Справа№938/187/21

Провадження № 2/938/107/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року сселище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Бучинського А.Б.,

з участю: секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 57850,14 грн. та 2500,00 грн. витрат на виконання робіт товарознавчого дослідження автомобіля; судових витрат, які складаєтьбся з судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.09.2020 в смт. Ворохта по вул. Говерлянська, Яремчанської сільської ради, мала місце ДТП з участі транспортних засобів марки Daimler Benz, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та належного їй транспортного засобу марки Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі. В результаті ДТП її транспортний засіб зазнав матеріальних збитків на суму 278350,14 грн., що було встановлено звітом про визначення вартості матеріального збитку №6731/ч від 18.09.2020. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, страховою компанією ПрАТ «Страхова група «ТАС» на її користь було здійснено страхове відшкодування в розмірі 118500,00 грн., відповідно до ліміту погодженого з потерпілою стороною. Залишки пошкодженого транспортного засобу марки Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 , вона відчужила ОСОБА_3 отримавши суму 102000,00 грн.

Однак сума понесених збитків в повному обсязі не покривається лімітом відповідальності страховика за полісом та отриманою нею сумою від продажу залишків автомобіля, а тому з огляду на приписи ст. 1194 ЦК України, вважає, що на її користь підлягає стягненню з відповідача різниця між сумою страхового відшкодування за полісом та фактично завданих збитків, з урахуванням 2500,00 грн. витрат за проведення автотоварознавчого експертного дослідження в загальному розмірі 60350,14 грн. В добровільному порядку відповідачем кошти не було відшкодовано, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 20.04.2021 було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У строк встановлений судом, відповідач відзив на позов не подав. 03.06.2021 ним подано заперечення на позовну заяву, де він позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити. Зокрема зазначає про те, що позивач безпідставно посилається на звіт щодо визначення вартості матеріального збитку, оскільки сума збитку зазначена у звіті є надуманою та завищеною, про існування такого звіту йому не було відомо, внаслідок чого він позбавлений був можливості оскаржити такий. Крім цього, страховою компанією виплачено ОСОБА_2 118500,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди, і вона погодилася з виплатою даної суми і не оскаржувала розмір виплати. Також, на день позову позивач вже не була власником транспортного засобу, оскільки відчужила такий 26.10.2020 на користь ОСОБА_3 та отримала ще 102000,00 грн., що з врахуванням суми страхового відшкодування є більш чим достатньою компенсацією за автомобіль. Крім того, даних щодо вартості транспортного засобу на час ДТП, позивачем також не надано.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_4 подав суду заяву про розгляд справи без його участі та участі його довірителя, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав наведених в запереченні, на пропозицію суду призначити додаткову експертизу на предмет визначення вартості матеріальних збитків, відмовився, вказав, що в нього відсутні кошти на оплату експертизи. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 82 ч.5 ЦПК України обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що 09.09.2020 о 13 год. 05 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Daimler Benz, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Говерлянська в смт. Ворохта, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на транспортний засіб марки Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який був припаркований на узбіччі. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим своїми своїми діями порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України. У зв`язку з чим постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.09.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с.20).

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт і таким, що не підлягає доказуванню в даному провадженні, щодо обставин та місця заподіяння шкоди внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, та що така шкода заподіяна саме внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 .

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , інформації наданої РСЦ ГСЦ МВС в Івано-Франківській області від 06.07.2021 за №31/9/2217 (а.с.9,69) позивач ОСОБА_2 являється власником транспортного засобу автомобіля марки Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 . Наведене також спростовує заперечення відповідача в частині відсутності у позивача права власності на транспортний засіб на час звернення з позовом до суду.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2020 №6731/ч, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ОСОБА_5 після аварійного пошкодження КТЗ Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 станом на 19.09.2020 без врахування ВТВ становить 278350,14 грн.(а.с. 10-16). Вартість витрат на виконання робіт товарознавчого дослідження автомобіля згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 02.11.2020 складає 2500,00 грн. (а.с.17).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 1, п. 1 ч. 2, ст. 22 ЦК України).

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як вбачається з матеріалів страхової справи, представленої суду АТ «СГ «ТАС» (а.с.58-66) цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на час вчинення ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс серія АР №7393745, згідно якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн. за мінусом франшизи 1500 грн.

Тобто, з урахуванням ст.9 Закону, у випадку заподіяння третій особі шкоди на суму, що перевищує розмір страхової суми, розмір страхового відшкодування повинен складати 128500 грн.

Таким чином, враховуючи дані обставини, а також те, що сама позивач зменшує розмір відшкодування на суму 102000,00 грн., отриману згідно розписки від 26.10.2020 (а.с.19), внаслідок відчуження залишків автомобіля Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 , тому об`єктивним є висновок, що потерпіла набула право на відшкодування заподіяної шкоди внаслідок пошкодження її майна за рахунок відповідача, як особи, чия відповідальність застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в сумі, що дорівнює різниці між фактичним розміром завданої шкоди - 278350,14 грн., що зменшується на суму отриманих коштів за реалізацію залишків транспортного засобу в розмірі 102000 грн, та ліміту відповідальності страховика за вирахуванням суми франшизи в розмірі 128500 грн.

Таким чином, позивач набула право на відшкодування за рахунок відповідача вартість шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 47850 грн. 14 коп., а також документально підтверджених витрат понесених позивачем на виконання робіт товарознавчого дослідження автомобіля в розмірі 2500,00 грн.

В той же час суд враховує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача 57850 грн 14 коп.

З матеріалів справи вбачається, що така сума вимоги випливає із розрахунку різниці між фактичним розміром шкоди і здійсненою страховою виплатою.

Однак, як судом встановлено із представлених матеріалів страхової справи, на підставі заяви позивача про страхове відшкодування від13.10.2020, страхувальником було погоджено їй страхову виплату в сумі 118500,00 грн., за мінусом франшизи 1500,00 грн., що на 10 000 грн. є меншим від ліміту відповідальності страховика згідно з взятими на себе зобов`язаннями за умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс серія АР №7393745.

За таких обставин, враховуючи, що позивач добровільно погодилася на зменшення їй суми страхового відшкодування на 10 тис. грн. від встановленого договором ліміту страхової суми, в той час знаючи, що розмір відшкодування матеріальної шкоди значно перевищує ліміт страхової суми, з урахуванням правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, суд не вбачає підстав для покладання обов`язку на відповідача з відшкодування шкоди у межах страхової суми за договором страхування, у зв`язку із чим в цій частині позовні вимоги задовольняє частково.

При цьому, суд вважає безпідставними заперечення відповідача в частині визнання звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2020 №6731/ч, зробленого на замовлення позивача, недопустимим доказом, який не підтверджує у встановленому законом порядку суму завданого збитку, оскільки підстав для визнання такого звіту недопустимим доказом суду не наведено.

В той же час, в ході судового розгляду, судом було роз`яснено відповідачу його право заявити перед судом клопотання про призначення у справі експертизи на предмет визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, однак відповідач будучи ознайомленим із наслідками непредставлення суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, категорично відмовився від проведення експертизи з причин небажання нести витрати по її оплаті.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, яка полягала у підготовці позиції ОСОБА_2 та аналізі судової практики по предмету позову, а саме про відшкодування матеріальної шкоди та написання претензії, підготовці та складанні позовної заяви із оформленням та направленням до суду, становить 7000 грн., на виконання якої, адвокатом Гошко В.І. було витрачено 5 год. часу.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача представлено суду договір про надання правової допомоги №129/20 від 19.11.2020, акт виконаних робіт та сплачених коштів №1 від 28.04.2021, звіт про виконану роботу №1 від 28.04.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера №129/20 від 19.11.2020 про отримання адвокатом від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 7 000 грн. за надання правничої допомоги (а.с.6, 24, 35-36).

Дійсно як вбачається з представлених позивачем доказів, фактичний розмір понесених нею витрат на правничу допомогу адвоката становить 7000,00 грн., в той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме претензії позовної заяви, заяв про розгляд справи без участі позивача та його представника, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, суд приходить до висновку, що визначений стороною та його адвокатом розмір витрат на правову домомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 47850 гривень 14 копійок та витрати на виконання робіт товарознавчого дослідження автомобіля у розмірі 2500 гривень 00 копійок, а всього 50350 гривень 14 копійок (п`ятдесят тисяч триста п`ятдесят гривень чотирнадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Частково стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесені позивачем судові витрати в сумі 2908 грн. 00 коп. (дві тисячі дев`ятсот вісім гривень нуль копійок), що складаються з оплати судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок та витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: с Зелене, Верховинського району, Івано-Франківської області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2021 року.

Суддя: Бучинський А.Б.