ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"19" червня 2006 р. | Справа № 4/154 |
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилько Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В.,розглянув справу № 4/154
за позовом Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції м.Бобринець Кіровоградської області
до Селянського (фермерського) господарства Штиню Володимира Миколайовича с.Буховецьке Бобринецького району Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління державного казначейства в Кіровоградській області, м. Кіровоград
про стягнення 350 грн.
Представники:
позивача: участі не брав, представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.
відповідача: участі не брав, в судовому засіданні брав участь відповідач Штиня В.СМ., який подав клопотання про подальший розгляд справи без його участі.
3-0ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Час прийняття постанови 15 год.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , відповідача,обговоривши усі обставини справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ :
Позивач обгрунтував вимоги слідуючим.
Розпорядженням Бобринецької райдержадміністрації №17 від 03.02.1995р. селянське (фермерське) господарство Штиню Володимира Миколайовича зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та його включено до єдиного державного реєстру підприємств під кодом 06687877.
Відповідно до Положення про відділення Державного казначейства у Бобринецькому районі, відділення є складовою частиною системи органів державної виконавчої влади і підпорядковується Управлінню Державного казначейства у Кіровоградській області.
Головним завданням відділення Державного казначейства є організація касового виконання державного бюджету на основі принципу єдиного рахунку з метою ефективного управління бюджетними коштами.
Відповідно Порядку формування обсягів і виконання закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства за держаним замовленням у 1996 році затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996р. №523 обсяги закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства за державним замовленням визначаються Кабінетом Міністрів України в межах коштів, передбачених для цього у Державному бюджеті України, та бюджетних позичок, наданих заготівельним підприємствам і організаціям агропромислового комплексу під державшій контракт у 1994 - 1995 роках, що підлягають поверненню.
Відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України №72/113 від 11.04.1996р. перерахування бюджетної позички ддя авансування закупівлі зерна, елітного і сортового насіння здійснюється Мінфіном через систему Державного казначейства України на бюджетні рахунки N 124 , які відкриті в усіх територіальних органах Державного казначейства України.
В 1996 році відповідач заключив договір на закупівлю за державним замовленням в !996 році зернових культур, державним заготівельником, за даним договором виступало ВАТ "Бобринецьке ХПП".
Дана бюджетна позичка надана через Бобринецьке відділення Державного казначейства у Бобринецькому районі Бобрннецькому хлібоприймальному підприємству.
Згідно договору на закупівлю товаровиробник (відповідач) зобов'язався продати в рахунок державного замовлення продукцію, що відповідає за якістю, в кількості 20 тонн гречки.
Заготівельник ВАТ "Бобринецьке ХПП" зобов'язувалось відповідно до даного договору перерахувати відповідачу . аванс в розмірі не менше 60 відсотків вартості законтрактованої продукції до 5 липня поточного року, в тому числі 25 відсотків на протязі двох тижнів після укладання контракту.
07.05.1996 року згідно державного контракту відповідач отримав бюджетну позичку в сумі 700,00 грн.
Відповідач вказані умови угоди не виконав, що підтверджується актом звірки від 15.03.2004р. між відповідачем та відділенням Державного казначейства у Бобринецькому районі. Зазначеним актом підтверджено заборгованість по наданій бюджетній позичці 1996 року в сумі 350,00 грн.
Статтею 17 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі невиконання юридичними особам» своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету-, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Відповідно до ч.і ст.22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" органи державної податкової служби України визнано в 2006 році органами стягненая простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.
Відповідач заперечення на вимоги позивача письмово не заперечив, в судовому засіданні фактично визнав суму заборгованості на надав квитанцію №48 від 15.05.2006 року про часткове погашення заборгованості в розмірі 100 грн. Наявність заборгованості пояснив тяжким фінансовим станом господарства.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення відповідача при попередньому розгляді справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають дол задоволення повністю. Такий висновок суд робить на підставі детального аналізу нормативних актів, які регулюють правовідношення між сторонами спору.
За приписом ст. 713 Цивільного кодексу України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'яується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати їїху власність заготівельнику (контрактанту) або визначеному ним одержувачу. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором чи законом. Суд вважає за можливе застосувати до правовідносин між сторонами спору положення Цивільного Кодексу України виходячи з припису п.4 Прикінцевих і перехідних положень цього кодексу, оскільки цивільні відносини виникли до набрання ним чинності та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 665 ЦК України за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статей 525-527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов' язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Обов 'язок сплатити грошові кошти за отриманий товар визнається господарським зобов' язанням, що виникає між суб'єктами господарювання(ст. 173 ГК України), якими і являються суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні та фізичні особи (громадяни), зареєстровані в установленому законодавством порядку.
Відсутність у боржника відповідних коштів не вважається такою обставиною, яка б звільняла його від цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання господарських зобов'язань (ч.2 ст. 218 ГК України).
Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу.
Таким чином, господарський суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з урахуванням зменшення суми вимог на 100 грн. З відповідача підлягає до стягнення 250 грн. Господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 100 грн., які відповідачем добровільно сплачено на погашення розміру заборгованості.
Керуючись ст.ст.155,160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського ) господарства Штиню Володимира Миколайовича (Кіровоградська область Бобринецький район с. Буховецьке код 06687877 на користь Управління державного казначейства в Кіровоградській області код 24144695, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, код платежу 051210050, р/р № 31239462600064, призначення платежу - повернення коштів, наданих з Державного бюджету України на закупівлю сільськогосподарської продукції заборгованість по бюджетній позичці в розмірі 250 грн.
Відмовити позивачу в частині стягнення 100 грн. сплачених відповідачем на погашення заборгованості.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 19 червня 2006 року.
Суддя |
| Ю. І. Хилько |