Номер провадження: 11-кп/813/1745/21

Номер справи місцевого суду: 495/1286/21

Головуючий у першій інстанції Жижка О.В.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

26.07.2021 року м. Одеса

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду Котелевський Р.І., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 392, 396 КПК України апеляційну скаргу захисника Каланжова В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2021 року, -

встановив:

Оскарженою ухвалою районного суду під час судового розгляду кримінального провадження №12020160240000910 від 28.05.2020 року, відмовлено у задоволенні заяви захисника про призначення суду присяжних у справі №495/1286/21.

Не погоджуючись з ухвалою районного суду, захисник Каланжов В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість ухвали районного суду, просить її скасувати, в частині відмови в задоволенні заяви про призначення суду присяжних у справі №495/1286/21.

Перевіривши зміст апеляційної скарги та її доводи, суддя-доповідач приходить до висновку про таке.

Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку чітко визначено та регламентовано Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно ч.4 ст.399 КПК України (далі КПК) ухвали, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК.

Приймаючи до уваги наведене, керуючись ч.1 ст.5 КПК, яка визначає, що апеляційний суд зобов`язаний прийняти рішення згідно з положеннями КПК України, чинними на момент прийняття такого рішення та, виходячи зі змісту ст.392 КПК, яка містить вичерпний перелік судових рішень, які відповідно до діючого КПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час судового розгляду кримінального провадження, виконуючи вимоги ч.4 ст.399 КПК України, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Каланжова В.І. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2021 року, якою відмовлено у задоволенні заяви захисника про призначення суду присяжних, слід відмовити, оскільки у відповідності до положень ст.392 КПК ухвала про відмову у призначенні суду присяжних, окремому оскарженню не підлягає, а тому апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.

За наведених обставин слід зробити висновок, що оскаржувана ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення суду присяжних, оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У рішенні від 27.01.2010 року у справі №3-рп/2010 Конституційний суд України дійшов висновку (абзац другий підпункту 3.2), що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У рішенні від 11.03.2011 року у справі №2-рп/2011 Конституційний Суд України (пп.3.3 п.3 мотивувальної частини) зазначив, що «Верховна Рада України в законах України визначає судочинство та судоустрій і підсудність справ як їх елемент, а також може встановлювати випадки, в яких не допускається апеляційне, касаційне оскарження рішення суду (п.14 ч.1 ст.92, п 8 ч.1 ст.129 Конституції України).

Відповідно до вищезазначеного, Конституційний суд України зробив висновок про те, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Суддя-доповідач звертає увагу апелянта, що саме за допомогою чіткого визначення в Кримінальному процесуальному законі України порядку і переліку тих ухвал районного суду, які підлягають апеляційному оскарженню, знаходить свою реалізацію конституційний припис закріплений в п.8 ч.1 ст.129 Конституції України - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, з дослівного змісту зазначеної норми Основного Закону можна зробити висновок, що Законом встановлена можливість апеляційного оскарження всіх рішень суду першої інстанції, але тих, які ухвалені за результатами судового розгляду справи (судового провадження). Разом з цим, на теперішній час офіційного тлумачення, в тому числі Рішення Конституційного суду України, терміну «забезпечення права на апеляційний перегляд справи», в контексті положень п.8 ч.1 ст.129 Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016), не існує.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм Конституції України, кримінального процесуального закону та правових висновків Конституційного суду України можна зробити висновок, що конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, що регламентовано положеннями ст.55 Конституції України та ст.ст. 24, 392 КПК.

Крім того, виконуючи вимоги ч. 5 ст.9 КПК, суддя-доповідач, вирішуючи питання щодо можливості апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали районного суду також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно доступу до правосуддя.

Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), визнано Україною, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (1998р.) зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У рішенні у справі «Мельник проти України» (2006р.), ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

У рішенні у справі «Воловік проти України» (2007р.), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження.

У рішенні у справі «Скорик проти України» (2008р.) ЄСПЛ нагадав, що «відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції.

Таким чином, за аналізом правових позицій Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, які були сформовані під час розгляду й вирішення справ і втілились у судових рішеннях, можливо дійти ґрунтовного висновку, що їх правові позиції повністю збігаються, взаємодоповнюються та взаємооб`єднуються щодо забезпечення гарантування загальних принципів права особи на судовий захист, у тому числі забезпечення апеляційного оскарження рішень суду, за визначеною Конституцією України та Кримінальним процесуальним Кодексом України процедурою.

Керуючись ст.ст. 5, 392, 399 КПК України, суддя-доповідач, -

постановив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Каланжова В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2021 року, якою відмовлено у задоволенні заяви захисника про призначення суду присяжних у справі №495/1286/21.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою та долученими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський