Справа № 308/9919/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

за участі секретаря Чейпеш В.В.,

з участю учасників справи:

перекладача Кулеша В.С.

представника позивача Баброцяк Л.О.

відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )

представник відповідача - адвокат Ставичний П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини 1493 Держприкордонслужби України до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання іноземця з метою передачі в порядку реадмісії, -

встановив:

26 липня 2021 року о 16:00 в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, встановленим порядком був прийнятий на територію України з Словаччини, який 25 липня 2021 року був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словаччини в районі 280-281 прикордонного знаку, за незаконне перетинання державного кордону з України в Словаччину, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Ужгород», поза встановленими пунктами пропуску, в складі групи осіб.

Оригінали документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України, передбачені п.п, 16-19 та 20 ст. 4 та ст, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» у відповідача відсутні. В подальшому, відповідно згідно вимог ст. 263 КУпАП, був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

Своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та відповідно до ст. 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення.

В ході з`ясування обставин правопорушення було встановлено, що відповідач Державною прикордонною службою України був затриманий за спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленим пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку в складі групи осіб, без документів, що посвідчують особу та дають право на перетин державного кордону, у затриманого громадянина відсутні можливості законним шляхом залишити територію України. Українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження немає, наявністю наміру будь-яким шляхом потрапити до країн Західної Європи, Україну використав як транзитну державу, тому з метою реалізації державної політики у сфері міграції Чопський прикордонний загін вважає за правильним звернутися до суду про затримання відповідача з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що він прилетіла в Україну з метою роботи з собою мав паспорт, який вподальшому втратив. Позов визнає, хоче повернутись додому, однак наголосив, що на момент нелегального перетину кордону, він не знав, що порушує законодавство, це він зрозумів пізніше. Кордон перетинав, тому що хотів потрапити до країн Європи.

Представник відповідача - адвокат Ставичний П.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнав, зазначив, що їх позиція викладена у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 26 липня 2021 року о 16 год. 00 хв. громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) був виявлений та затриманий дільничним інспектором прикордонної служби на ділянці відповідальності ВПС «Ужгород» в районі 280-281 прикордонного знаку, за незаконне перетинання державного кордону з України в Словаччину, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Ужгород», поза встановленими пунктами пропуску, в складі групи осіб.

Оригінали документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України та дають право на перетинання державного кордону, передбачені п.п. 16-20 ст. 4, ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» у відповідача відсутні.

У судовому засіданні також встановлено, що документи, які посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні через їх втрату. Окрім того, у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України. Отже, наявні умови, за яких суд вправі застосувати затримання іноземця з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін та наявними у справі письмовими доказами: протоколом про адміністративне затримання від 26.07.2021 року, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучених речей і документів від 26.07.2021 року, актом приймання-передавання особи від 26.07.2021 року.

Дії громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) кваліфіковані за ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011№3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

За приписами частини 1 статті 29 Закону №3773-VI передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію. Частина 3 встановлює, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Згідно із частиною 4 статті 30 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Отже, зі змісту ч. 1 ст. 289 КАС України вбачається, що якщо існує ризик втечі іноземця або особи без громадянства, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, то це є підставою подання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України до місцевого загального суду як адміністративного суду позовної заяви про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Законом України "Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб від 24.07.2006 року, було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію громадян обох держав, підписану 7 червня 2005 року в м. Анкарі.

Згідно статті 3 вищевказаної Угоди «Реадмісія громадян держав Договірних Сторін» передбачено що:

1)Кожна Договірна Сторона на запит іншої Договірної Сторони без особливих формальностей здійснюватиме реадмісію осіб, які не виконують або припинили виконувати діючі умови для в`їзду або перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, якщо доведено або є дійсні підстави вважати, що ці особи мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони.

2)Те саме стосується осіб, які втратили громадянство держави запитуваної Договірної Сторони і не набули громадянства держави запитуючої Договірної Сторони, за умови, якщо вони на момент їхнього в`їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони постійно проживали на території держави запитуваної Договірної Сторони.

3)У разі необхідності запитувана Договірна Сторона невідкладно видаватиме своїм громадянам, щодо яких здійснюватиметься реадмісія, проїзні документи, необхідні для їх повернення.

4)Запитуюча Договірна Сторона приймає без зайвих формальностей назад будь-яку особу, повернуту відповідно до пункту 1, якщо в результаті проведеного після цього розслідування доведено, що ця особа, яка була піддана реадмісії, не була громадянином держави запитуваної Договірної Сторони. Це положення не застосовується у випадках, коли згадана особа може підпадати під дію часових обмежень, які були дотримані відповідно до положень статті 11 цієї Угоди.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від16.02.2015№158 затверджено "Інструкцію про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб" (далі - Інструкції №158), яка розроблена відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України у сфері реадмісії, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Про громадянство України"; Про Державну прикордонну службу України"; Про прикордонний контроль", «Про захист персональних даних», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, а також міжнародних норм і стандартів, що визначають права та свободи людини і громадянина.

Згідно розділу VIII Інструкції №158 у разі виявлення на території України осіб, які підлягають реадмісії або транзитному перевезенню територією договірної держави, компетентний (уповноважений) орган України в порядку та в строки, визначені міжнародною угодою про реадмісію, надсилає відповідний запит компетентному (уповноваженому) органу договірної держави. При надходженні від запитуваної договірної держави позитивної відповіді на запит про реадмісію: компетентні (уповноважені) органи ДМС здійснюють передавання осіб у порядку, визначеному пунктом 6 розділу V та пунктами 1 - 6 розділу VII цієї Інструкції; органи охорони державного кордону здійснюють передавання осіб у порядку, визначеному пунктами 4 - 6 розділу VI та пунктами 1 - 6 розділу VII цієї Інструкції. При надходженні або наданні позитивної відповіді щодо здійснення транзитного перевезення іноземців або осіб без громадянства територією запитуваної договірної держави або України: компетентні (уповноважені) органи ДМС, надіславши повідомлення начальнику відповідного органу охорони державного кордону, в порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 розділу V цієї Інструкції, забезпечують здійснення транзитного перевезення територією запитуваної договірної держави або України до країни прямування, а також можуть надати сприяння в здійсненні транзитного перевезення в порядку, визначеному абзацом другим пункту 7 розділу ІІ цієї Інструкції; органи охорони державного кордону здійснюють пропуск осіб, які підлягають реадмісії, через державний кордон та супроводжуючих осіб у встановленому законом порядку, а також можуть надати сприяння в здійсненні транзитного перевезення в порядку, визначеному абзацом третім пункту 7 розділу ІІ цієї Інструкції.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У статті 5 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Згідно з ч. 11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим, оскільки у відповідача відсутній належний паспортний документ для виїзду з території України, на підставі якого він може вибути з території України, він не належить до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, доказів протилежно матеріали справи не містять та відповідачем не представлено, при цьому останній порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та фактично незаконно перебуває на території України.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, у відповідача відсутні будь - які документи, що посвідчують особу, підтверджують законність його перебування на територію України або дають право на виїзд за межі території України, передбачених п.п. 16-19 та 20 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вказану особу було затримано відповідно до ст. 263 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 257, 241, 244, 246, 289 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію громадян обох держав, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов Військової частини 1493 Держприкордонслужби України до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання іноземця з метою передачі в порядку реадмісії - задовольнити.

Затримати громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.

Рішення в частині затримання громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.С.Дегтяренко