Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 176/2449/17

Провадження № 2/932/2114/21

15 липня 2021 року                                                                        м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Громовику Д.О.                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

20.12.2017 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову посилається на те, що 13.05.1988 року сторони уклали шлюб, зареєстрований РАЦС Жовтоводського міськмиконкому, актовий запис №191, спільних неповнолітніх дітей не мають.

Спільне проживання та ведення побуту між сторонами припинено з 2009 року. Стосунки між чоловіком та дружиною погіршились, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Шлюбні стосунки між ними припиненні, примирення, на думку позивача, неможливе.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

У позовній заяві позивач прохала вирішити справу її відсутність.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. 08.07.2021 року до суду надав письмову заяву, згідно з якою прохав справу розглянути у його відсутність. Позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

В зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 13.05.1988 року сторони уклали шлюб, зареєстрований відділом РАЦС Жовтоводського міськмиконкому, актовий запис №191, спільних неповнолітніх дітей не мають.

Як зазначено позивачем та визнається відповідачем, шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем, ведення ними спільного господарства та проживання, припинені з 2009 року. Причиною цього стали різні погляди на шлюб, погіршення стосунків, втрата почуття любові та поваги, внаслідок чого, позивач вважає, що спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливими та суперечить її інтересам.

Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Оскільки, як встановлено судом, примирення між сторонами не можливе, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та вважає за можливе розірвати шлюб між сторонами, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 11.12.2017 року №QS29596501, що міститься у матеріалах справи. До початку розгляду справи по суті відповідач надав заяву про визнання позову. Внаслідок того, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто у сумі 320 грн. 00 грн. Решту судового збору у сумі 320 грн. 00 коп. належить стягнути з відповідача на користь позивача, позовні вимоги якого задоволені.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13.05.1988 року відділом РАЦС Жовтоводського міськмиконкому, актовий запис №191– розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320 грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову на підставі квитанції від 11.12.2017 року №QS29596501, в розмірі 320 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                                                 В.В. Куцевол