КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/425/2021 Головуючий у І-ій інстанції: Дев`ятко О.В.

Доповідач: Юденко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Юденко Т.М.

суддів Васильєвої М.А., Кияшка О.А.

секретаря Кичігіної О.С.

за участю прокурора Будкова В.С.

захисника Миненка С.І.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження по обвинуваченню за ч. 3 ст.187; ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 Павловської О.А., обвинуваченої ОСОБА_1 та захисника Миненка С.І. на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та їй призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна окрім житла.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обраховано з 11 вересня 2017 року.

Також за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що прокурором не доведено вчинення кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Вироку суду встановлено, що ОСОБА_1 11 вересня 2017 року близько 15 години прибула до приміщення «Обмін Валют» ТОВ «Фінансова Компанія «АЛЬФА-ІНВЕСТ ГРУП» за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 46-А, і там реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення розбійного нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, з проникненням у інше приміщення, одягнула на обличчя медичну маску, сонцезахисні окуляри, а на руки рукавички та тримаючи у лівій руці поліетиленовий пакет, а у правій руці кухонний ніж, зайшла за касиром ОСОБА_2 в приміщення обмінного пункту, а коли потерпіла обернулась на неї, приставила їй до живота ножа. Потерпіла почала захищатись та виштовхувати ОСОБА_1 з приміщення, на що обвинувачена для усунення потерпілої ОСОБА_2 як перешкоди, з метою подолання опору останньої, щоб мати можливість дістатися до готівкових коштів, нанесла ОСОБА_2 ножем два удари в область лівої частини грудної клітки та один удар у кисть лівої руки, спричинивши легкі тілесні ушкодження, а після того, як ОСОБА_2 стала голосно кликати на допомогу, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникла.

Також органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що вона у невстановлений досудовим розслідуванням день і час на території Центрального вокзалу станції Київ-Пасажирський в м. Києві, площа Вокзальна, 1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво в підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою і який надає права, зайшла зі свого планшету в мережу Інтернет, де на форумі почала вести переписку із невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) щодо придбання підробленого паспорта громадянина України та домовилась його купити за 2 000 гривень. На надісланий номер банківської картки ОСОБА_1 перерахувала вказані грошові кошти та надіслала на електронну адресу невстановленої досудовим розслідуванням особи свою фотокартку, а згодом забрала в одній із названих невстановленою особою комірок камери схову на вокзалі станції Київ-Пасажирський паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , виданий Чуднівським РВ УМВС України в Житомирській області 09.11.2010 із вклеєною фотокарткою ОСОБА_1 з метою подальшого його використання, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.358 КК України, як пособництво, тобто надання засобів для підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою і який надає права, з метою його використання.

В подальшому, ОСОБА_1 21 червня 2017 року близько 10 години за адресою: АДРЕСА_2 , під час укладання договору оренди житлового приміщення від 21.06.2017 з ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності НМЕ 476824 від 20.06.2017, використала завідомо підроблений документ, а саме паспорт на ім`я ОСОБА_3 та в цей же день у тому ж місці близько 15 год. 45 хв. під час укладання договору № 196083353 від 21.06.2017 про надання послуг підключення та доступу до мережі Internet\IPNET та додаткової угоди № 1 до вказаного договору, які їй надав технік-монтажник зв`язку ПрАТ «Індастріал Медіа Нетворк» ОСОБА_5 також використала завідомо підроблений документ, а саме паспорт на ім`я ім`я ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_1 22 червня 2017 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, за адресою: АДРЕСА_2 , під час укладання договору оренди №196083353/STB MAG 250 micro, який їй надав технік-монтажник зв`язку ПрАТ «Індастріал Медіа Нетворк» ОСОБА_5 , використала завідомо підроблений документ, а саме паспорт на ім`я ОСОБА_3 , відповідальність за що передбаченка ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України, суд 1-ї інстанції визнав огляд службового кабінету № 302, розташованого на 3-му поверсі Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, під час якого у ОСОБА_1 виявлено та вилучено паспорт громадянки України на ім`я ОСОБА_3 , картку фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер, договір №196083353 від 21.06.2017 про надання підключення та доступу до мережі Інтернет, додаткову угоду №1 до договору №196083353, договір оренди житлового приміщення, акт приймання передачі товару за договором оренди №196083353 від 24.06.2017 та складений за її результатом протокол, недопустимим доказом, що потягло за собою і визнання наступних (похідних) доказів недопустимими, а саме висновку експерта №8-4/2222 від 31 жовтня 2017 року, згідно з яким у паспорті громадянки України на ім`я ОСОБА_3 , мала місце переклейка фотокартки на сторінці №1.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1 просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року змінити та перекваліфікувати її дії на ч.1 ст. 187 КК України, призначивши мінімальне покарання в межах санкції вказаної статті, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і судом 1-ї інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

В апеляційній скарзі захисник Миненко С.І. просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року змінити в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_1 , перекваліфікувавши їх на ч.1 ст.187 КК України, та пом`якшити покарання, призначивши в мінімальному розмірі в межах санкції вказаної норми закону, оскільки висновки суду 1-ї інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки і застосував закон, який не підлягав застосуванню, внаслідок чого призначив обвинуваченій покарання явно несправедливе через суворість.

В доповненій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 Павловська О.А. просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватою за ч.3 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначити їй покарання: за ч.3 ст.187 КК України - 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна (окрім житла), яке є її власністю; за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі, за ч.4 ст. 358 КК України - 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70, з урахуванням вимог ч.1 ст.72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, (окрім житла), яке є її власністю. Також просить в резолютивній частині вироку зазначити «Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у повному обсязі за проведення технічної експертизи документів в розмірі 1484 грн. 40 коп. та судово-медичної експертизи в розмірі 1974 грн., а всього на загальну суму 3459 грн. 10 коп.»

Просить дослідити матеріали судового провадження в частині пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст.357, ч.4 ст.358, у тому числі й надані стороною обвинувачення письмові докази та речові докази.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої і її захисника, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг і заперечили проти апеляційної скарги прокурора; прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні та уточнив, що у випадку визнання ОСОБА_1 винуватою за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України просить звільнити її від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності; провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України за обставин, встановлених судом 1-ї інстанції і викладених у вироку, ґрунтується на зібраних та належним чином досліджених у судовому засіданні доказах, є правильним, і доводи апеляційних скарг обвинуваченої та захисника цього не спростовують.

Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням в інше приміщення, підтверджується:

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_1 , яка свою винуватість визнала частково і показала, що побачивши кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вона вирішила його пограбувати, оскільки до цього працювала у схожому кіоску і знала, як у ньому все обладнано. Для цього вона узяла ножа, одягнула на обличчя медичну маску, кофту з капюшоном та пішла до кіоску, та коли помітила, що до кіоску заходить потерпіла - касир ОСОБА_2 , тримаючи у руці ніж, вона швидко зайшла за нею в середину кіоску. ОСОБА_2 побачила, що в неї в руці був ніж і почала кричати та виштовхувати її з кіоску. Потім ОСОБА_2 вибігла на вулицю, а вона викинула ножа і втекла, однак її одразу затримав невідомий чоловік. Мети спричиняти ОСОБА_2 тілесні ушкодження не мала, а хотіла її лише налякати.

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 - касира кіоску «Обмін Валют» ТОВ «ФК «АЛЬФА-ІНВЕСТ ГРУП», про те, що вона 11 вересня 2017 року близько 15-ї години повернулась на роботу, відчинила перші двері приміщення та зайшла у коридор (тамбур), коли позаду себе помітила ОСОБА_1 , на обличчі якої була медична маска, а на голові капюшон, і яка підійшла до неї, тримаючи у руці ножа. Злякавшись, вона почала відштовхнути ОСОБА_1 , яка в цей момент вдарила її ножем по руці, а потім у грудну клітину. При цьому, ОСОБА_1 намагалася пройти далі у кіоск. У зв`язку з цим вона, потерпіла, почала голосно кликати на допомогу, а ОСОБА_1 завдала їй удар ножем в грудну клітину, а потім кинула ножа на підлогу і стала тікати. На її переконання, удари ножем ОСОБА_1 здійснювала цілеспрямовано у зв`язку з її опором обвинуваченій з метою перешкодити проникненню безпосередньо до тієї частини приміщення, де зберігаються гроші.

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який бачив, як його знайомий ОСОБА_7 утримував на землі ОСОБА_1 після вчинення нею злочину і попросив його викликати працівників поліції, оскільки затримана ним дівчина щойно завдала ножових поранень касиру обміну валют;

- протоколами огляду місця події (кіоска та асфальтованої ділянки за адресою: м. Київ, пр. Г.Сталінграда, 46) з фототаблицями від 11 вересня 2017 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 вересня 2017 року, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1 , як особу, яка 11 вересня 2017 року вчинили на неї розбійний напад та завдала ножові поранення;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 вересня 2017 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яку він затримав 11 вересня 2017 року за адресою: м. Київ, пр. Г.Сталінграду, 46, як таку, що вчинила злочин.

- протоколами пред`явлення речей для впізнання з фототаблицею від 20 жовтня 2017 року, за яким потерпіла ОСОБА_2 упізнала ніж, яким ОСОБА_1 спричинила їй поранення під час події, що мала місце 11 вересня 2017 року та впізнала кофту, в яку була одягнена ОСОБА_1 ;

- відеозаписом з камер відеоспостереження, на якому зафіксовано обставини події, що відбулися 11 вересня 2017 року приблизно о 15-й годині за адресою: м. Київ, пр.Г.Сталінграда, 46 з якого вбачається, як потерпіла ОСОБА_2 о 15-й год. 04 хв. 42 сек. заходить до приміщення, відчиняє вхідні двері. У цей час позаду неї з`являється ОСОБА_1 , з предметом в руці, схожим на ніж. На голові ОСОБА_1 одягнено капюшон, а на обличчі медична маска та окуляри чорного кольору. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувається штовханина, під час якої обвинувачена направляє ніж у бік потерпілої. Після цього ОСОБА_2 намагається руками відштовхнути від себе ОСОБА_1 . У цей час обвинувачена завдає удар ножем потерпілій у лівий бік, а потім в область лівої кісті руки. ОСОБА_2 вдається виштовхати обвинувачену з приміщення, однак ОСОБА_1 знову завдає удару потерпілій ножем у лівий бік. Після цього потерпіла вибігає з приміщення кіоску, а обвинувачена кидає ніж на підлогу та тікає;

- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 30 жовтня 2017 року, за яким потерпіла ОСОБА_2 розповіла та показала механізм спричинення їй ножових поранень обвинуваченою ОСОБА_1 ;

- висновком судово-медичної експертизи №1545/е від 30 жовтня 2017 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 були виявлені легкі тілесні ушкодження: 2 непроникаючі колото-різані поранення грудної клітки; колото-різане поранення лівої кисті;

Доводи апеляційних скарг обвинуваченої та її захисника про необхідність виключення з обвинувачення такої кваліфікуючої ознаки, як «проникнення в інше приміщення» і відповідно перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч.1 ст. 187 КК України, свого підтвердження не знайшли, а отже задоволенню не підлягають, оскільки згідно діючого законодавства під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти «незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суд належним чином з`ясував, з якою метою ОСОБА_1 опинилась в іншому приміщенні та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном, а саме - грошовими коштами, які там знаходились. Викрадення майна не можна було би розглядати за ознакою проникнення в інше приміщення, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні, однак такого в діях ОСОБА_1 не встановлено.

Судом 1-ї інстанції встановлено, і цього не заперечує сторона захисту, що ОСОБА_1 заздалегідь готувалась до вчинення злочину, знала про особливості роботи закладу з обміну валют, оскільки раніше працювала в такому ж закладі, підготувала необхідне знаряддя для вчинення розбійного нападу на касира валютного кіоску з метою заволодіння наявними у неї коштами, для чого ОСОБА_1 узяла ножа, одягнула на обличчя медичну маску, яку придбала в аптеці, також одягнула на себе кофту з капюшоном, рукавички та сонцезахисні окуляри.

Тобто, ОСОБА_1 поставила собі за мету заволодіти майном (готівковими коштами), місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання та реалізація якого передбачає входження чи потрапляння у приміщення, режим доступу до якого є обмеженим (безпосереднє місцезнаходження касира), і вона це добре усвідомлювала.

В судовому засіданні суду 1-їх інстанції ОСОБА_1 показала, що вона була обізнана з тим, що кошти, якими вона хотіла заволодіти, знаходились у сейфі чи касі в приміщенні касира, доступ до якого має лише уповноважена особа обміну валют.

Саме тому суд визнав, що ОСОБА_1 усвідомлювала, що заволодіти коштами, які знаходяться в пункті обміну валют, вона може лише проникнувши до приміщення касира, тобто шляхом незаконного проникнення (входження чи потрапляння) у приміщення і бажала це зробити, добре розуміючи, що туди її ніхто не впустить добровільно.

Під час перегляду в суді 1-ї інстанції відеозапису події від 11 вересня 2017 року встановлено цілеспрямований характер застосування ножа ОСОБА_1 , направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 , і цим також підтверджується, що обвинувачена діяла з прямим умислом усунути потерпілу, як перешкоду, щоб мати можливість проникнути в ту частину приміщення, де знаходяться готівкові кошти.

З урахуванням викладеного та правової позиції Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 18 квітня 2018 року) щодо застосування чи незастосування кваліфікуючої ознаки проникнення, при якому вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що режим доступу до приміщення каси, де зберігалися готівкові кошти, був обмежений і ОСОБА_1 реалізовувала свій умисел на проникнення до іншого приміщення за відсутності права перебувати в цьому місці, а саме в приміщенні каси обміну валюти.

Таким чином, дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.187 КК України кваліфіковані вірно і підстав для їх перекваліфікації, як про те просять в апеляційних скаргах захисник та обвинувачена, немає.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дій, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України, то вони під час апеляційного розгляду кримінального провадження свого підтвердження не знайшли.

Як убачається з досліджених судом 1-ї інстанції доказів, 11 вересня 2017 року у період часу з 20-ої години 15 хвилин до 20-ої години 55 хвилин під час огляду службового кабінету № 302 на 3-му поверсі Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено паспорт громадянки України на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , картку фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 від 13.12.2010р., договір №196083353 від 21.06.2017 року про надання підключення та доступу до мережі Інтернет, додаткову угоду №1 до договору №196083353, договір оренди житлового приміщення, акт приймання передачі товару за договором оренди №196083353 від 24.06.2017 р.

Згідно протоколу затримання у порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_1 затримана 11 вересня 2017 року о 15-ій годині 10 хвилин, і у неї були виявлені та вилучені окуляри, рукавички, моток клейкої стрічки, два поліетиленові пакети чорного та білого кольору. Інших речей при затриманні у ОСОБА_1 не вилучалося й відшукано не було.

Як показала в суді 1-ї інстанції сама ОСОБА_1 , працівники поліції після її затримання разом з нею поїхали до квартири, яку вона винаймала за адресою: АДРЕСА_2 , там провели обшук, під час якого виявили та вилучили документи, після чого приїхали в управління поліції, де під видом добровільної видачі протокольно провели вилучення цих документів.

Стороною обвинувачення такий хід подій (вилучення документів у ОСОБА_1 вдома під час незаконного обшуку) не спростовано.

Також стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_1 після затримання була звільнена, а тому поїхала до свого місця проживання і привезла звідти до відділення поліції та добровільно видала документи на ім`я ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виявлення та вилучення документів на ім`я ОСОБА_3 фактично відбувалося у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак результати даної слідчої дії не були оформленні належним чином, що суперечить положенням ч. 1 ст. 233 КПК України, згідно якої ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Також, після складання протоколу про затримання в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_1 11.09.2017 о 15 год. 10 хв. була затримана за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Отже, участь захисника в порядку ст. 52 КПК України під час проведення слідчих дій із затриманою є обов`язковою.

Разом з тим, усупереч імперативним вимогам КПК України, огляд місця події під час якого у ОСОБА_1 вилучено підроблений паспорт, був проведений з 20 год. 15 хв. до 20 год. 55 хв. 11.09.2017 за відсутності захисника, що є істотним порушенням права обвинуваченої на захист.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Враховуючи викладене, суд 1-ї інстанції обґрунтовано визнав проведену 11 вересня 2017 року слідчу дію, а саме огляд службового кабінету № 302 на 3-му поверсі Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, під час якого у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено паспорт громадянки України на ім`я ОСОБА_3 , картку фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , договір №196083353 від 21.06.2017 про надання підключення та доступу до мережі Інтернет, додаткову угоду №1 до договору №196083353, договір оренди житлового приміщення, акт приймання передачі товару за договором оренди №196083353 від 24.06.2017 та складений за її результатом протокол, недопустимим доказом.

Визнання судом недопустимим доказом протоколу огляду від 11 вересня 2017 року під час якого було вилучено документи на ім`я ОСОБА_3 , потягло за собою і визнання наступних (похідних) доказів недопустимими, а саме висновку експерта №8-4/2222 від 31 жовтня 2017 року, згідно з яким у паспорті на громадянки України на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_1 , мала місце переклейка фотокартки на сторінці №1, оскільки вказані докази є похідними від первинного доказу, який визнаний недопустимим (принципом «плоди отруйного дерева»).

Сукупність інших доказів, що були надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: показання свідка ОСОБА_4 , яка знає обвинувачену як ОСОБА_3 ; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 листопада 2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 впізнала на знімку ОСОБА_1 , як особу, з якою вона укладала договір оренди квартири й остання представлялася ОСОБА_3 та надала паспорт на це ім`я;протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 листопада 2017 року, за яким свідок ОСОБА_5 вказав на фотографію ОСОБА_1 , зазначивши, що на її замовлення за адресою: АДРЕСА_2 , він налаштовував доступ до мережі Інтернет, і вона показувала йому паспорт на ім`я ОСОБА_3 , - є недостатньою для визнання ОСОБА_1 винуватою за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а тому суд 1-ї інстанції прийшов до вмотивованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у цій частині, і доводи апеляційної скарги прокурора цього висновку не спростовують.

Покарання обвинуваченій ОСОБА_1 обрано судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Таким чином, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 Павловської О.А. та обвинуваченої ОСОБА_1 , захисника Миненка С.І. та обвинуваченої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді _______________ _______________ _______________

Т.М. Юденко М.А. Васильєва О.А. Кияшко