справа № 197/571/21

провадження № 1-кп/197/105/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03 серпня 2021 року

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

прокурора: Лисяка Д.О.,

захисника: Буліч Н.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Широке клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який прож.: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, зі слів особи - інвалід 3 групи,

ВСТАНОВИВ:

1.Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

Прокурором Криворізької південної окружної прокуратури Лисяком Д.О. подано клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 12021041610000077, яке внесене до ЄРДР 09.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України: за ознаками умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

2.Позиція учасників судового розгляду.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, зможе переховуватися, впливати на свідків, потерпілого, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та зазначив, що вищевказаний запобіжний захід необхідно обрати для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, клопотання підтримав.

Захисник, обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання, просили замінити запобіжний захід на домашній арешт.

3.Положення закону, якими керувався суд при вирішенні клопотання.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Як випливає з параграфу 3 рішення ЄСПЛ у справі «В (W) проти Швейцарії» (№ 14379/88, рішення від 26.01.1993 року), небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання її треба визначати з урахуванням низки інших факторів, які або можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя або ж зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом та його міжнародні контакти.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно із п.2 ч.2 ст. 183 КПК України, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлює ст. 331 КПК України:

1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

3. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

4.Встановлені судом обставини та мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали.

Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.05.2021 (з виправленням описки ухвалою від 12.05.2021) обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 07.07.2021 включно.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 обвинуваченому було продовжено строк запобіжного західу у виді тримання під вартою по 05.09.2021 включно.

Суд враховує, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Розглядаючи можливість продовження строку тримання під вартою застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, слід зазначити, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

При цьому, відсутність, на теперішній час, фактів втечі обвинуваченого, чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, суддею враховується, що:

1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений до затримання не працював, тобто не мав постійного джерела доходу, не одружений, схильний до вживання алкогольних напоїв, раніше неодноразово був засуджений за вчинення умисних злочинів,

2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність.

ОСОБА_1 звинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Оскільки він є мешканцем с. Потавка Криворізького району Дніпропетровської області, де проживають свідки та потерпіла у даному кримінальному провадженні, деякі свідки входять до кола спілкування підозрюваного, в тому числі є його сусідами, обвинувачений, перебуваючи на волі, буде мати можливість спілкуватись з останніми та впливати на них шляхом вмовлянь, погроз та іншим чином.

Той факт, що затриманий притягається до кримінальної відповідальності в десяте, свою протиправну діяльність розпочав ще в 1984 році, свідчить про стійку антисоціальну направленість його особи та схильність до продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що слід задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою.

Клопотання захисника про заміну запобіжного заходу необґрунтоване, тому не підлягає задоволенню.

Розмір застави не визначається, оскільки злочин спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 листопада 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня отримання її копії безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ