1Справа № 335/8343/21 2-о/335/131/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, що є тимчасово окупованою територією України померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що заявник отримав лікарську довідку про причини смерті №3501 від 30.06.2021 та копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , видане Київським ВРАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької народної республіки, оскільки документи видані на непідконтрольній Україні території, заявник позбавлений можливості здійснити реєстрацію факту смерті та отримати відповідне свідоцтво про смерть, у зв`язку з чим, просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк.

Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за відсутності заявника та його представника.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що розгляд даної справи відповідно до вимог частини другої статті 317 ЦПК України, здійснюється невідкладно, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника та представника заінтересованої особи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності з ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено, що згідно документа під назвою «свідоцтво про смерть» серії НОМЕР_1 , виданого Київським ВРАЦС «Міністерства юстиції» так званої «Донецької народної республіки» 02.07.2021, який розташований на тимчасово окупованій території України, та документа під назвою «довідка про причини смерті № 3501», виданого бюро судово-медичних експертиз «Міністерства охорони здоров`я» так званої «Донецької народної республіки» 30.06.2021, який розташований на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку.

Факт родинних відносин заявника з померлою підтверджено копією свідоцтва про народження заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , виданого 26.03.1971, актовий запис №423, з якого вбачається, що батьками заявника, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості отримати, відновити втрачені або знищені документи про це.

З урахуванням наданих суду документів, а також того, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику ОСОБА_1 для державної реєстрації факту смерті матері, суд, враховуючи вищенаведені положення законодавства, дійшов висновку про підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк.

Згідно з п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, суд допускає негайне виконання рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247, 293, 315, 317, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Копію рішення невідкладно надіслати до виконання до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Суддя А.В. Стеценко