Справа № 215/883/16-к

1-кп/215/268/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Камбул М.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Колесник К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015040760001948 від 31.10.2015 р., відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не працюючого, з вищою освітою, розлученого, не має на утриманні малолітніх / неповнолітніх/ дітей, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродження м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участі учасників кримінального провадження: прокурора - Чеботової Т.В., обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника - Севостьянової І.Г., Савенко М.О., Гавриленко В.В., потерпілого - ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

30.10.2015 року близько о 10.30 годині ОСОБА_2 разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 , знаходячись на території домоволодіння малознайомого їм ОСОБА_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , за взаємною згодою, отримали від останнього автомобіль марки «ГАЗ 32213», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав їх спільному знайомому ОСОБА_6 .

Залишивши територію вказаного домоволодіння, близько о 10.40 годин 30.10.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 достовірно знаючи, що ОСОБА_4 у приміщенні власного гаража на подвір`ї свого будинку зберігає належне йому майно, а саме: обладнання для газової різки металу, зварювальний апарат та кутову шліфувальну машинку, з метою незаконного заволодіння вказаним майном, із корисливих спонукань, вступили поміж собою в попередню змову на заволодіння зазначеним майном, шляхом застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_4 , із використанням невстановленої слідством вогнепальної зброї, призначеної для відстрілу патронів несмертельної дії, споряджених гумовими кулями, яку вони мали при собі. З цією метою, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зайшли на подвір`я будинку за вищевказаною адресою та діючи на досягнення злочинного результату - незаконною заволодіння майном ОСОБА_4 , а саме: приладдям для газової різки металу, зварювальним апаратом та кутовою шліфувальною машинкою, стали вимагати від ОСОБА_4 негайно відчинити ворота його гаража з метою доступу до вказаного майна та подальшого заволодіння ним.

Отримавши від ОСОБА_4 відмову відкрити гараж, та таким чином надати доступ до зазначеного майна, ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з співучасником злочину ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння майном ОСОБА_4 , із корисливих спонукань, близько о 10.45 годин 30.10.2015 року, знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_4 , напали па нього, та застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_4 , почергово та погоджено здійснили не менше 7 прицільних пострілів з невстановленої слідством вогнепальної зброї, призначеної для відстрілу патронів несмертельної дії, споряджених гумовими кулями, яку вони мали при собі, зокрема ОСОБА_2 в результаті 6 пострілів влучив в область живота, верхніх та нижніх кінцівок потерпілого ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілому, згідно висновків судово-медичних експертиз за №2611 від 15.12 2015 року та № 285 від 18.02.2016 року, тілесні ушкодження у вигляді:

- вогнепального відкритого уламковою перелому основної фаланги 3-го пальця лівої кисті, яке за своїм характером відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я;

- вогнепального непроникаючого сліпого кульового поранення передньої черевної стінки, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, яке викликало короткочасний розлад здоров`я;

- 4 вогнепальних сліпих кульових поранень лівої нижньої кінцівки, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 припинили свої протиправні дії та залишили місце скоєння злочину.

Ці дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Ці дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 187КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України не визнав. Пояснив, що влітку 2015 року він звернувся до ОСОБА_6 з приводу працевлаштування, на що останній повідомив про наявність в нього автомобілю марки «ГАЗ», який він здавав в оренду Власову, якого він не може знайти та який не платить за оренду. Після цього, ОСОБА_6 дав йому адресу мешкання ОСОБА_7 та сказав щоб він поїхав до ОСОБА_7 та забрав «ГАЗ».

22.10.2015 він поїхав до ОСОБА_4 , щоб забрати автомобіль, але ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 та вони домовилися, що ОСОБА_4 ще попрацює на ній. Після цього ОСОБА_8 сказав йому приїхати за автомобілем через тиждень, а ОСОБА_7 сказав , що якщо він приїде в п`ятницю за автомобілем, то він йому ноги прострелить, потім він уїхав.

30.10.2015 він попросив ОСОБА_2 відвезти його до ОСОБА_4 , на що останній погодився та вони разом приїхали до ОСОБА_4 . Коли вони приїхали до ОСОБА_4 , останній покликав ОСОБА_9 та сказав щоб він вигнав «ГАЗ» з двору, також ОСОБА_7 сказав ОСОБА_10 забрати їх речі з автомобіля.

Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_9 викрутками та монтіровкою вирвали магнітофон з проводкою, зламали торпеду та приборну панель. Він запитав у ОСОБА_4, що виробите, на що останній відповів, що спочатку відремонтуй її на 17-20 тис., а вже потім будеш заробляти на ній.

Потім він сів за кермо та намагався завести автомобіль, але йому це не вдалося, тому він вийшов з автомобіля та почав спілкуватися з ОСОБА_4 , почалася сварка, в ході якої ОСОБА_7 замахнувся на нього чашкою, він злякався та дістав з кишені куртки, в яку був одягнутий пістолет, з якого вистрелив 7 раз в ноги ОСОБА_4 , вистрелявши весь магазин.

Всі ці події відбувалися за територією домоволодіння ОСОБА_7 , перед воротами. Після того, як він вистрелив у ОСОБА_7 , з автомобіля вийшов ОСОБА_11 , забрав його, посадив в машину та вони поїхали.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України не визнав. Пояснив, що 30.10.2015 вранці йому зателефонував ОСОБА_1 та попросив з`їздити з ним, на що він нехотя погодився. Коли вони приїхали до домоволодіння ОСОБА_4 , зупинилися перед парканом та ОСОБА_12 вийшов з автомобіля, пішов до воріт, де до нього вийшов чоловік, з яким ОСОБА_12 спілкувався приблизно 10 хвилин. Після цього, відчинилися ворота та виїхав автомобіль «ГАЗ», за кермом якого був не знайомий для нього чоловік. Приблизно через 10 хвилин, він почув хлопки та побачив як ОСОБА_12 стріляє в потерпілого, він підбіг до ОСОБА_12 , схопив його за руку, повів до машини та вони уїхали. Раніше ніж 30.10.2015 він ОСОБА_7 ніколи не бачив.

Дослідивши та оцінивши вивчені в справі докази, аналізуючи показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що винуватість кожного обвинувачено, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в ході досудового та судового слідства доказами.

Так, вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в ході судового слідства доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він взяв у ОСОБА_6 автомобіль «ГАЗ» в оренду та займався металобрухтом. В кінці 2015 року обвинувачені вперше приїхали до нього додому та ОСОБА_12 сказав йому, що приїхав за машиною, оглядали машину, в якій в той час було газозварювальне обладнання. Потім, він подзвонив ОСОБА_8 та вони домовилися, що автомобіль залишиться в нього в користуванні ще деякий час та обвинувачені пішли. В цей час на території домоволодіння були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які працювали та жили в нього.

30.10.2015 обвинувачені повторно приїхали до нього. Вдома була його мама, дитина ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ворота були зачинені. ОСОБА_12 постукав в двері, напевно потрапив на територію домоволодіння, перелізши через паркан, він відчинив двері та побачив в дворі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , обвинувачені сказали йому, що вони приїхали за автомобілем. Він в присутності обвинувачених забрав із авто свої речі, потім відчинив ворота та ОСОБА_9 вигнав авто за ворота та віддав ключі.

Обвинувачені протягом всього часу вимагали віддати обладнання для різки металу та відкрити гараж, на що він пояснював, що з приводу обладнання він сам розбереться з ОСОБА_6 та почав зачиняти ворота, на що обвинувачений ОСОБА_11 підставив ногу та не дав йому зачинити ворота, потім ОСОБА_11 забіг у двір, дістав пістолет, схожий на «Вальтер», який тримав в правій руці та підтримував знизу лівою рукою, вимагав віддати обладнання та відкрити гараж, але він не погодився, потім ОСОБА_11 вистрелив йому в живіт. Він сказав йому : що ти робиш? Після цього ОСОБА_11 почав цілитися йому в область паху, але він прикрився рукою, тому ОСОБА_11 влучив йому в палець, потім почав стріляти по ногам. В цей час ОСОБА_12 вистрелив в нього 1 раз та влучив в ногу, в ОСОБА_12 в руках був револьвер. ОСОБА_11 вистрелив приблизно 6-7 разів, все це відбувалося перед гаражем, до гаражу він стояв спиною. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 знаходилися біля літньої кухні, але не підходили, бо боялися. Потім він пішов перемотати руку, а коли повернувся, то обвинувачених вже не було, автомобіль «ГАЗ» залишився стояти за воротами. Потім він подзвонив ОСОБА_6 , який відвіз його в лікарню.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він жив та живе поряд із Власовим та вони займалися прийманням металобрухту, мали ваги та обладнання для різки металу, яке зберігали в гаражі на території домоволодіння ОСОБА_4 .

Обвинувачені приїздили до ОСОБА_4 за автомобілем «ГАЗ», який їм вигнали за ворота та віддали ключі від авто. Після того, як автомобіль віддали обвинуваченим, він та ОСОБА_14 пішли в літню кухню, ОСОБА_7 залишився на подвір`ї. Коли вони почули постріли то вийшли з кухні та побачили, що ОСОБА_7 стоїть спиною до гаражу, ОСОБА_11 стоїть біля літньої кухні з пістолетом в руках, який направлений на ОСОБА_7 , а ОСОБА_12 стоїть біля воріт, також з пістолетом в руках, у ОСОБА_7 йшла кров та він тримався за бік, був поранений палець. Потім ОСОБА_11 направив пістолет на нього та вийшов з двору разом із ОСОБА_12 , автомобіль «ГАЗ» так і залишився стояти за воротами, ніхто його не забирав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що восени 2015 року на подвір`я до потерпілого ОСОБА_7 приїхали обвинувачені, щоб забрати автомобіль «ГАЗ». Він, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 займалися прийманням металобрухту, мали газо-ріжуче обладнання для металу та вказаний автомобіль був у них в оренді. Коли обвинувачені приїхали,то ОСОБА_7 сказав йому віддати автомобіль, тому він сів за кермо автомобіля та вигнав його за ворота, потім пішов в літню кухню. Через деякий час він почув постріли та коли він разом із ОСОБА_13 вибігли до ОСОБА_7 , то побачили, що ОСОБА_11 стоїть навпроти ОСОБА_7 з пістолетом, та ОСОБА_12 стоїть збоку ОСОБА_7 також з пістолетом, а у ОСОБА_7 побачив кров. Пістолети обох обвинувачених були направлені на ОСОБА_7 , потім зброю обвинувачені направляли також і в їх сторону. В його присутності обвинувачені стріляли в ноги чи в живіт потерпілого ОСОБА_7 , точно не пам`ятає. Після пострілів, обвинувачені позабирали гільзи та залишили територію домоволодіння. Він чув, як обвинувачені погрожували Власову вбивством.

До цих подій, приблизно за тиждень, обвинувачені вже приїздили забирати обладнання та автомобіль, але ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_6 та вони домовилися ще попрацювати. В перший раз, коли приїздили обвинувачені, вони оглядали автомобіль та обладнання, також заходили в гараж.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка є колишньою дружиною потерпілого пояснила, що восени 2015 року їй зателефонував ОСОБА_4 та повідомив що в нього стріляли двоє чоловіків, нанесли 7 поранень. В користуванні потерпілого був автомобіль «ГАЗ», який належав ОСОБА_6 та який чоловік використовував для здійснення операцій з металобрухтом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснювала, що ОСОБА_7 дійсно купував у неї та у її колишнього чоловіка ОСОБА_17 газозварювальне обладнання, а саме: зварювальний апарат, 2 болгарки та різак для металу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснював, що йому належить автомобіль «ГАЗ», який він здавав в оренду ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_7 перестав йому платити за оренду авто, він знайшов іншого водія - ОСОБА_1 , для здійснення вантажних перевезень та сказав йому забрати автомобіль у ОСОБА_4. Потім, коли ОСОБА_12 поїхав до ОСОБА_7 за авто, останній зателефонував йому, пообіцяв сплатити оренду та попросив залишити автомобіль, на що він погодився.

В день подій , що сталися, ОСОБА_7 йому телефонував та розповів про інцидент, він возив ОСОБА_7 до лікарні. Газо-ріжуче обладнання він купував на прохання ОСОБА_7 , але для якої саме діяльності йому не відомо. Він казав ОСОБА_7 щоб останній завантажив все обладнання в машину , але не пам`ятає чи казав він ОСОБА_12 забрати обладнання.

Протоколом огляду місця події від 30.10.2015, т.2, з фото таблицями до нього, а.с.7-10, згідно якого в присутності двох понятих, за участю спеціаліста, було оглянуто територію домоволодіння АДРЕСА_4 та виявлено біля території вказаного домоволодіння автомобіль «Газель», д/н НОМЕР_1 , та на подвір`ї вказаного домоволодіння виявлено на відстані 1,5 м від воріт та на відстані приблизно 1 м від стіни будинку на бетоні групи слідів нашарування речовини бурого кольору та вилучено 3 змиви даної речовини;

Протоколом огляду місця події від 31.10.2015 з фото таблицями до нього, т.2 а.с. 12-15, згідно якого в присутності двох понятих було виявлено належний потерпілому мобільний телефон, встановлено абонентський номер мобільного оператора, та вилучено мобільний телефон марки «НТС 500» та сім-картку мобільного оператора Київстар;

Довідкою КЗ «Криворізька міська лікарня №2»ДОР, т.2, а.с.54, згідно якої 30.10.2015 ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з множинними вогнепальними пораненнями нижніх кінцівок. Проникаюче вогнепальне поранення брючної стінки без пошкодження внутрішніх органів. Вогнепальне поранення основної фаланги третього пальця лівої кисті. Відкритий багато уламковий перелом основної фаланги третього пальця лівої кисті.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання, від 25.11.2015, т.2, а.с.61-63, згідно якого, потерпілий ОСОБА_4 впізнав особу, яка 30.10.2015 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4 вистрелила в нього. Впізнаний чоловік представився ОСОБА_1 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання, від 25.11.2015, т.2, а.с.64-66, згідно якого, свідок ОСОБА_9 впізнав особу, яка 30.10.2015 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4 вистрелила у ОСОБА_4 .. Впізнаний чоловік представився ОСОБА_1 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання, від 25.11.2015, т.2, а.с.67-69, згідно якого, свідок ОСОБА_10 впізнав особу, яка 30.10.2015 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4 вистрелила у ОСОБА_4 .. Впізнаний чоловік представився ОСОБА_1 .

Протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 22.12.2015 року, т.2 а.с.75-77 та інформацією ПрАТ «Київстар» №6748 вих від 22.12.2015,т.2, а.с.80-83 про зв`язок від 30.10.2015 кінцевого обладнання абонентів мобільного оператора «Київстар» за номерами НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 .

Висновками судово-медичного експерта №2611 від 15.12.2015 та №285 (2611-15) від 18.02.2016, згідно яких при судово-медичному дослідженні у потерпілого ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: вогнепальне непроникаюче сліпе кульове поранення передньої черевної стінки, вогнепальні сліпі, кульові поранення нижніх кінцівок, вогнепальний відкритий уламковий перелом основної фаланги 3-го пальця лівої кисті. Ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею ( кулі) в результаті пострілів із неустановленої вогнепальної зброї. Визначити тип зброї (вогнепальна чи травматична) не представляється можливим із-за відсутністю судово-медичних даних. Вогнепальний відкритий скалковий перелом основної фаланги 3-го пальця лівої кисті за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 доби). П.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Вогнепальні поранення передньої черевної стінки та нижніх кінцівок за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я. П.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Час виникнення тілесних ушкоджень згідно даних медичних документів може відповідати 30.10.2015 року. Будь-яких судово-медичних даних, враховуючи медичні документи, які могли б свідчити, що всі тілесні ушкодження у потерпілого виникли в різний час не має. Детальної характеристики вогнепальних поранень у потерпілого в представлених медичних документах не виявлено. Визначити взаємне розташування потерпілого і нападника (нападників) в момент утворення тілесних ушкоджень не представляється можливим із-за відсутністю судово-медичних даних. При дослідженні в момент надходження потерпілого до стаціонару алкоголь не виявлено. У ОСОБА_4 виявлено 7 вогнепальних непроникаючих сліпих кульових поранень передньої черевної стінки, лівої кисті та нижніх кінцівок. Всі тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути при обставинах та механізмі, які були продемонстровані самим потерпілим під час проведення слідчого експерименту (т.2 а.с.87-89, т.3 а.с.90-91).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, від 11.12.2015, т.2, а.с.90-91, згідно якого, свідок ОСОБА_9 впізнав на фотознімку №3 особу, яка 30.10.2015 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4 спричинив ОСОБА_4 вогнепальні поранення. Згідно довідки, на фотознімку №3 зображений ОСОБА_2 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, від 11.12.2015, т.2, а.с.90-91, згідно якого, свідок ОСОБА_10 впізнав на фотознімку №2 особу, яка 30.10.2015 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4 спричинив ОСОБА_4 вогнепальні поранення. Згідно довідки, на фотознімку №2 зображений ОСОБА_2 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання, від 11.01.2016, т.2, а.с.201-203, згідно якого, потерпілий ОСОБА_4 впізнав особу під №3, яка 30.10.2015 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4 декілька разів вистрелила в нього. Впізнаний чоловік під №3 представився ОСОБА_2 .

Протоколом слідчого експерименту від 21.01.2016, т.3, а.с.59-60, який фіксувався на ДВД диск, проведеного в присутності понятих, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 пояснює обставини події. Так, під час проведення слідчого експерименту, потерпілий вказує на те, як він розташовувався перед гаражем, вказує на місце розташування кожного з обвинувачених та на порядок нанесення йому вогнепальних поранень. Зазначає про вимоги обвинувачених відімкнути гараж,вказує на його місце розташування.

Судом, в судовому засіданні було здійснено перегляд відеозапису проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 , т.3,а.с.61.

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх тимчасового вилучення від 22.01.2016, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу від 22.01.2016 вилучено в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» 4 (чотири) гумових предмети кулястої форми, вилучені з тіла потерпілого ОСОБА_4 під час надання йому медичної допомоги у КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2 «ДОР» ,т.3 а.с.63-65.

Висновком судово-балістичної експертизи від 03.02.2016 за №58/07-369 т.3 а.с.70-72, згідно якої чотири предмети, вилучені з тіла потерпілого ОСОБА_4 під час надання йому медичної допомоги у КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2 «ДОР», є кулями - складовими частинами пістолетних (револьверних) патронів калібру 9мм Р.А./R, споряджених снарядами «несмертельної» дії,які використовуються для стрільби з пристроїв (пістолетів і револьверів)калібру 9мм Р.А., призначених для відстрілу патронів, споряджених метальними снарядами «несмертельної дії» (пістолети «Форт - 12Р» , «Форт -17Р», «ПМР», «ВІЙ», «АЕ 790 G» та ін. , револьвери «Скат- 1Р» , «Скат- 1РК»,«Комбриг» та ін., перероблені газові або сигнальні пістолети і револьвери, а також саморобна зброя, виготовлена під даний патрон).

Постановою про визнання речовим доказами від 04.02.2016, т.3, а.с.73, згідно якої сліди нашарування РБК, вилучені на марлеві тампони під час огляду місця поді та 4 кулі,котрі є складовими частинами пістолетних патронів калібру 9мм., вилучені з тіла потерпілого ОСОБА_4 визнані речовими доказами.

Протоколом слідчого експерименту від 17.02.2016, т.3, а.с.85-87,з фото таблицями до нього, проведеного в присутності понятих, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 пояснює обставини події, вказує на місце розташування обвинувачених відносно нього та вказує, як обвинувачені та в які частини його тіла наносили вогнепальні поранення.

Положеннями ст.22 КПК України закріплено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінальним процесуальним законодавством.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, повинен перевірити не тільки докази обвинувачення, а і докази сторони захисту на спростування обвинувачення, що узгоджується з вимогами ст.7 КПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд також враховує прецеденту практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України» (п.150) від 21.04.2011 року та «Кобець проти України» (п.43) від 14.02.2008 року, згідно яких суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Таким чином, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає зібрані у справі докази належними та допустимим, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, у повній мірі узгоджуються між собою, і судом не встановлено жодних істотних порушень прав і свобод людини під час їх отримання. Будь-яких інших доказів сторонами, які були рівними і вільними у використанні своїх процесуальних прав у межах і у спосіб, передбачений КПК України, суду не надано.

Як під час судового розгляду так і в судових дебатах обвинувачені та захисник наголошували на їх не причетність до вчинення злочину, в якому вони обвинувачуються, просили їх виправдати.

Аналізуючи у сукупності та системному взаємозв`язку досліджені у судовому засіданні письмові матеріали кримінального провадження, показання свідків, потерпілого, та кожного з обвинувачених, а також висновки судових експертиз, суд приходить до наступного.

Розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) ( 2341-14 ) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні, що відображено, у тому числі, в постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 р.

Небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187КК) ( 2341-14 ) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення.

При вирішенні питання, щодо наявності в діях обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України суд приймає до уваги покази потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , натомість покази обвинувачених суд не може взяти до уваги, оскільки вони спростовуються, як показами потерпілого та вказаних свідків так і протоколом огляду місця події від 30.10.2015.

Так, потерпілий та свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні вказували, що напад на потерпілого стався на території домоволодіння АДРЕСА_4 , біля гаражу. Свідки зазначали, що після того, як вони почули постріли, вони вибігли з літньої кухні та побачили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які тримали в руках зброю , направлену в бік потерпілого.

Обвинувачені в судовому засіданні наполягали на тому, що лише ОСОБА_1 стріляв в потерпілого, а ОСОБА_2 взагалі був в автомобілі та ніяких протиправних дій не вчиняв, вказували на те, що події відбувалися за територією домоволодіння.

Згідно протоколу огляду місця події від 30.10.2015 (т.2 а.с.7-10), саме на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_4 було виявлено групи слідів нашарування речовини бурого кольору, тобто злочин стався на території вказаного домоволодіння та причетність кожного з обвинувачених до вчинення даного злочину підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими та проаналізованими судом.

Суд звертає увагу на наявність спільного умислу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення нападу, про що свідчать їх узгоджені дії в момент нападу, оскільки з показань потерпілого та свідків вбачається, що кожен з обвинувачених мав в руках зброю, тобто обвинувачені заздалегідь готувалися до нападу, також обвинувачені стріляли в потерпілого почергово.

Показання потерпілого з приводу нанесення йому поранень обвинуваченими суд, вважає такими, що в достатній мірі підтверджують спільні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому суд, зазначає, що висновками судово-медичного експерта №2611 від 15.12.2015 та №285(2611-15) від 18.02.2016, т.2 а.с.87-89, т.3 а.с.90-91, повністю підтверджено такі показання потерпілого ОСОБА_4 , оскільки в ньому зазначено, що всі тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути при обставинах та механізмі, які були продемонстровані самим потерпілим під час проведення слідчого експерименту.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Суд, зважаючи на вказані приписи та приймаючи до уваги показання потерпілого ОСОБА_4 , які узгоджуються з висновками експертиз №2611 від 15.12.2015 та №285(2611-15) від 18.02.2016 та показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , вважає доведеним наявність в діях обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попередньої змови на вчинення розбійного нападу.

При цьому суд звертає увагу, що форма змови для наявності співучасті значення не має, як і тривалість часу до вчинення злочину та вважає доведеним доказами у справі, що в даному випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли як співвиконавці за попередньою змовою, оскільки вчиняли спільні, узгоджені дії направлені на реалізацію свого умислу, а саме спільно застосовували насильство в цей час вчиняючи дії для вилучення майна потерпілого ОСОБА_4 .

Щодо наявності в гаражі у потерпілого майна, яким хотіли заволодіти обвинувачені слід зазначити наступне.

До суду було надано товарний чек щодо різака, накладну на зварювальний апарат, рахунок щодо кутової шліфувальної машинки, договір оренди майна та акт прийому передачі кисневих балонів , т.4 а.с.177-181, та свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснював, що саме він придбав вказане майно та дав його в користування ОСОБА_4 , натомість свідок ОСОБА_16 вказувала про продаж вказаного майна саме потерпілому ОСОБА_4 .

Так, вказані свідки дають суду протилежні покази, належність майна як свідку ОСОБА_6 , так і потерпілому ОСОБА_4 на відповідній правовій підставі не підтверджується належними та допустимими доказами, натомість факт користування ОСОБА_4 газо-ріжучим обладнанням, яке він використовував під час здійснення діяльності з металобрухтом, та наявність цього майна в гаражі у потерпілого ОСОБА_4 підтверджується крім показів самого потерпілого, показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .

При кваліфікації дій обвинувачених щодо нападу з метою заволодіння чужим майном, слід звернути увагу на дії самих обвинувачених, а саме на те, що обвинувачені напередодні події приїздили до обвинуваченого та оглядали автомобіль, в якому на той час знаходилося газо-ріжуче обладнання, тобто про наявність вказаного обладнання у потерпілого обвинуваченим було відомо.

Крім того, потерпілий спочатку добровільно віддав обвинуваченим автомобіль, за яким вони приїхали, а потім обвинувачені зайшли на територію домоволодіння та спричинили потерпілому вогнепальні поранення, вимагаючи відчинити гараж та віддати майно.

Під час судового розгляду, як потерпілий так і обвинувачені вказували на відсутність неприязнених відносин між ними, також судом не було встановлено підстав, за яких потерпілий міг би обмовити обвинувачених.

Враховуючи активні дії обвинувачених в їх сукупності, навіть при відсутності свідків під час того, як обвинувачені вимагали у потерпілого відкрити гараж та віддати майно , суд розцінює такі дії обвинувачених, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, що підтверджується сукупністю зібраних та досліджених доказів.

Таким чином, сукупність доказів у справі та розяснення викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» свідчать, що доказами у справі підтверджено всі обєктивні ознаки вказаного складу злочину, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, що підтверджується висновками експертиз, якими виявлені в потерпілого тілесні ушкодження віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, речовими доказами, показаннями потерпілого та свідків, та вказане в сукупності свідчить про направленість умислу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вчинення саме розбійного нападу.

Так, аналізуючи показання кожного обвинуваченого, дослідивши та оцінивши вивчені в справі докази, виходячи із сукупності досліджених судом обставин, способу вчиненого діяння, знаряддя злочину, не залишивши без уваги жодної пом`якшуючої або обтяжуючої його ознаки, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 винен у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Також, суд погоджується з пред`явленим ОСОБА_2 обвинуваченням за ч.2 ст.187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

До пояснень обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_2 взагалі ніяких протиправних дій не вчиняв та злочин було вчинено лише обвинуваченим ОСОБА_1 суд відноситься критично та розцінює їх, як намір уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вказані пояснення спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, показами потерпілого та свідків.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положення, викладеного у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Так, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, ніде не працює, розлучений, не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх/ дітей, має на утриманні непрацездатну матір, якає інвалідом третьої групи, перебував під профілактичним наглядом з травня 2009 по листопад 2010 з приводу вживання канабіоїдів зі шкідливими наслідками, під наглядом лікаря психіатра не перебуває та не перебував, не є особою з інвалідністю.

Пом`якшуючих покарання обставин згідно ст.66 КК України та обтяжуючих покарання обставин згідно ст.67 КК України обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, ніде не працює, не одружений, має на утриманні малолітню доньку 2020 р.народження, не є особою з інвалідністю, під наглядом лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває та не перебував, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Пом`якшуючих покарання обставин згідно ст.66 КК України та обтяжуючих покарання обставин згідно ст.67 КК України обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив, що «… Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При застосуванні обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, приймаючи до уваги обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , дійшов висновку що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 неможливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 75 КК України для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 з випробувальним терміном та призначенням покарання з застосуванням ст. 69 КК України, судом не встановлено.

Також, приймаючи до уваги обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , суд дійшов висновку що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 , неможливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 75 КК України для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , з випробувальним терміном та призначенням покарання з застосуванням ст. 69 КК України, судом не встановлено.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз, підлягають стягненню з обвинувачених в порядку ст. 122, 124 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 втратив свою дію.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року , якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року ( включно) і щодо неї продовжувались застосовуватись заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року , тобто після набрання чинності Законом України №2046-VII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Отже, попереднє ув`язнення у розумінні положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» є момент набранням вироком законної сили. Виходячи з наведеного підлягає зарахуванню,як обвинуваченому ОСОБА_1 так і обвинуваченому ОСОБА_2 увесь термін їх попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369,370,371 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (всім) років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

Зарахувати ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з моменту затримання - з 13 січня 2016 року по 04 лютого 2020 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, вважаючи покарання відбутим.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (всім) років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

Зарахувати ОСОБА_2 на підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з моменту затримання - з 11 січня 2016 року по 04 лютого 2020 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, вважаючи покарання відбутим.

Стягнути з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи холодної зброї та судово-балістичної експертизи в розмірі 552,72 грн. з кожного .

Речові докази:

- сліди нашарування РБК, вилучені на марлеві тампони під час огляду місця події - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- 4 кулі, які вилучені з тіла потерпілого ОСОБА_4 та згідно квитанції № 74 знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: