Єдиний унікальний номер 229/513/21

Номер провадження 22-ц/804/2051/21        

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Бахмут

справа  № 229/513/21

провадження  № 222-ц/804/2051/21

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін  в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут  цивільну справу № 229/513/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»,

на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 червня 2021 року (суддя Грубник О.М.), ухваленого в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено01 червня 2021 року,–

В С Т А Н О В И  В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В лютому 2021 року позивач – АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 30 травня 2011 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування  картрахунку, яка додається до позову. Для користування кредитним картковим рахунком  відповідач отримав кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 Договору на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно до п. 2.1.1.12.3. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором а підтверджується випискою по рахунку. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання  своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 30 травня 2011 року у розмірі 13 010,35 грн. станом на 04 січня 2021 року, яка складається з наступного: 4378,63 грн. – заборгованість за кредитом; 8631,72 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 0,00 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 01 червня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від  30 травня 2011 року станом на 04 січня 2021  року у сумі  4378 грн. 63 коп. Стягнуто з  ОСОБА_1   на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 771 грн. 80 коп.  В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що у заяві позичальника від 30 травня 2011 року процентна ставка не зазначена, при цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Умов розумів відповідач  та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача  ОСОБА_1   на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом – 4 378,63 грн., а позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пенею, які позивач просить стягнути на його користь задоволенню не підлягають.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач – АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить  скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ  КБ «Приватбанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що до суду була надана копія анкети-заяви,  в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що «Підписання даної анкети-заяви я згідно зі ст.634 Цивільного кодексу України в повному обсязі приєднуюсь до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді і які разом з тарифами складають договір банківського обслуговування. Погоджуся з тим, що умови та правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті  банку www.privatbank.ua зі змінами Умов та Правил зобов`язуюся знайомитися самостійно на офіційному сайті банку».

Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду та них.

Судом першої інстанції не досліджено довідку про умови кредитування, підписану відповідачем в той же день в якій вказано наступні умови: тип картки – «Універсальна 55 днів пільгового періоду»; валюта картки – гривня; базова відсоткова ставка за користування кредитом – 2,5% в місяць (30% річних); порядок нарахування комісії і пені; порядок погашення заборгованості по кредиту.

Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору і погодження з умовами кредитування.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки, випискою по рахункам відповідача, довідкою банку про зміну умов кредитування.

У виписці по рахунку коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затверджених наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року №578/5. Отже, з виписки чітко вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

В даній справі не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вона висловлена в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем занервувалися такі умови договору як погодженні між сторонами у належний спосіб, а в підписаних відповідачем документах умови кредитування не містилися. Натомість в даній справі умови кредитування належним чином погодженні із відповідачем, що підтверджується підписаною довідкою про умови кредитування.

Судом не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30 травня 2011 року між ОСОБА_1 та позивачем укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту (а.с.12).

Згідно копії Статуту АТ КБ «ПриватБанк», вказаний банк є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.46-47).

До кредитного договору банк додав довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (а.с.13,14-38).

З довідки про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», вбачається, що базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році) - 2,5%. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його підписом на вказаній довідці (а.с.13).    

Відповідно довідки, яка знаходиться на (а.с.10) свідчить про те, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитні картки, а саме: № НОМЕР_1 з терміном дії до 02/15 (дата відкриття 30 травня 2011 року); НОМЕР_2 з терміном дії до 06/18 (дата відкриття 21 липня 2015 року).

Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), свідчить про те, що 30 травня 2011 року на картковий рахунок НОМЕР_1 був встановлений кредитний ліміт розміром 5 000,00 грн., який  30 травня 2011 року був зменшений до 300,00 грн., 22 вересня 2014 року був збільшений до 4 650,00 грн.,03 березня 2015 року зменшений до  4380,00 грн.,16 січня 2020 року зменшений до 0,00 грн. (а.с.11).

Відповідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30 травня 2011 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі – 197 967,89 грн., з яких 4378,63 грн. – заборгованість за кредитом; 189 789,26 грн. – заборгованість за процентами; 3 800,00 грн. прострочена комісія (а.с.5-8).

Відповідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30 травня 2011 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 04 січня 2021 року вбачається, що заборгованість складає - 13 010,35 грн., з яких: 4378,63 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 8631,72 грн. – заборгованість за простроченими відсотками(а.с.9).

За вказаним розрахунком, проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентними ставками 30% за період з 30 травня 2011 року до 31 серпня 2014 року, в період з 01 вересня 2014 року до 31 березня 2015 року – за процентною ставкою 34,80%, в період 01 квітня 2015 року до 30 вересня 2020 року – за процентною ставкою у розмірі 43,20% річних. (а.с.5-8).

При цьому заборгованість за процентами за період з 30 травня 2011 року до 31 серпня 2014 року (до підвищення банком процентної ставки до 34,80% річних) становила 800,44 грн. (а.с.5-8).

З виписки за договором № б/н станом на 06 січня 2021 року, вбачається, що відповідач – ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, купував, здійснював поповнення картки в терміналі та в відділенні банк). (а.с.48-52).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ  ПРАВА

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі – 8631,72 грн.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4378,63 грн., не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову  складає 13 010,35 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 8631,72 грн., суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 30 травня 2011 року процентна ставка не зазначена, при цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Умов розумів відповідач  та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі не можливо з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється частково або  в повному обсязі на підставах, встановлених договором  або законом (частина 1 стаття 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 

За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що  до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пред`являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом, позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг,  довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», розрахунок заборгованості (а.с.5-8,9,12,13).

Відповідно довідки про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 2,5 %. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна,55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його підписом на вказаній довідці (а.с.13).

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняв дії, які свідчать про згоду з розміром процентної ставки – 30% на рік (2,5 % х 12).

За правилом частин першої – третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.  Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог статей 263 – 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення, крім іншого,  зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Проте суд першої інстанції на порушення вимог статей 89, 263 – 265 ЦПК України не надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, зокрема довідці про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем; розрахунку заборгованості; та не мотивував відхилення цих доказів.

Як зазначалось вище, зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Встановивши, що довідка про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначена процентна ставка, підписана позичальником; останній вчиняв дії, які свідчать про обізнаність та згоду з розміром процентної ставки – 30% на рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про  доведеність АТ КБ «ПриватБанк» обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка.

Відповідач на спростування цих обставин не подала суду належних, допустимих, достовірних  і достатніх доказів, як передбачено статтями 12, 81 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідач вчиняв дії, що свідчать про згоду із процентною ставкою 30%. За таких обставин висновок суду першої інстанції  про відсутність умов договору про встановлення процентної ставки є помилковим і спростовується письмовими доказами, а доводи апеляційної скарги, що позивач має право на захист порушеного права шляхом отримання процентів за користування кредитом, оскільки кредитним договором встановлений розмір процентів, є обґрунтованими.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи, позивач в порушення вимог процесуального закону жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі  34,80% та 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості,   не подав; як і не подав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення її про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, якою визначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Однак матеріали справи не містять відомостей, що банк відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору (підвищення процентної ставки).

Отже, ПриватБанк не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку.

Таким чином, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 30,00% річних.

Визначаючи період за який банк має право ставити вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного.

Позивачем надано довідку з якої вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитні картки, а саме: № НОМЕР_1 з терміном дії до 02/15 (дата відкриття 30 травня 2011 року); НОМЕР_2 з терміном дії до 06/18 (дата відкриття 21 липня 2015 року). (а.с.10).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, позивач має право вимагати повернення процентів за користування кредитом за період з 30 травня 2011 року по 30 червня 2018 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками за період з 30 травня 2011 року по 30 червня 2018 року підлягають частковому задоволенню.

Заборгованість за процентами за період з 30 травня 2011 року по 31 серпня 2014 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила – 800,44 грн.

Розмір заборгованості за процентами за період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2018 року становить 5 218,13 грн., згідно з розрахунком:

з 01 вересня 2014 року по 24 вересня 2019 року – 92,84 грн. (4524,40 грн. (поточна заборгованість) + 123,16 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*24д.);

з 25 вересня 2014 року по 18 листопада 2014 року – 202,98 грн. (4510,77 грн. (поточна заборгованість) + 0,00 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*54д.);

з 19 листопада 2014 року по 30 грудня 2014 року – 156,90 грн. (4378,63 грн. (поточна заборгованість) + 0,00 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*43д.);

з 31 грудня 2014 року по 30 січня 2015 року – 113,11 грн. (4271,58 грн. (поточна заборгованість) + 107,05 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*31д.);

з 31 січня 2015 року по 29 січня 2018 року – 3 999,15 грн. (4177,60 грн. (поточна заборгованість) + 201,03 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*1096д.);

з 31 січня 2018 року по 30 червня 2018 року – 653,15 грн. (0,00 грн. (поточна заборгованість) + 4378,63 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*179д.);

Таким чином, загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 30 травня 2011 року по 30 червня 2018 року становить 6 018,57 грн. (5218,13 грн. +800,44 грн.).

Тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Велика Палата Верховного Суду під час перегляду 03 липня 2019 року  судового рішення у подібних правовідносинах (справа № 342/180/17) дійшла висновку, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір,  умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, можливо застосувати до спірних правовідносин за умови достовірного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата також зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тобто Умови та правила надання банківських послуг, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети,  якщо відсутнє достовірне підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови договору.

Оскільки  у справі, яка переглядається, установлено, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг, сторони також підписували інші умови договору, зокрема довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій зазначена базова процентна ставка, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір,  умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому,  неможливо застосувати до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, встановивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та зміни в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 6018,57 грн., відмовити в стягненні заборгованості за відсотками в розмірі 2 613,15 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом  справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 4535,17 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог), з яких: 1814,07 грн. – судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 2721,10 грн. – судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», задовольнити частково.

Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати, в частині розподілу судових витрат змінити.

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі  6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривень 57 копійок.

В стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2 613,15 гривень,  відмовити.

Змінити розподіл судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» з 771,80 гривень на 4535,17 гривень.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати в розмірі 4535 (чотири тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 17 копійок, з яких: 1814,07 гривень – судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 2721,10 гривень – судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий              О.О.Тимченко   

Судді:                   О.А. Мірута

          Я.В. Хейло