Справа № 386/197/21

Провадження № 2/386/150/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шкамерда К. С.

з участю: секретаря судового засідання Максютенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановив:

ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду 10.03.2021р. з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 04.03.2005р. по 23.02.2018р.. 23.02.2018р. шлюб між ними розірвано. Позивач є власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована відповідач. Інша Ѕ частина вказаного житлового будинку належить, відповідно до свідоцтва про право на спадщину брату позивача ОСОБА_3 , що проживає в м.Севастополь АР Крим. У вказаному будинку була зареєстрована дружина позивача - відповідач ОСОБА_2 , згоду на її реєстрації надав ОСОБА_3 , брат позивача - ОСОБА_3 згода на реєстрацію не надавав, оскільки проживає відділено. Відповідачка ОСОБА_2 з лютого 2017 року, тобто на протязі останніх 4 років в будинку позивача не проживає, також з лютого 2017 року позивач з відповідачем не спілкується, зв?язків не підтримує. Позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, що втратила право користування житловим будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 15.03.2021р. в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

30.06.2021р. винесено ухвалу суду про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та повідомленням про вручення відповідачу 06.07.2021 рекомендованого листа з судовою повісткою.

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, у зв`язку з тим, що зазначена ним причина неявки в судове засідання (погіршенням стану здоров?я), визнана судом неповажною, оскільки відсутні будь які докази з даного приводу, а також у зв`язку з тим, що відповідач повторно не з`явилась в судове засідання, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України дає можливість розгляду справи без її участі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, відповідно до ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що підтверджується оголошенням на офіційному WEB сайті судової влади України Голованівського районного суду Кіровоградської області, яке опубліковане 01.07.2021р.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення (частина 2 статті 16 ЦК України).

В силу частин 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04 березня 2005 року сторони зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС Голованівського РУЮ у Кіровоградській області, актовий запис №8,що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 19.11.2010р. відділом ДРАЦС Голованівського РУЮ у Кіровоградській області повторно (а.с.12).

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2018 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.13-15).

Позивач та ОСОБА_3 є власниками по Ѕ частини кожний житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Голованівської районної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області Бурдейною Г.І., серії АЕК №714783 від 02.07.2002 р. (а.с.19).

Відповідно до довідки Шепилівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 21.10.2020р. за №398 в житловому будинку АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_2 , 1960 року народження (а.с. 29).

З акту обстеження матеріально - побутових умов проживання від 09 березня 2021 року слідує, що ОСОБА_2 зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_2 , проте не проживає в зазначеному будинку з 2005р. (а.с. 32).

Відповідно до довідки Шепилівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 09.03.2021р. за №29 житловий будинок АДРЕСА_2 належить Ѕ частина будинку ОСОБА_1 , Ѕ ОСОБА_3 , згідно по господарської книги №4 особовий рахунок № НОМЕР_2 за 2016-2020 року. При реєстрації місця проживання ОСОБА_2 власник Ѕ частини будинку ОСОБА_1 згоду надав, а власник Ѕ частини будинку ОСОБА_3 згоди не надав.

За положеннями ч.1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IVдія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1.ч.1 ст. 2 Закону України № 1952-IV).

Згідно з ч.3 ст. 3 Закону України № 1952-IVречові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За нормами ст. 150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з частиною 1 і 2 ст. 71, ст. 72 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно роз`яснень у п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті71,72,116,156 ЖК УРСР,стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

У постанові Верховного суду України від 16.01.2012 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71,72,116,156 ЖК УРСР; 405ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така правова позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року по справі № 447/455/17 провадження № 14-64цс20.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що, якщо права власника житла порушені, він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування належним йому майном, тому суд вважає, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав.

Крім того, згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Отже, судом встановлено, що відповідач, у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить позивачу, який набув прав власника згідно діючого законодавства станом на 2002 рік, зазнає перешкод у вільному використанні майна, не проживає більш ніж шість місяців, вказаним жилим приміщенням не користується, її реєстрація в зазначеному будинку є формальною, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням, що є підставою для зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою у встановленому законом порядку.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки відповідач втратила право користування житловим будинком позивача та добровільно не здійснює дії щодо зняття з реєстрації свого місця проживання, що обмежує позивача у розпорядженні належному йому будинку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, що втратила право користування житловим будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Місце проживання позивача: ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .

Місце проживання відповідача: ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Шкамерда К. С.