КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

справа № 133/3417/20

05.08.21                                                                 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, у справі за позовом ТОВ «Дружба Миколаївка» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дружба Миколаївка» грошові кошти в сумі 608000 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2021 справу прийнято до провадження судді Пєтухової Н.О., після самовідводу судді Кучерук І.М., та призначено підготовче судове засідання.

03.08.2021 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача адвоката Радіщева В.О. про забезпечення позову у справі, шляхом накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (серія та номер: 1-222, видане 25.02.2020 державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори Сизонюк Т.В.) земельну ділянку, кадастровий номер 0521485400:04:002:0079, площею 2,9569 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2039906505214. У заяві в обгрунтування її вимог зазначено, що спір виник у зв`язку із отриманням ОСОБА_1 грошових коштів в якості орендної плати за землі, які ТОВ «Дружба Миколаївка» в нього не орендувало - тобто майно (грошові кошти) було та залишається ним набуте без достатніх правових підстав, що фактично призвело до його збагачення, оскільки ТОВ «Дружба Миколаївка» не отримало за ці кошти ніяких благ та вигод для себе. ТОВ «Дружба Миколаївка» і надалі продовжує нести збитки, оскільки не може на сьогодні використати дані кошти у своїй господарській діяльності. При цьому представник посилався на письмові докази про отримання ОСОБА_1 цих грошових коштів з каси підприємства - 300 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 20.05.2020 року № 283 (за оренду земельного паю 2020 р.); 100 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 16.07.2020 року № 399 (призначення платежу –орендна плата за землю); 38 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 20 07.2020 року № 412 (орендна плата за землю 2020        р.); 100 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 01.08.2020 року № 441 (призначення -орендна плата за земельний пай 2020); 70 000 згідно видаткового касового ордеру від 03.08.2020 року № 452 (призначення платежу - орендна плата за землю).

Як вказано у заяві, з моменту подання позову, ОСОБА_1 не спростовано вказані обставини; доказів існування орендних відносин між ним та ТОВ «Дружба Миколаївка» не надано. Вважаючи, що дії відповідача не відповідають загальним засадам, передбаченим п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, тобто справедливості, добросовісності та розумності, представник позивача вказував, що є достатньо обґрунтоване припущення, що ним зі свого боку будуть вживатись заходи, направлені на неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову. Оскільки позов носить майновий характер, рішення суду буде звертатись до примусового виконання, а виконавцем в порядку Закону України «Про виконавче провадження» буде вишукуватись майно боржника з подальшим його продажем та спрясуванням отриманих коштів на користь стягувача.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 0521485400:04:002:0079, площею: 2,9569 га, згідно свідоцтва про право на спадщину, за законом (серія та номер: 1-222, виданого 25.02.2020, видане ОСОБА_2 , державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори).

Вважає, що у зв`язку зі змінами в Земельному законодавстві України з 01.07.2021 року існує можливість продажу земель сільськогосподарського призначення, у зв`язку із чим є достатньо обґрунтованим вважати, що вказана земельна ділянка буде відчужена ОСОБА_1 з метою неможливості виконання рішення, після набуття законної сили рішенням суду в цій справі.

Оскільки оцінка вказаної земельної ділянки, виходячи з нормативно - грошової оцінки земель у даній місцевості, є набагато нижче ціни заявленого позову - становить 113 861 гривень за пай розміром 2,9 га, то вважає, що співмірним із заявленими позовними вимогами заходом забезпечення поданого ним позову є накладення судом арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Відносно пропозицій зустрічного забезпечення зазначає, що грошові кошти, на даний час наявні в володінні ОСОБА_1 і він продовжує ними користуватись і отримувати дохід. В той час як земельна ділянка, на яку ТОВ «Дружба Миколаївка» просить накласти арешт, також залишається у власності та володінні ОСОБА_1 . Тобто на час розгляду справи ОСОБА_1 буде мати у своєму володінні як предмет позову (грошові кошти), так і предмет, на який має бути накладено арешт що виключає можливість завдання йому шкоди.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення даного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, прийшов до такого висновку.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у виді, передбаченому ч.1 ст.149 ЦПК України.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб .

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Судом встановлено, що ТОВ «Дружба Миколаївка» звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 608000 грн. в рахунок орендної плати за неіснуючим, згідно змісту позовної заяви, договором оренди, які останній відмовляється в добровільному порядку повернути заявнику.

Заявник з метою забезпечення позову у даній справі просить накласти арешт на земельну ділянку, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.

До заяви про забезпечення позову позивачем додано Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності на таку земельну ділянку від 03.08.2021 та Інформацію з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.08.2021, що підтверджують відомості про суб`єкта права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:002:0079; площею 2,9569 га – ОСОБА_1 .

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З урахуванням викладених норм права, вважаю, що у заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтувань та до неї не додано належних і допустимих доказів, у відповідності до положень статей 12, 81ЦПК України, щодо наявності обставин, які свідчать про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Так, у своїй заяві заявник посилався на те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що зареєстроване за відповідачем нерухоме майно – земельна ділянка, може бути відчужене третім особам, що ускладнить або унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову. Проте, ним не вказано, на підставі яких саме фактів та обставин таке припущення можна вважати обгрунтованим. Так, представником позивача не вказано про обставини, що вказують на фактичне або імовірне вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання за рішенням суду, зокрема таких як реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Саме лише посилання в заяві на те, що відповідач може відчужити земельну ділянку, оскільки наразі є можливість продати землі сільськогосподарського призначення, не є достатнім, щоб таку дію вважати імовірною, і що вона є способом ухилення від виконання зобов`язань. А забезпечення позивачеві потенційної можливості в майбутньому, у випадку задоволення позову, за рахунок такої земельної ділянки виконати судове рішення, за відсутності обгрунтованих доведених різиків щодо його можливого невиконання, не є достатньою підставою для її арешту.

Також в обгрунтування заяви представник позивача вказував на відсутність в діях ОСОБА_1 справедливості, добросовісності та розумності, посилаючись на п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Однак зазначене стосується загальних засад цивільного законодавства; вказана норма закону не встановлює вимог щодо дій сторони у справі, і її положення не застосовуються як критерій поведінки особи. Посилання на те, що ОСОБА_1 не спростовує обставин щодо відсутності з позивачем договору оренди, як на підставу, що вказує на його подальше ухилення від виконання рішення, є необгрунтованим, і суд його до уваги не бере, оскільки право відповідача заперечувати вимоги позову визначено за ним цивільним процесуальним законом, а отже - не може бути визнано обставиною, що вказує на можливі недобросовісні дії з метою уникнення виконання рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові 17 жовтня 2018 року, справа №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Проте, посилань на те, яким чином створюється або може бути створена загроза невиконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позову, які неправомірні або недобросовісні дії з боку відповідача мають місце, що перешкодять поновленню прав позивача, не вказано. Також не зазначено про наявність труднощів, або фактів про імовірну появу таких труднощів у поновленні прав позивача.

Не обгрунтовано, що арешт земельної ділянки забезпечить можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, не порушуючи при цьому прав та охоронюваних інтересів відповідача; також не обгрунтовано можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог саме за рахунок вказаної земельни ділянки, адже, як вказує представник позивача, її вартість становить 113 861 грн, що майже у 5,5 разів менше від ціни позову.

Наведені стороною позивача аргументи щодо того, що відповідач може відчужити земельну ділянку, буде уникати виконання рішення суду, якщо воно буде на користь позивача, допускатиме недобросовісну поведінку, ґрунтуються виключно на припущеннях, не доведені жодними належними та допустимими доказами, а тому не можуть свідчити про доцільність застосування заходу забезпечення позову. Представником позивача до заяви не додано жодних доказів щодо вартості земельної ділянки, її грошову оцінку, що також свідчить про недоведеність ані співмірності, ані адекватності заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам.

У заяві не вказано та не встановлено судом наявність таких обставин, які б вказували, що невжиття заходу забезпечення позову, про який просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Виходячи з вищезазначено, суд дійшов висновку, що встановлені обставини у своїй сукупності вказують на необгрунтованість вимог заявника, неузгодженість з вимогами закону, а тому заява про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О. Пєтухова