ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

28 липня 2021 року                                        м. Житомир                                  справа № 240/9303/21  

                                                                                                                               категорія  109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: прокурора Рудченка М.М.,

представника третьої особи Красовського В.М.,

решта осіб, які беруть участь у справі у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника третьої особи про повернення позовної заяви, клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження в адміністративній справі за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, до Коростишівської районної державної адміністрації,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІ-КОР", про визнання протиправним та скасування розпорядження і детального плану території земельної ділянки,

  встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України із позовом до Коростишівської районної державної адміністрації, в якому просить:  

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 09.11.2020 №245 “Про затвердження детального плану території”;

- визнати протиправним та скасувати “Детальний план території земельної ділянки загальною площею 32,2000 га, кадастровий номер 1822587900:19:000:0202, розташованої на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області”.

Ухвалою суду від 26.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

23.06.2021 на адресу суду від третьої особи надійшла заява про повернення позовної заяви (Том №1 а.с.194-198). В обґрунтування якої представник третьої особи вказав, що даний позов про визнання протиправним та скасування розпорядження і детального території земельної ділянки керівником Коростишівської окружної прокуратури пред`явлено в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Водночас, у даних спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, є Коростишівська районна державна адміністрація Житомирської області, а не Державна екологічна інспекція Поліського округу та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,

Крім того, представник третьої особи вказує, що норми Закону №3038-VI, який застосовується при розроблені містобудівної документації, чітко розмежовують рівні планування і відносять детальний план території земельної ділянки саме до документів планування територій на місцевому рівні, а не до документа державного планування загально-державного рівня. Представником третьої особи вказано, що як Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”, так і Закон України “Про стратегічну екологічну оцінку” не наділяє жоден державний орган, в тому числі і Державну екологічну інспекцію Поліського округу та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, як повноваженнями щодо затвердження так і повноваженнями щодо скасування затвердження документа планування місцевого рівня детального плану території земельної ділянки.

На думку представника третьої особи, прокурором було невірно визначено позивачів, адже ні Державна екологічна інспекція Поліського округу, ні Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, не уповноважені державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах.

Отже, в даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах є Коростишівська районна державна адміністрація Житомирської області, а не Державна екологічна інспекція Поліського округу та Міністерство захисту довкілля природних ресурсів України, в інтересах держави в особі яких прокурор звернувся до суду із позовом.

Тому, на думку представника третьої особи, суд на підставі п.7 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України має повернути позовну заяву позивачеві.    

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 23.06.2021, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 09.07.2021 до 12:00, з наданням часу позивачам для підготовки заперечень на заяву третьої особи про повернення позовної заяви, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 23.06.2021 (Том №1 а.с.199-200).

24.06.2021 на адресу суду від позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення щодо суті заявлених позовних вимог, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити (Том №1 а.с.221-229).

30.06.2021 на адресу суду від Житомирської обласної прокуратури надійшли письмові заперечення щодо заяви про повернення позову (Том №1 а.с.242-244).

09.07.2021 на адресу суду від представника третьої особи надійшла заява про закриття провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду (Том №2 а.с.7-14). В обґрунтування якої представник третьої особи зазначає наступне.

На думку представника третьої особи, прокурор не має адміністративно-процесуальної дієздатності та в даному випадку не може звертатись до суду, оскільки з такими позовами мали б звертатись Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України або Державна екологічна інспекція України. Прокурором у позовній заяві не наведено підстав, що свідчили б про причини незвернення вказаних органів до суду із позовом самостійно.

Крім того, представник третьої особи посилається на судову практику Верховного Суду зокрема у справі №810/3164/18 в постанові від 03.12.2019 Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви без розгляду - без змін, дійшовши до висновку про те, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим на забезпечення заходів авіаційної безпеки є Державна авіаційна служба України, відтак, прокурор за даних обставин не набув право на звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Також, представник третьої особи посилається на те, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України), яким прокурор не являється.

Крім того, представником третьої особи вказано, що поняття "смарагдова мережа" нормативно не визначено та не врегульовано, а також не передбачено законодавством проведення екологічної експертизи детального плану територій.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 09.07.2021, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 28.07.2021 до 11:00, з наданням часу позивачам для підготовки заперечень на заяву третьої особи про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 09.07.2021 (Том №2 а.с.22-24).

26.07.2021 на адресу суду від представника позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції вх. №41027/21.

27.07.2021 на адресу суду від Житомирської обласної прокуратури надійшли письмові заперечення на заяву третьої особи про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду вх. №41360/21.

Суд, заслухавши пояснення та доводи прокурора та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та розглянувши подані представником третьої особи заяви про повернення позовної заяви та про закриття провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду, дійшов висновків про відмову в їх задоволенні з наступних підстав.

Вирішуючи заяву третьої особи про повернення позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частина 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає підстави для повернення позовної заяви.

Зокрема, позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);

7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу;

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Разом із цим, як на підставу повернення позовної заяви представник третьої особи посилається на п.7 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Однак, питання про повернення позовної заяви, зокрема, на підставі п.7 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України вирішується судом виключно на стадії відкриття провадження у справі.

Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі не було встановлено підстав для її повернення позивачу, відповідно до вимог частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника третьої особи про повернення позовної заяви.

Вирішуючи заяву представника третьої особи про закриття провадження у справі, суд виходив з наступного.

Стаття 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави для закриття провадження у справі.

Серед наведених у статті підстав не містяться підстави для закриття провадження у справі, на які вказує представник третьої особи в заяві про закриття провадження у справі, а саме: відсутність у прокурора повноважень на пред`явлення даного позову до суду.

Отже, заява представника третьої особи про закриття провадження у справі також не підлягає задоволенню.

Вирішуючи заяву представника третьої особи про залишення позову без розгляду, суд виходив з наступного.

Щодо доводів представника третьої особи про те, що прокурор не має повноваження на подання даного позову до суду, тобто не має адміністративно-процесуальної дієздатності, суд зазначає наступне.

Так, прокурором на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу 15.04.2021, тобто за місяць до пред`явлення позову, було надіслано повідомлення (Том №1, а.с. 130-134), на яке листом від 13.05.2021 про те, що заходи, спрямовані на захист інтересів держави не вживались (Том №1, а.с. 140-141). Аналогічного змісту повідомлення було надіслано також на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Том №1, а.с.135-139), на яке не отримано відповідь.

Оскільки, Державна екологічна інспекція Поліського округу та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не вжили жодних заходів на захист інтересів держави, прокурор звернувся до суду із вказаним позовом у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо відсутності, на думку третьої особи, передбачених законодавством вимог відносно проведення процедури стратегічної екологічної оцінки детальних планів територій за межами населених пунктів, а отже й порушення інтересів держави та наявності підстав для їх представництва прокурором, то суд зазначає наступне.

Наявність або відсутність порушень вимог чинного законодавства при розробленні та затвердженні оскаржуваного детального плану території є предметом дослідження та оцінки судом виключно на стадії розгляду справи по суті, а не у підготовчому провадженні.

Стосовно доводів представника третьої особи щодо не зазначення повноважень, які мали вчинити позивачі у справі при прийнятті оспорюваного нормативно-правового акта, відсутності повноважень у будь-яких органів влади щодо скасування містобудівної документації та відсутності повноважень у позивачів щодо розроблення та затвердження детального плану території, суд зазначає наступне.

За змістом п.п. 1, 2 Положення «Про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 №614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища тобто довкілля), зокрема у сфері стратегічної екологічної оцінки.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, у межах своєї компетенції, зокрема, здійснює методичне керівництво та методологічно-консультативне забезпечення з питань стратегічної екологічної оцінки; розробляє нормативно-методичні документи з питань стратегічної екологічної оцінки; узагальнює практику здійснення стратегічної екологічної оцінки, застосування новітніх методів екологічної оцінки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275), пунктом 1 якого передбачено, що Державна екологічна інспекція України Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфені охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про екологічну безпеку; охорону земель, надр; охорону, раціональне використання вод; охорону атмосферного повітря, охорону, захист, використання та відтворення лісів, охорону, утримання і використання зелених насаджень тощо.

Отже, діяльність органу виконавчої влади щодо планування території є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів (в частині проходження містобудівною документацією процедури стратегічної екологічної оцінки) і такий контроль уповноважені здійснювати органи Державної екологічної інспекції України.

Відповідно до п.п.5 п.4 Положення №275 Держекоінспекція звертається до суду із позовом, щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином Державна екологічна інспекція України Поліського округу та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є органами уповноваженими державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 8-9 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, кожна особа (будь-який суб`єкт приватного права та суб`єкт публічного права) має право подати позов до будь-якого суб`єкта владних повноважень за єдиного обмеження, якщо це не суперечить закону, та при наявності єдиної умови, а саме, легітимної мети - забезпечення захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

Разом з тим в окремих випадках, коли виникає необхідність у судовому захисті охоронюваного законом інтересу, суб`єкт владних повноважень звертається до адміністративного суду із позовом до іншого суб`єкта владних повноважень.

Право суб`єкта владних повноважень на звернення до суду, яке ґрунтується на загальних повноваженнях, слідує також зі змісту ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влад», відповідно до якої міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Поліського округу та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у тому числі на звернення до суду з позовом про скасування містобудівної документації з підстав порушення природоохоронного законодавства, однак, після отримання повідомлення прокурора про стверджуване порушення інтересів держави при затвердженні оскаржуваного детального плану території, останні не вжили жодних заходів на їх захист, що стало підставою для представництва інтересах держави в особі вказаних органів державної влади.

Щодо посилання представника третьої особи на судову практику Верховного Суду з аналогічних, на думку представника третьої особи правовідносин, зокрема на постанову у справі №810/3164/18 від 03.12.2019, якою Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви без розгляду - без змін, дійшовши до висновку про те, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим на забезпечення заходів авіаційної безпеки є Державна авіаційна служба України, відтак, прокурор за даних обставин не набув право на звернення до адміністративного суду з цим позовом, суд не погоджується з такими доводами представника третьої особи, з огляду на наступне.

Так, правовідносини, що підлягали розгляду у вказаній справі не є аналогічними правовідносинами в даній справі, оскільки у справі №810/3164/18 прокурором пред`явлено було адміністративний позов одноособово, та не було з`ясовано чи відповідні органи мають намір виступати у справі позивачами, проте як у даній справі прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, після отримання листів від останніх про невжиття ними відповідних заходів на захист інтересів держави, як то пред`явлення позову.

Стосовно доводів представника третьої особи про відсутність у прокурора повноважень на оскарження нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №826/16737/18, від 29.07.2020 у справі №826/11226/16, від 09.12.2020 у справі №813/746/18 та від 26.03.2021 у справі №522/5362/17.

В пунктах 3 та 7 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що:

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Аналіз положень статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає можливість стверджувати, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту. Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Зважаючи на викладене, оскаржуваний детальний плат території земельної ділянки є нормативно-правовим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №260/20/19.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовано статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Як обґрунтовано у позові, оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнято з порушенням природоохоронного законодавства, зокрема, Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» та порушує інтереси держави щодо охорони навколишнього природного середовища, дотримання встановленої законодавчої процедури під час проведення стратегічної екологічної оцінки, врахування громадських та державних інтересів у процесі розробки та затвердження документів державного планування, які матимуть вплив на довкілля.

Оскільки Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (тобто довкілля), зокрема у сфері стратегічної екологічної оцінки, а Державна екологічна інспекція Поліського округу реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфені охорони навколишнього природного середовища, то вони є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, що відповідає вимогам частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права на оскарження нормативно-правового акта.

Щодо твердження третьої особи, відносно неврахування прокурором обмежень, які встановлено до об`єктів Смарагдової мережі.

Слід зазначити, що у позовній заяві прокурора відсутні твердження про обмеження, які встановлено до об`єктів Смарагдової мережі.

Разом із тим, прокурором наголошувалось на тому, що під час проведення стратегічної екологічної оцінки не вказано жодної інформації про ймовірні наслідки для об`єкту Смарагдової мережі - Korostyshivskiy (UA0000165) та флори і фауни, які перебувають у цьому об`єкті, про що також зазначено і у письмових поясненнях Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, однак розгляд вказаних доводів сторін та їх оцінка може бути надана судом лише на стадії розгляду справи по суті, а не під час підготовчого провадження.

Стосовно доводів представника третьої особи про те, що чинним законодавством не передбачено проведення екологічної експертизи детального плану територій, то суд зазначає, що зазначені твердження можуть бути розглянуті судом та перевірені на відповідність чинному законодавству також лише під час розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження.

Суд вважає, що представник третьої особи, подавши клопотання про повернення позовної заяви, про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі, вживає дії, які мають ознаки деструктивних дій, що вживаються з метою не допустити розгляду справи по суті та затягнути судовий розгляд. При цьому представник третьої особи мотивує наведені клопотання не тільки порушенням на його думку процесуального законодавства прокурором, а і відсутністю порушень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при затвердженні плану території, що не може бути досліджено судом на стадії підготовчого провадження.

Решта доводів представника третьої особи та прокурора не приймається судом через безпідставність та необґрунтованість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяв представника третьої особи ТОВ "СІЛІ-КОР" про повернення позовної заяви, про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі, в адміністративній справі №240/9303/21.

Керуючись статтями 169, 238, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІ-КОР" вх.№34436/21 від 23 червня 2021 року про повернення позовної заяви.

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІ-КОР" вх.№37732/21 від 9 липня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено: 2 серпня 2021 року

Суддя                                                                                                                                     Д.М. Гурін