09 квітня 2003 року склала заповіт на відповідачів на все своє майно.

22 грудня 2004 року відповідачі, а 05 квітня 2005 року позивач звернулися в Дев’яту Київську державну нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини, якою була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_5 № 1392.

Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2008 року визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зазначене рішення набрало законної сили.

Разом з тим, на даний час неможливо оформити спадщину в нотаріальній конторі, оскільки у позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру. Незважаючи на судові рішення, відповідачі не визнають за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру, чинять йому перешкоди в користуванні нею, в добровільному порядку квартиру не звільняють і не повертають ключі від вхідних дверей до квартири.

У судовому засіданні ОСОБА_2, який діє від імені недієздатного ОСОБА_1, та його представник позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання неодноразово не з’являлися, кореспонденцію не отримували, поштові повідомлення повертаються на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Після звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, про час та місце розгляду справи 31 травня 2010 року відповідачі були повідомлені через оголошення в пресі в газеті «Урядовий кур’єр» 13 травня 2010 року.

Суд за згодою ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1, та його представника ухвалив постановити заочне рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та єдиним її спадкоємцем першої черги в силу ст. 1261 ЦК України, який у визначений законом строк, 05 квітня 2005 року звернувся в Дев’яту Київську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті матері (а.с. 12-13, 52).

Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5

Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2008 року визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 14-18).

14 травня 2009 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва зазначене рішення залишено без змін (а.с. 19-22).

Ухвалою Верховного суду України від 24 січня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вказане рішення та ухвалу відхилені (а.с. 38-39).

З відповіді Дев’ятої Київської Державної нотаріальної контори № 4207 від 22 вересня 2009 року вбачається, що видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 немає можливості, оскільки у ОСОБА_2, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с. 125).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і з 29 вересня 2003 року знаходиться у Ново-Білецькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків. Тобто, на час смерті матері спадкоємець з матір’ю не проживав та в силу стану здоров’я не може надати правовстановлюючого документа на квартиру, який знаходився у відповідачів та який на думку законного представника ОСОБА_1 є втраченим.

Положенням ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З огляду на те, що ОСОБА_1 у визначений законом строк звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, він є таким, що прийняв спадщину та власником спадкового майна, яким є спірна квартира з часу відкриття спадщини.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру.

Заслуговують на увагу і доводи законного представника ОСОБА_1 про те, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні квартирою та не звільняють квартиру в добровільному порядку.

Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_3 проживав у спірній квартирі на день смерті ОСОБА_5

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що на даний час відповідачі проживають у спірній квартирі без будь-яких правових підстав та чинять перешкоди в користуванні цією квартирою. У квартиру вони ОСОБА_1 або його як законного представника останнього не пускають. Будь-якої згоди на проживання відповідачів у квартирі він як законний представник ОСОБА_1 не надавав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_2 також пояснив суду, що звертався зі скаргою на дії відповідачів до Солом’янського РУ ГУ МВС України, проте отримав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, з посиланням на те, що місце знаходження відповідачів на даний час не встановлено, а тому їх не можливо опитати (а.с. 131).

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 в частині усунення перешкод в користуванні спірною квартирою шляхом виселення відповідачів з квартири ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Вимога про виселення відповідачів з квартири протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили не ґрунтується на законі, оскільки чинне законодавство не передбачає таких умов для виконання судових рішень.

Крім того, відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов’язання відповідачів повернути ключі від вхідних дверей спірної квартири, оскільки суду не надано доказів, що ОСОБА_1 є власником ключів, які є майном.

З огляду на часткове задоволення позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та судовий збір в розмірі 51 гривні на користь держави.

Керуючись статтями 15. 16, 316, 386, 387, 391, 392, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268 ЦК України, статтями, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, –  

 в и р і ш и в:

 Позов ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 та особам, які діють від його імені, у користуванні квартирою квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 25 гривень 50 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 25 гривень 50 копійок судового збору.

Рішення в частині визнання права власності підлягає реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.  

 Суддя: